Гріх і прощення

Обмивання ніг Ісуса грішницею, Джеймс Тіссо

Працюючи над книгою про Ісуса, я звернув увагу на чуйність, яку проявляв Христос до людей, що мучаться від власної моральної недосконалості. Самарянка з п’ятьма невдалими шлюбами, нечесний збирач податків, перелюбниця, учень, що відрікся, – усі вони отримали від Христа не засудження, здавалося б, цілком заслужене, а прощення і духовне зцілення.

Ми, християни, нерідко чинимо навпаки. У 2002 році на екрани вийшов фільм «Сестри Магдалини». У ньому йшлося про ірландських «магдалин». Це прізвисько вони отримали від імені Марії Магдалини, персони дуже примітної. Про її минуле Євангелія повідомляють лише один факт: Ісус вигнав з неї сім бісів (Лк. 8:2). Проте західна церковна традиція ототожнила Марію Магдалину з повією, яка волоссям голови своєї обтерла ноги Ісусові (Лк. 7:37-50). І коли строгий чернечий орден вирішив брати на своє піклування дівчат, які завагітніли поза шлюбом, створені орденом притулки стали називати притулками Магдалини.

Фільм був заснований на реальних подіях. У 1993 році жіночий католицький орден сестер Доброго Пастиря продав під забудову частину своїх земель. На проданій ділянці було знайдено масове поховання – сто п’ятдесят п’ять жіночих тіл. Розслідування показало: загиблі провели життя фактично в рабстві, вони гнули спини в пральнях притулку Магдалини. Почався скандал. Журналісти розшукали ще з десяток подібних притулків (останній з них був закритий у 1996 році), а ті, що вижили, ділилися оповіданнями про жахливі, майже тюремні умови. Через притулки пройшли тисячі жінок. Деякі опинилися в них лише за занадто відверту красу, яку мали спокутувати безкоштовною працею і мовчанням. Що ж до дівчат, які стали матерями, то Католицька Церква забирала в них позашлюбних дітей і виховувала в дитячих притулках.

Церква часом зраджує євангельський дух. Ісус не принижував грішників. Він зробив самарянку першим місіонером. Він заступився за жінку, яка умастила Його стопи дорогими пахощами: «Що могла, те зробила вонаПоправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Мр. 14:8-9). Він простив Петру зраду, поставив його старшим над общиною. Марію Магдалину, колись одержиму сімома бісами, Ісус зробив першим свідком Свого воскресіння, – свідком, у словах якої Його учні спочатку засумнівалися.

Я не можу забути про дивний дар, що прийшов з невидимого світу, – про дар Божої милості. І милість ця показує: жодна з наших помилок не позбавить нас Божої любові. Позбавлення і очищення доступні кожній людині. Ми живемо у світі, в якому про людей судять за їх поведінкою і вимагають від злочинців і боржників розплатитися за скоєне. Як видно з історії «магдалин», прощати грішників важко навіть Церкві.

Милість ірраціональна, несправедлива, нечесна і має сенс лише в тому випадку, якщо ми віримо в інший світ, яким володіє всемилостивий Бог, що завжди дає ще одну можливість. Християнський гімн «Дивна благодать», один з небагатьох гімнів, що стали широко улюбленими в народі, обіцяє: Бог судить людей, не виходячи з їх минулого, а виходячи з їх майбутнього. Йому важливе не те, ким вони були, а те, ким можуть стати. Джон Ньютон, у минулому грубий і брудний работоргівець, написав цей гімн після того, як його самого перетворила дивна Божа благодать.

Коли світ бачить дію милості, він замовкає. Урок милості виклав нам і Нельсон Мандела: звільнившись з в’язниці, де він провів двадцять сім років, і будучи обраним президентом ПАР, він запросив свого тюремника бути присутнім на інавгурації. Тюремник стояв поряд з ним. Потім Мандела призначив архієпископа Десмонда Туту головою офіційної урядової Комісії зі встановлення істини і примирення в Південній Африці. Мандела відмовився від природної людської реакції – від помсти, яка охоплювала багато країн, де до влади приходили пригноблювана колись раса чи плем’я.

У наступні два з половиною роки Комісія виявила численні жорстокості і зловживання. Проте вона дотримувалася правила: якщо білий поліцейський або армійський офіцер добровільно вислуховував обвинувачів, визнавав свої злочини і свою провину, його не судили і не карали. Прибічники твердої лінії скаржилися: хіба справедливо відпускати злочинців на свободу? Проте Мандела був переконаний, що зцілення потрібне країні більше, ніж справедливість.

На одному із слухань поліцейський на ім’я Ван де Брук розповів, як разом з іншими офіцерами застрелив восьмирічного хлопчика. Щоб приховати злочин, вбивці спалили тіло, підсмаживши його, як барана, на багатті. Через вісім років Ван де Брук вдерся в той же самий будинок і схопив батька хлопчика. Дружину змусили дивитися, як поліцейські прив’язали її чоловіка до купи дров, облили бензином і підпалили.

Коли бабусі, що втратила сина і чоловіка, надали слово, у залі суду запанувало мовчання. «Чого ви хочете від пана Ван де Брука?» – запитав суддя. Вона відповіла, що хоче, щоб Ван де Брук вирушив на місце, де було спалено тіло чоловіка і зібрав прах. Тоді вона зможе гідно поховати чоловіка. Опустивши голову, поліцейський кивнув на знак згоди.

Жінка продовжувала: «Пан Ван де Брук відняв у мене сім’ю, а в мене залишилося ще багато любові. Я б хотіла, щоб він приходив рази два на місяць у гетто і проводив зі мною день. Я була б йому матір’ю. І ще я хочу, щоб пан Ван де Брук знав: Господь прощає його, і я теж прощаю. Я б хотіла обійняти його, щоб він знав: я дійсно прощаю».

Вона рушила до місця свідка, а в залі тихо заспівали «Дивну благодать». Але Ван де Брук не чув гімну. Від потрясіння він знепритомнів.

Того дня справедливість у Південній Африці відновлена не була. Не восторжествувала вона і в інші місяці роботи комісії. Проте відбувалося щось більше. «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!», – сказав апостол Павло (Рим. 12:21). Нельсон Мандела і Десмонд Туту розуміли: якщо скоєно зло, то перемогти його можна лише одним способом. Помста леліє зло. Правосуддя його карає. Але здолати зло можна лише тоді, коли постраждала сторона, прийнявши його, відмовиться від відплати. Так діє і благодать, що прийшла з іншого світу. І це Своїм життям і смертю показав Ісус.

Попередній запис

Смерть і віра в прийдешнє життя

Апостол Павло (фрагмент), Рембрандт ван Рейн Ставлення до смерті людей, що вірять в інший світ, разюче ... Читати далі

Наступний запис

Громадяни двох світів

У цій книзі я роздумую про внутрішні процеси, що відбуваються в людині, яка вступає в спілкування з іншим світом. «Життя ... Читати далі