Хто це стрибає до нас? У нього такі довгі лапи! Та це ж зайчик! І не просто зайчик – це зайчик-русак! Його задні лапи дуже довгі і широкі! Вони схожі на снігоступи.
Як ви думаєте, навіщо Бог дав йому такі лапи? Цей заєць живе в північних країнах, де довгі і холодні зими. Там випадає багато снігу. Маючи «снігоступи» на задніх лапах, заєць легко може бігти по поверхні снігу, не провалюючись. Такий незвичайний спосіб бігу захищає його від багатьох ворогів, що намагаються впіймати його, – ворогів, в яких немає снігоступів на лапах!
Снігоступи – не єдине, що дав Господь зайчику-русаку, щоб уберегти його від будь-якої небезпеки. Ні, Він також дав йому три шубки з тією ж метою! Дозвольте пояснити.
Узимку шубка зайця-русака біла, як сніг. Будь-яка звірина може навіть не помітити зайчика на снігу, коли на ньому така білосніжна шубка.
Але влітку зайчик-русак стає коричневим – під колір землі. Його вороги ледь можуть помітити його, коли він буде пробігати поруч спекотного літнього дня у своїй літній шубці!
Однак у зайця є ще один одяг: строката шубка, яку він одягає навесні і восени. Протягом року його хутро змінюється з коричневого на біле чи з білого на коричневе, тому його третя шубка різнобарвна. Це дуже добре, тому що саме навесні і восени земля, по якій стрибає зайчик, також різнобарвна – коричнева з білими плямами снігу!
Як дивно Бог подбав навіть про маленького зайчика! Він дав йому три шубки, щоб уберегти звірятко від ворогів протягом усього року!
Цікаво, а як заєць знає, коли йому переміняти шубку, і як йому вдається робити це так майстерно кожен рік? Отож, деякі вчені вирішили дізнатися про це.
Вони впіймали зайчика-русака влітку, коли він був весь коричневий, і помістили його в кімнату, де не було вікон. Жоден сонячний промінь не міг проникнути в цю кімнату, в якій використовували лише штучне освітлення. За допомогою електрики вчені то вмикали, то вимикали світло.
Так вони розпочали своє спостереження. Спочатку вмикали світло в кімнаті і залишали лампи увімкнутими протягом 18 годин – рівно стільки, скільки триває літній день. Потім вони поступово зменшували кількість годин і дійшли до того, що в день лампи горіли тільки по 6 годин – рівно стільки, скільки триває зимовий день.
Як ви думаєте, що відбулося в процесі зменшення кількості годин горіння ламп? Наш зайчик-русак змінив свою шубку! Він, здається, подумав, що зима перемінилась на літо, тому що з кожним днем світла було дедалі менше і менше. Так, спочатку він одягнув строкату шубку – коричневу з білими плямами, як восени, потім вона поступово стала білою. Він був упевнений, що настала зима.
Вчені просто зменшили кількість годин, коли світили лампи, і зайчик вирішив, що настала зима.
Потім ці вчені поставили цей самий експеримент, тільки в зворотному порядку. Вони почали збільшувати кількість годин, коли горіли лампи. Вони збільшили кількість годин із 6 до 18. І зайчик знову спочатку став плямистим – бо вирішив, що настала весна, а потім – коричневим, коли лампи вже світили вісімнадцять годин на день.
Вчені були здивовані. Як може зміна кількості годин впливати на зміну забарвлення шубки зайця?
Нарешті вони знайшли відповідь на своє питання. Вони дізналися, що всередині зайця-русака є крихітна залоза, така собі мініатюрна «машинка», що працює як експонометр. Вона вимірює, коли день триває довго, і коли – мало. Коли день триває довго – експонометр посилає сиґнал іншій «залозі» в тілі зайця, яка робить шубку зайця коричневою. Сиґнал повідомляє «машині з фарбування», що потрібно поспішити зафарбувати шубку в коричневий колір: літо наближається. А влітку зайчик повинен бути коричневим, щоб він зміг сховатися від ворогів. Отож, «машина з фарбування» саме це і робить – зайчик стає коричневим, під колір землі.
Потім, звичайно ж, через кілька місяців, день зменшується, наближається зима – і експонометр повідомляє нові дані про кількість годин дня. Після цього новий сиґнал посилається до «машини з фарбування», і вона зупиняється. Протягом зими коричневий колір не виробляється залозою, тому що протягом цього зимового часу зайчик носить безбарвну шубку! Його шубка не має кольору. Вона біла, як сніг. Тепер він може стрибати між деревами і по полях на своїх величезних довгих лапах у білосніжній шубці, і його вороги ледве можуть помітити його.
Скажіть, хто продумав і зробив такі зміни в розфарбуванні шубки зайчика для того, щоб уберегти таке смиренне маленьке створіння від його ворогів? Звичайно ж, Господь! Але люди, що не вірять у Бога, спробують заперечити вам – мовляв, ці зайчики, з усіма їхніми дивними лапами, залозами, сиґналами і «машиною з фарбування» з’явилися «самі по собі» – без Творця, без Бога, виникли «випадково».
Чесно кажучи, вражає, як хтось може вірити в таке! Навіть маленька дитина може здогадатися, що там, де щось відбулося, повинен бути і той, хто це спричинив. Тобто є Той, Хто створив зайця.
І все-таки люди, що виступають проти Бога і Його Слова, говорять, що весь цей дивний світ і всі творіння, що живуть у ньому, з’явилися «самі собою». Вони не вірять, що Бог є Творець усього, тому що не хочуть визнати, що Він існує. До того ж, як не дивно, вони думають, що ті, хто не вірить у Бога, – дуже розумні люди. Однак Господь оцінює невіруючих інакше: «Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога!“» (Пс. 14:1; 53:2). Безумець – це повна протилежність розумному. Скажіть, кому ми повинні довіряти більше: Богові чи невіруючим?
Біблія говорить нам, що тільки Бог є незмінний у Слові Своєму (Тит. 1:2). Так, коли Він Сам говорить нам, що «усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів. 1:3), ми можемо бути впевнені, що Господь справді створив світ і кожне дивовижне творіння, включаючи і нашого зайчика-русака з його трьома шубками!
