Про пошуки щастя

Усі люди прагнуть до щастя – з цього правила немає виключень

Існують так звані вічні питання. Чого люди хочуть від життя? Що спонукає людей діяти? Заради чого вони вчаться, працюють, роблять кар’єру або, навпаки, від’їжджають на теплий пісок кудись до південного моря? Для чого люди зав’язують і розривають знайомства, одружуються або розлучаються, пиячать або бігають підтюпцем, звертаються до психологів або ковтають транквілізатори? Нам можуть відповісти: я, мовляв, хочу заробити на нову машину, або отримати місце топ-менеджера, або вибратися з депресії, або нарешті зустріти жінку, з якою буду щасливий. Але яка остаточна мета усього цього?

Навіщо нам усі ці автомобілі, високі посади, шлюби і розлучення? Напевно, ми не помилимося, якщо припустимо, що люди дадуть відповідь, що вони хочуть бути щасливими. Нічого нового в цьому немає. Французький мислитель XVІІ ст. Блез Паскаль (1623-1662) сказав: «Усі люди прагнуть до щастя – з цього правила немає виключень; способи у всіх різні, але мета одна… Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть того, хто збирається повіситися».

Але якщо ми подивимося на те, яким чином багато людей прагнуть реалізувати свої прагнення до щастя, ми виявимо досить дивну річ. Люди докладають величезних зусиль для того, щоб досягнути багатства, успіху і популярності, і вважають саме їх втіленням мрії, що збулася. Проте, дивлячись на тих, у чиєму житті ця мрія вже збулася, ми виявимо, що вони навряд чи щасливі.

Певний час тому (стаття 2010 р. – прим. ред.) ЗМІ повідомили про самогубство Олександра Мак-Куїна – знаменитого британського модельєра, власника шикарних магазинів, що пробився з бідності і безвісності до вершин багатства і слави.

Мак-Куїн – начебто втілений зразок успіху для сучасного суспільства: людина, яка усього досягла своєю працею і талантами, багата, здорова, знаменита, визнана, яка плаває яхтою по шикарних курортах. Адже безліч народу душу продасть за таке життя, а може, навіть і продає день у день! Але ця людина виявилася настільки нещасною, що убила себе. Чи варто було дертися сходами успіху, щоб повіситися на їх останній сходинці?

Інший приклад мрії, що збулася, – знаменитий співак Майкл Джексон, який досягнув усього, про що мріють мільйони підлітків (і не лише підлітків) по всьому світу, – це і спалахи софітів, і натовпи нестямних прихильників, і гори грошей, і власний маєток, і обличчя, яке впізнає весь світ… І рання смерть у гіркій самотності.

Журнали, які так полюбляють плітки з життя багатих і знаменитих, раз по раз повідомляють, що такий-то мільйонер позивався до колишньої дружини, що якась поп-зірка черговий раз лікується від алкоголізму, а ще один кумир мільйонів помер від передозування наркотиків.

Але це вірно не лише відносно знаменитостей. Людина домагається просування по службі, підсиджує начальника, розпихує конкурентів, але чи виявляється вона щасливою? Чи надовго їй вистачає відчуття тріумфу після того, як вона досягне свого? Хтось від’їжджає в іншу країну, гадаючи, що нарешті набув щастя, але дуже швидко з’ясовується, що щастя це виявляється нетривким. Як часто люди вважають: «Ах, якби я тільки отримав те або це – або більше грошей, або іншу посаду, або іншу дружину (чи чоловіка), або іншу країну, – тут би до мене і прийшло щастя!» Але ось вони заробляють гроші, або роблять кар’єру, або міняють дружин (чи чоловіків), або переїжджають в інші країни, але разом з цим переживають одне гірке розчарування за другим – а щастя так і не настає.

Що ж це таке – справжнє міцне щастя? Як не дивно, люди про це зазвичай не думають. Вони можуть ретельно обмірковувати, яку марку побутової техніки вибрати або на який курорт поїхати, чекаючи, що це зробить їх трохи щасливішими, але абсолютно не замислюються про те, яке життя треба вибрати для того, щоб набути щастя. Така вже наша спільна біда – ми думаємо про усе на світі, крім того, що дійсно важливе. Але давайте ж спробуємо виправити цю помилку і постараємося розміркувати про те, що таке щастя і що може зробити наше життя щасливим.

Бути або відчувати?

