Думаючи про Христа, я згадую порівняння, яке наводить Карл Барт. Біля вікна стоїть людина і дивиться на вулицю. Там, прикриваючи очі від сонця, перехожі дивляться в небо. Прямо над вікном карниз, і людині не видно, що вони роздивляються. Так і ми через дві тисячі років після Ісуса бачимо не більше, ніж людина біля вікна. Ми чуємо захоплені вигуки. Ми вивчаємо слова Євангелій і інших книг, народжених Євангеліями. Але скільки ні тягни шию, ми навіть мигцем не побачимо втіленого Ісуса.
З цієї причини ми шукаємо Христа, але часто бачимо не далі за власний ніс. Індіанці племені Лакота, наприклад, називають Ісуса «буйволеня Боже». На Кубі Ісуса малюють з карабіном через плече. В епоху релігійних війн між Англією і Францією улюбленим гаслом англійців було: «Папа – француз, а Ісус Христос – англієць».
Сучасні мислителі нагнали ще більше туману. Загляньте в книжковий магазин при будь-якій семінарії. Там ви знайдете наукові праці, в яких Ісус представлений політичним реформатором, галілейським пророком, рабином, сільським філософом-циніком, фарисеєм, супротивником фарисеїв ессеєм, пророком, який передрікає кінець часів.
І такі книги без жодної ніяковості пишуть серйозні учені.
Як у цій плутанині розібратися, Ким же все-таки був Ісус? Історія тут не допоможе. Як не дивно, тодішні історики обійшли увагою Людину, Яка змінила хід історії. Навіть четверо євангелістів опустили дев’ять десятих Його життя, у тому числі багато деталей, які такі цікаві сучасному читачу. Жоден з них не говорить про зовнішність Христа, тому ми можемо лише гадати, якого зросту був Ісус і якого кольору в Нього були очі. Відомості про Його сім’ю настільки мізерні, що учені досі сперечаються, чи були в Ісуса брати і сестри. Факти, які сучасний читач вважає необхідними, євангелістам здавалися маловажними.
Перш ніж взятися за цю книгу, я кілька місяців провів у бібліотеках. Я займався в бібліотеці католицької семінарії, був у семінарії в протестантів-лібералів і в консерваторів з євангельської церкви. І скрізь я читав про Христа. У перший день, увійшовши до бібліотеки, я злякався – цілі стіни були зайняті книгами про Ісуса. Один викладач університету Чикаго дійшов висновку, що за останні двадцять років про Христа написано більше, ніж за попередні дев’ятнадцять століть. Я раптом згадав слова, якими Іоанн завершив своє Євангеліє: «Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг» (Іоанна 21:25).
Ця маса написаного про Ісуса почала чинити на мене паралізуючу дію. Одні автори детально розбирали різні тлумачення Його імені; інші сперечалися про те, якою мовою Він говорив; треті обговорювали, скільки часу Він провів у Назареті, Капернаумі, Вифлеємі. Незабаром замість чіткого образу перед моїми очима був лише силует з розпливчатими контурами. Думаю, що сам Ісус би злякався багатьох з тих уявлень про Нього, які я читав.
У той же час варто було мені узяти в руки Новий Завіт, як туман розсіювався. Деякі релігійні книги пахнуть пропагандою, Євангелія ж – ніколи. Марк простою фразою описав, можливо, найважливішу в історії подію, про яку богослови кажуть «примирення, спокутування, жертва»: «Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух» (Марка 15:37).
Раз у раз зустрічаються дивні незрозумілі сцени: от, рідні і сусіди Ісуса намагаються відвести Його і кажуть, що Він збожеволів. Навіщо було включати це в Його життєпис? Найвідданіші Ісусові учні тільки і роблять, що в потилиці чешуть: «Хто ця Людина?» – найчастіше вони нічого не розуміють.
Сам Ісус, коли Його про це запитують, не наводить доказів, Хто Він такий. Він дає немало ключів до розгадки, посилається на очевидність, а одного разу додає: «І блаженний той, хто не спокуситься через Мене» (Мф. 11:6). Проте в Євангеліях важко знайти хоч одну людину, яка б жодного разу не впала в цю спокусу. Дивно, але Писання залишає рішення за читачем. Це швидше детектив, ніж малюнок-шарада, де треба з’єднати пронумеровані крапки лініями, щоб отримати зображення-відгадку. І в цьому мені бачиться свіжість і сила Євангелія.
Мені здається, усі ці спірні теорії про Христа, що виникли після Його смерті, зайвий раз доводять, на який ризик Господь йшов, виставивши Себе на загальний огляд. Але Він ішов на цей ризик охоче. Дивіться. Перевіряйте. Вирішуйте.
