Чи можливе, з погляду Біблії, інтимне життя поза шлюбом? З якого часу шлюб вважається дійсним: після ухвалення рішення жити спільно? Після першого інтимного зв’язку? Після реєстрації в РАЦСі або вінчання в церкві?
Щоб відповісти на ці актуальні питання, викладемо п’ять біблійних положень. Скористаємося одним з основних принципів тлумачення Біблії, при якому вирішення проблеми ґрунтується не на одному єдиному місці, а підкріплюється декількома контекстами:
- Шлюб і стать
При створенні людини Бог встановив шлюб. Це було Його волею і добрим задумом: «Не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою» (Бут. 2:18). Шлюб передбачений як довічне спілкування (Мф. 19:6), і тому церковне поєднання включає фразу «доки смерть не розлучить вас». При установі цього Богом встановленого єднання чоловіка і жінки Творець сказав: «Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть два однією плоттю» (Бут. 2:24). «Одна плоть» припускає фізичне єднання, статеве життя. Проте цим не вичерпується зміст цього виразу, він має на увазі усю людину, у тому числі, її душу і дух. Дві людини з різними досі життєвими шляхами вступають у найтісніше спілкування, яке тільки існує. Вони стають «одним» у своїх відчуттях, думках, як духовно, так і фізично. Стать є дар Божий, і подружні відносини, на думку Біблії, служать не лише засобом дітородіння:
«Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою» (1Кор. 7:5).
«Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї, улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно» (Пр. 5:18-19). «Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого» (Еккл. 9:9).
Біблія дає поради відносно правильного ставлення до сексуальності. Вона відмежовується як від манірності (Пісн. 4), так і від похітливості (Єр. 5:8); умовами і рамками є любов і повага (Кол. 3:19; 1Пет. 3:7).
- Шлюб і Церква, як Божі встановлення
У нашому світі існує багато форм людських відносин, з яких шлюб і сім’я, церква і держава (Рим. 13:1-7), – від Бога. Церква ж Ісуса Христа і шлюб є особливими встановленнями Божими і, отже, всупереч думці деяких, у жодному разі не є людськими винаходами. З часу створення світу не існувало жодної людської культури без сім’ї. Вона ніколи не відживала і завжди житиме, всупереч руйнівним тенденціям у громадській думці і неправильним сімейним стосункам, бо вона створена для людини і перебуває під Божою опікою. Так само і Церкву, за Божою обіцянкою, не зможуть здолати ворота пекельні (Мф. 16:18).
- Шлюб як прообраз
Біблія часто ототожнює віру і відносини між Богом і людиною з подружніми стосунками. «Як юнак бере панну за жінку… і як тішиться той молодий нареченою, так радітиме Бог твій тобою!» (Іс. 62:5). Тому шлюб є прообразом (грец. мюстеріон = таємниця) ставлення Христа до Своєї Церкви: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї… Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе» (Еф. 5:25-28). Про цю аналогію Слово Боже каже нам: «Тайна ця велика» (Еф. 5:32).
З того, що шлюб є прообраз вічних стосунків з Христом, витікає, що шлюб є стосунки на все життя. Всяке розлучення спотворює Божі задуми і руйнує таїнство. Тому зрозуміла безкомпромісна позиція Ісуса в питанні про розлучення: «Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає» (Мф. 19:6 і далі 7-9).
- Розпуста як прообраз
Якщо подружнє життя, засноване на любові і вірності, є образом ставлення Бога до Свого народу, то, отже, відступництво від Бога і поклоніння чужим богам і ідолам Біблія називає перелюбством або розпустою:
«Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла… І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом» (Єр. 3:6,9).
«Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі» (Єр. 13:27).
- Що таке розпуста?