Слово «щастя» у звичайній мові може означати дві речі. Ми можемо сказати, що «Микола щасливий у шлюбі» і що «напившись, Петро цілих двадцять хвилин почував себе абсолютно щасливим». Почувати себе щасливим і бути щасливим – не одне і те ж, – точно так, як і добре себе почувати і бути здоровим, – різні речі. Людина може почувати себе прекрасно в той час, як смертельна хвороба роз’їдає її нутрощі, і деякі хвороби особливо небезпечні саме відсутністю больових симптомів. Людина ж болісно недовірлива, навпаки, може відчувати усілякі болі і погіршення здоров’я, коли фізично вона в повному порядку. Зрозуміло, зазвичай між «здоров’ям» і «хорошим самопочуттям» є зв’язок, але «відчути себе краще» і «видужати» – це не зовсім одне і те ж. Можна відчувати себе краще, прийнявши наркотик, але це тільки віддалить нас від справжнього зцілення.

Тому для розмови про щастя нам важливо зрозуміти – що це таке? Це просто відчуття, викликане присутністю ендорфінів у корі головного мозку, або саме це відчуття має відбивати якусь глибшу реальність?

Людина в стані сильного алкогольного або наркотичного сп’яніння може почувати себе на вершині блаженства, але ми розуміємо, що вона нещасна: мине зовсім трохи часу, і вона сама це зрозуміє. Людина, яка любить і любима, може переживати і прикрощі, але насправді вона щаслива, її почуття щастя відбиває реальний стан справ.

Щоб зрозуміти різницю, уявіть собі, що нейрофізіологія (наука, що вивчає діяльність мозку) зробила одне дуже важливе відкриття: людині можна імплантувати електроди в мозок і штучно викликати в неї відчуття щастя, захвату, причому набагато сильніше, ніж те, що викликається наркотиком, але при цьому позбавлене похмілля та інших неприємних побічних ефектів. Чи буде людина, яка переживає таку ейфорію, дійсно щасливою?

І чого ми чекаємо, коли шукаємо щастя, – почуття, відчуття щастя або чогось іншого, свідоцтвом чого має бути це почуття? Відповідь на це питання залежить від того, у що ми віримо відносно влаштування всесвіту. І дійсно, влаштування всесвіту – найпрактичніше питання на світі, і усе – у тому числі, звичайно, і щастя – залежить від того, як ми на нього відповідаємо.

Є відомий афоризм: «Людина створена для щастя, як птах для польоту». Але ця фраза вже припускає, що в людського життя є призначення, оскільки людина «створена» (а не з’явилася випадково і безглуздо), і створена «для», тобто з певною метою. У цьому випадку в людини є справжнє призначення, а тому бути щасливим – означає знайти це призначення і відповідати йому. Частина цього призначення полягає і в тому, щоб любити і бути улюбленим.

Але є інша точка зору: людина виникла випадково, і ніякого «для», ніякого задуму в її існуванні немає; у цьому випадку людина не створена для щастя – вона взагалі не створена, а з’явилася на арені всесвіту в результаті якихось випадкових і безглуздих процесів. От як викладає цю точку зору французький учений, атеїст Жак Моно: «Всесвіт зовсім не був багатий життям, так само як і біосфера – людиною. Наш номер випадково випав у лотереї… людина самотня в байдужому безкраї всесвіту, з якого вона виникла по волі випадку». У цьому випадку «щастя» зводиться до відчуттів, і тому безглуздо запитувати, чи відповідає воно нашому справжньому благу чи ні – бо ніякого «справжнього блага і призначення» не існує.

Якщо ми шукаємо справжнього щастя, нам варто визначитися, з якої картини світу ми виходимо. І якщо ми створені для щастя, то задатися питанням: Ким? І якщо ми створені Ним для щастя, то саме Він і знає, як нам його набути. Йдеться не про те, щоб «шукати розради в релігії» (яка безглузда фраза!), а про те, щоб обернутися лицем до реальності – і, значить, лицем до Того, Хто нас створив, і створив для щастя.

Щастя по той і по цей бік

Одне з радянських гасел, повторюване знову і знову і засвоєне багатьма, здається, на рівні умовного рефлексу, свідчить, що релігія відволікає людей від пошуку справжнього щастя на землі. Так формулює це Максим Горький: «Релігія завжди опиралася тому, щоб людина на Землі мала щастя, і тому за щастям релігія завжди посилала людину на Небеса». Іноді цю тезу засвоюють і вірні – неначе Бог хоче, щоб ми жили жалюгідним і нещасним життям на землі, щоб потім тішитися, причому навіть не небесами, а тим, що ми уникнули пекла. Чи є в нас підстави для такої точки зору?

На перший погляд може здатися, що є. Поза сумнівом, що християнство вимагає дотримання заповідей, тобто відмови від деяких речей, які пропащій людині здаються бажаними. Поза сумнівом, людині зовнішній часто здається, що, слідуючи вимогам Євангелія, вона багато чого себе позбавить. Багато хто уявляє собі християн як людей нещасних і сумовитих, що позбавлять себе земних радощів сподіваючись на небесні нагороди. Німецький мислитель XІX ст. Фрідріх Ніцше навіть звів цілу теорію – у свій час дуже популярну – на тому, що християни ніби відкидають радощі помсти, самоствердження, захвату владою і багатством, насильства і розпусти за принципом «зелений виноград»: раз ми все одно позбавлені якихось «радощів життя», то давайте, у розраду собі, оголосимо їх гріховними.

