Не кіношні жахи

«Отже, глядіть, робіть обереж­но, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:15,16), – так вже повелося, що цей біблійний заклик треба повторювати і оточуючим, і самим собі постійно. Інакше «турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання» (Мк. 4:19) відволічуть нас від небесних речей, ми повністю зануримося в метушню світу цього і якось непомітно для себе забудемо, що «наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20).

Ми зовсім не хочемо залякувати вас озером вогненним і пекельними муками, як це прийнято робити зазвичай. Чи, принаймні, було прийнято робити ще нещодавно. Загалом, у практиці нагадування (але точно не залякування) пекельних мук немає нічого поганого… от тільки вона вже мало «діє» на оточуючих, тобто не приносить бажаного ефекту – не викликає страху перед неминучим покаранням за скоєні гріхи… А все це сталося через те, що сучасний кінематограф і комп’ютерні ігри завдяки їх реалістичності настільки «призвичаїли» людей до різноманітних жахів, що описами пекельних мук мало кого здивуєш, вже не кажучи про те, щоб спонукати когось навернутися до добра.

Зважаючи на це, у проповіді про важливість стосунків з Богом, краще піти іншим шляхом – шляхом пропагування любові: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). Тільки в проповіді про любов завжди треба нагадувати, що нам теж необхідно любити Бога, за заповіддю Господньою: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю» (Мф. 22:37).

І це не є якоюсь Божою примхою, як кому може здатися. Уся річ у тім, що близькі стосунки з нелюбимою людиною в принципі неможливі, вже не кажучи про їх вдосконалення і зростання. Подібний принцип актуальний і в стосунках з Богом – без любові до Бога людині буде просто нудно провадити з Ним час у вічності. Можемо припустити, що спілкування, перебування з Богом такій людині може приносити нестерпну муку. Через те Господь фактично буде вимушений відправити людей, які не хотітимуть мати спілкування з Ним, до пекла. Хоча, судячи з Христової притчі про Страшний суд, це не входило із самого початку в Божі задуми (див. Мф. 25:41).

Але годі про посмертну долю, краще поговоримо про життя і про те, що нам дає тут, у земному житті, спілкування, життя з Богом. Щойно написане для когось може звучати дещо егоїстично, і через те неприйнятно, а все через те, що зосереджуємо увагу на тому, що кожен з нас може особисто отримати від Бога. Але насправді наші стосунки виглядають саме так, бо ми можемо віддати наше покаяння і любов лише в тому випадку, коли отримаємо від Бога, відчуємо на собі Його безмежну любов. Це прекрасно відчув на власному прикладі апостол Павло: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8).

Але любов не може обмежуватися двома особами, через те вона починає розповсюджуватися, ширитися далі через них. Така вже властивість справжньої любові, яка, як відомо, «не шукає свого» (1Кор. 13:5). І тут досить часто можна стикнутися з цікавим «феноменом»: коли людина, яка вважає себе віруючою, привселюдно заявляє про це, натомість не чинить справ любові. Навіть «малих справ» любові обмежених колом сім’ї. Що тоді можна сказати про цю людину? – «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1Ів. 4:8), або ж як висловився апостол Павло: «Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного» (1Кор. 5:8).

Чесно кажучи, зважаючи на щойно наведені біблійні вірші, можна дійти досить невтішного висновку: кількість людей, які вважають себе віруючими, дещо, якщо не значно, поступається тим, кого можна вважати віруючими лише за цими двома віршами. Тим же, хто не дбає про ближніх, варто наступні слова сприйняти на власну адресу: «Ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей  помаж  очі твої, щоб бачити. Кого Я люблю, тих викриваю і караю. Отже, будь ревним і покайся» (Одкр. 3:17-19).

Знову ж таки, зовсім не хочемо залякувати озером вогненним і пекельними муками. Не хочемо навіть зайвий раз нагадувати про них. Дієвості від цього дійсно не так багато. Зате багато дієвості і користі від любові. А от брак любові може перетворити життя людини на справжнісіньке пекло, з яким не зрівняється жоден кінематографічний або комп’ютерний «шедевр» із жанру жахів.

Так що плекання любові, передусім у сім’ї, серед близьких – це не просто гарна метафора, а єдина можливість мати пристойне життя, яке не нагадуватимете стандартний сюжет бойовика, або ж тріллера, або ж, борони Боже, фільму жахів.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНе кіношні жахи


Ваш коментар:

Попередній запис

Вгасання любові

«Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10), – але в ... Читати далі