Для слів блуд і розпуста в Новому Завіті використовується один вираз (грец. порнейа), який ми зустрічаємо в слові «порнографія». Слово «розпусний» (грец. порнос) вживається в Новому Завіті, з одного боку, стосовно розпусників і гомосексуалістів (напр., 1Кор. 6:9), з іншого боку, як родове поняття для позначення всякого задоволення статевого потягу поза встановленими Богом подружнім стосункам (напр., 1Кор. 6:18; 1Сол. 4:3). Сюди відносяться:
- дошлюбні статеві зв’язки (Втор. 22:28)
- інтимні зв’язки з чужою дружиною (Лев. 18:20; Єр. 5:8-9; Мф. 5:32)
- гомосексуалізм (Бут. 19:5; Рим. 1:26-27; 1Тим.1:10)
- кровозмішення (1Кор. 5:1)
- скотолозтво (Лев. 18:23)
На тих, хто вдається до блуду і розпусти, чекає сувора кара Божа:
- «Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці… Царства Божого не успадкують» (1Кор. 6:9-10).
- «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог» (Євр. 13:4).
- «А зовні – пси і чародії, і любодії, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить неправду» (Одкр. 22:15).
У цих біблійних принципах ми знаходимо відповіді на поставлені нами питання. Співжиття партнерів, що не перебувають у шлюбі, так само як і дошлюбні або позашлюбні статеві зв’язки, Біблія характеризує як розпусту і попереджає, що такі Царства Божого не успадкують, якщо тільки не порвуть з гріхом і не покаються.
Який момент вважається початком подружнього життя? У міру того, як люди усе більш віддаляються від заповідей Божих, все частіше і частіше спостерігається, що незареєстровані офіційно пари живуть разом, утворюючи подібний подружньому, але «вільний» союз. Вони, проте, не є подружжям, хоча деякі і не бачать різниці між таким співжиттям і шлюбом. У раніше розглянутому пункті 5 ми вже підкреслили, що Бог засуджує такі стосунки.
З Біблії ми дізнаємося, що початком шлюбу вважається:
– не намір пари почати спільний життєвий шлях. Яків хотів одружитися на Рахилі. Коли він відслужив покладені до весілля сім років, Яків сказав своєму тестеві Лавану: «Дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї» (Бут. 29:21). Тут вже йшла мова про статеві стосунки. З контексту виходить: а) до шлюбу Яків не мав з Рахиллю статевих стосунків; б) шлюб їх набув чинності з дня весілля.
– не той факт, що між парою були статеві стосунки. В Ізраїлі існував порядок: якщо чоловік зганьбить дівицю, він був зобов’язаний одружитися на ній і, за звичаєм того часу, сплатити викуп (Втор. 22:28-29). Інтимні стосунки до моменту офіційного укладення шлюбу були заборонені.
Визначення початку шлюбу: шлюб вважається дійсним (у тому числі і перед Богом) з моменту, коли чоловік і жінка пройшли через офіційно встановлений в їх суспільстві ритуал укладення шлюбу.
Це визначення стає зрозумілим на прикладі описаних у Біблії весіль. Воно засноване на наступному принципі тлумачення Біблії: з безлічі окремих подій властиве їм спільне береться за біблійне вчення. Це визначення застосовне як у будь-якому віддаленому племені з його власними, офіційно визнаними в ньому церемоніями, так і в нашому суспільстві із заснованими в нас бюро РАЦС.
У всіх випадках важливо, щоб оточуючим було офіційно відомо про те, що пара є подружньою. Тим самим вони більше не вважаються можливими партнерами інших. Згідно Нагорної проповіді Ісуса, якщо чоловік дивиться на жінку з пожаданням (чи навпаки), то він (вона) стає перелюбником (Мф. 5:28). Ісус сказав жінці біля криниці Якової, що чоловік, якого вона має, не чоловік їй (Ін. 4:18). Якби вона була офіційно «зареєстрована» з ним, Ісус не розмовляв би з нею так. Біблія ніде не визначає зовнішніх форм укладення шлюбу, проте, існує певний день весілля, починаючи з якого чоловік і жінка офіційно належать один одному. За часів Авраама це відбувалося інакше, ніж у дні Самсона (весільний бенкет тривав сім днів: Суд. 14:10-30), або за часів Ісуса (шлюб у Кані: Ін. 2:1-11). Тому офіційна реєстрація вважається дійсною і перед Богом, як ми вже бачили вище з визначення, заснованого на Біблії.
Автор: Вільгельм Гіт