Проте це картина суперечить деяким твердо встановленим науковим фактам. Я не обмовився – науковим, бо відповідь на питання, «чи нещасні християни», шукали – і знайшли – соціологи. У ряді країн світу була проведена безліч незалежних досліджень, які мали встановити, що впливає на рівень щастя людей, тобто хто, за власною оцінкою, сприймає своє життя щасливішим. Підсумки виявилися дещо несподіваними: багаті люди не щасливіші за тих, хто просто має їжу і одяг; літні анітрохи не менш щасливі, ніж молоді (а за деякими даними, щасливіші).

Так що ж впливає на рівень щастя? А впливають стосунки з іншими людьми: люди сімейні щасливіші самотніх, ті, у кого багато друзів, – щасливіші за тих, у кого їх немає, і, що з певним небажанням визнають невіруючі дослідники, люди віруючі і церковні щасливіші за тих, хто байдужий до віри. Більше того, вірні значно менше схильні до депресії, самогубств і зловживання алкоголем і наркотиками; вони легше переносять такі життєві удари, як, наприклад, втрату роботи. Усе це відомо нам не від християнських апологетів, а від медиків, психологів і соціологів, які зовсім не ставлять собі за мету «просування» християнської віри.

Зокрема, професор Ендрю Кларк з Паризької школи економіки займався дослідженням питання про те, що найкраще допомагає людям перенести втрату роботи. На підставі опитування тисяч жителів європейських країн він дійшов несподіваного висновку: допомагає віра в Бога. Крім того, він відмітив вищий рівень задоволеності життям у християн. Як пише він сам, «ми виявили, що віруючі люди вже зараз набувають нагороди, а не відкладають її на майбутнє».

Це виглядає досить несподівано (а для твердих атеїстів і взагалі неприйнятно), але це так. Тобто якщо ви хочете бути щасливішими, вірте в Бога і дотримуйте Його заповіді. Звичайно, невіруючі дослідники підшукують цьому феномену якесь «природне» пояснення: мовляв, вірні мають усвідомлення сенсу і мети, почуття приналежності і підтримки з боку єдиновірців і т. д., – але сам цей факт ніхто серйозно не заперечує. В якійсь мірі це очевидно, бо заповіді Божі утримують нас від того, щоб шукати щастя там, де ми можемо набути тільки горя. Але віра дає і щось набагато більше – надію на вічне щастя, відблиски якого нам буває дано пережити вже тут.

І радість вічна…

Іноді кажуть, що християни «вірять у загробне життя». Це не те щоб невірно, але створює хибне враження. З поняттям «Загробне життя» у багатьох з нас асоціюється сумовите існування примари, напівпрозорий силует якої ширяє над кладовищем. Біблійне ж одкровення оповідає про інше – життя, якого ми набудемо, набагато реальніше, справжніше і незмірно щасливіше, ніж нинішнє. Як каже апостол Павло, «бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний. Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло» (2Кор 5:1-2). Ми дійсно створені для щастя, і для щастя набагато більшого, ніж усе, про що ми могли мріяти. Триєдиний Бог, Отець, Син і Святий Дух, створив нас саме для того, щоб розділити з нами ту повноту любові, радості, тріумфуючого життя з надлишком, яке має Він сам. Там ми зрозуміємо, що усе добре і прекрасне в цьому світі, будь то людська любов, краса природи, велика музика або великі фрески, – це передане послання звідти, з нашого вічного дому, де нас з любов’ю чекає наша духовна сім’я: святі, ангели, і сам Господь і Спаситель наш Ісус Христос.

Якщо ми підемо шляхом віри і послуху, то виявимося там, де уся наша скорбота обернеться вічною радістю. Більше того, навіть зараз, тут, на землі, зберігаючи заповіді і сподіваючись на допомогу Божу, ми будемо щасливішими, ніж якби намагалися влаштувати життя по-своєму. Жахлива, абсурдна дурість гріха полягає в тому, що ми весь час намагаємося шукати щастя там, де можемо знайти тільки тимчасові і вічні нещастя. Покаяння – це отримання здорового глузду, коли ми звертаємося до нашого справжнього блага і призначення – і до справжнього щастя.

Попередній запис

Тимчасові скорботи і вічна радість

Рай, Мікалоюс Чюрльоніс Супротивники нашої віри з якимсь мстивим задоволенням люблять розповідати про такі випадки – ... Читати далі

Наступний запис

Наше головне нещастя

Якщо Бог є і Він всемогутній, то чому ж Він не зцілить усіх хворих і калік? Бог іноді здійснює чудеса, ... Читати далі