Наступне і повне одкровення про шлюб, після Малахії, дане нам Ісусом. Суть Його вчення про шлюб міститься в Його бесіді з фарисеями, описаній в Євангелії від Матфея 19:3-9: “І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб“.
Ми можемо підсумовувати вчення Ісуса в цьому тексті в чотирьох наступних твердженнях:
- Форма шлюбу, яка була прийнята в Ізраїлі при юдаїзмі, була нижче за стандарт Божої волі.
- Дійсна Божа мета для шлюбу була ясно виражена, коли Він спочатку створив чоловіка і жінку.
- У первинному задумі союзу між чоловіком і жінкою вони були так тісно сполучені разом, що втрачали свою власну індивідуальність і ставали “однією плоттю”.
- Мета Ісуса – відновити шлюб в житті Його учнів до рівня первинних стандартів, закладених при створенні.
Якщо ми розглянемо в 1 і 2 розділах Буття опис створення і союзу Адама і Єви, нам впаде в очі один факт. Бог Сам особисто і безпосередньо брав участь у цьому. Це було Його рішення, а не Адама, щоб Адам мав дружину; це Він сформував Єву з Адама; це Він представив її Адаму і це Він встановив умови взаємин завіту, в який Він з’єднав їх.
Тому правильніше казати, що весь Старий Завіт від початку до кінця розглядає шлюб як взаємини завіту. Проте, поняття, що розвинулося в юдаїзмі, було на ступінь нижчим за те, що було закладене при створенні. В юдаїзмі взаємовідносини завіту розглядалися як існуючі лише горизонтально – між чоловіком і жінкою. Але взаємини завіту, встановлені при створенні, мали два напрями: горизонтальний і вертикальний. Горизонтальний зв’язував Адама і Єву одне з одним, а вертикальний зв’язував їх обох разом з Богом.
“Нитка, утроє скручена”
В уривку з Екклезіаста 4:9-12 в алегоричній формі показана відмінність між цими двома думками про шлюб: “Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його. Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься“.
Принцип, з якого почав Соломон: “Двом краще, ніж одному”, – узгоджується з тією причиною, що Бог спочатку передбачив помічницю для Адама: “Не добре бути чоловікові одному” (Бут. 2:18). Соломон наводить три приклади, які ясно ілюструють цей принцип: коли двоє разом і один впаде, другий може допомогти йому встати; якщо двоє лежать разом, вони зігрівають один одного; якщо двоє піддадуться нападу, разом вони можуть протистояти нападаючому. Але останній приклад, даний Соломоном, дещо відмінний: “І нитка, утроє скручена, не скоро порветься“. У цьому випадку сила приходить не просто, коли двоє разом, але троє разом.
Ми можемо використовувати приклади, дані Соломоном, щоб проілюструвати відмінність між поняттям про шлюб в юдаїзмі і поняттям про шлюб, встановлений Самим Богом при створенні. Перші три приклади з теми Соломона “двоє разом” ілюструють поняття про шлюб на людському рівні, горизонтальні взаємини, тільки між чоловіком і жінкою. Але четвертий Соломонів приклад – “нитка, утроє скручена”, ілюструє, що при створенні шлюб був задуманий як союз з трьох осіб – чоловіка, жінки і Бога. Стосунки між чоловіком і жінкою – це стосунки лише на людському рівні; але коли Бог бере участь у цих стосунках, вводиться новий вимір. Він стає невід’ємною частиною шлюбу.
Однією з найбільш революційних особливостей вчення Ісуса було Його ставлення до шлюбу. Він відкидав усе, що відступало від первинної Божої мети. З цієї причини притча Соломонова про “нитку, утроє скручену”, не просто ілюструє приклад шлюбу, встановлений при створенні; вона також ілюструє, з таким же успіхом, приклад шлюбу для віруючих наших днів, які з’єднані сьогодні через віру в Христа. Три нитки – це чоловік, жінка і Бог. Це принцип, що зв’язує їх разом у непорушний завіт. Що Соломон каже про нитку, так само вірно і сьогодні: “вона не скоро порветься”.
Колись я проповідував у Новій Зеландії на тему християнського шлюбу, як нитки утроє скрученої. Наприкінці моєї проповіді піднявся чоловік і представився: “Я – професійний канатний майстер, – сказав він. – Моя робота – робити канати. Я можу підтвердити, що ви сказали абсолютну істину. Найміцніший канат – це утроє скручений канат”.
Потім він дав мені наступне пояснення: найбільшу площу стикання можуть мати максимум три нитки. Якщо ви приберете одну і залишите тільки дві нитки, ви безумовно ослабите канат. Але якщо ви додасте одну зайву нитку і у вас їх буде чотири, то сили канату ви не додасте, бо площа стикання ниток буде меншою. Якщо у вас канат з трьох ниток, одна чи навіть дві з ниток можуть виявитися під тиском і почнуть розплітатися. Але доки ціла третя нитка, канат не розірветься.
Роз’яснення цього канатного майстра зробило картину християнського шлюбу, як утроє скрученої нитки, настільки ясною для мене, що я продовжував роздумувати про це цілими днями. Я міг уявити канат під таким страшним натягненням, що дві його нитки починали рватися. Але третя нитка залишалася міцною і витримувала до тих пір, поки напруга не слабшала і доки дві порвані нитки не були відновлені.
“Саме так і відбувається в справжньому християнському шлюбі! – казав я собі. – Настають часи напруги, коли чоловік і дружина обидва можуть почати слабнути і відчувати себе нездатними витримати. Але Сам Бог є третьою ниткою, і Він продовжує тримати до тих пір, поки напруга не ослабне і чоловік з дружиною обоє не зціляться і не відновляться”.
У нашому порівнянні християнського шлюбу з канатом з трьох ниток ми говорили, що принцип, за яким нитки переплетені і утримуються разом – це завіт. Поза сумнівом, це робить завіт суттєвим елементом успішного шлюбу. Проте не дивлячись на те, що завіт і є однією з основних тем біблійного одкровення, сучасні християни дуже погано розуміють це. Тому ми зараз підемо далі, і розглянемо природу завіту, як це показано в Писанні. Потім ми практично роз’яснимо, як діє завіт, коли він з’єднує чоловіка і жінку в шлюбі, і як утримати їх разом у цьому завіті.
Наприкінці ми розглянемо завіт, як важливу силу, що зв’язує в життєво важливих стосунках Бога і християнина.
