Саддукейська закваска

Саддукеї, Джеймс Тіссо

Друга закваска, про яку говорив Ісус, називається саддукейською закваскою. І вона, звичайно ж, пов’язана з певним образом мислення і життям людей, які називалися саддукеями. Давайте завжди пам’ятати, що назва тієї чи іншої закваски пов’язана з тими чи іншими людьми, описаними в Новому Завіті. Чому ж Ісус пов’язує цю закваску із саддукеями? Чи що особливого було в цій групі людей? У цьому нам допоможе розібратися текст з книги Діянь Апостолів, де сказано, у чому була різниця в доктринальному вченні між фарисеями і саддукеями.

«Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше» (Діян. 23:8).

Отже, однією з особливих характеристик цих людей і суттю цієї закваски була невіра. Вони не вірили, що є воскресіння. Вони не вірили, що є ангели. І вони не вірили, що існує духовний світ, тобто світ духів. Вони вірили рівно настільки, наскільки могли спробувати, доторкнутися чи побачити. І уся їх релігія зводилася до безглуздого матеріалізму і зовнішньої суворості у виконанні усіляких постанов. Адже і про воскресіння, і про ангелів, і про духовний світ ясно говориться в багатьох книгах Старого Завіту, але в цьому і була уся проблема саддукеїв, що вони не приймали книг пророків, псалми та інші Богом натхненні Писання, окрім П’ятикнижжя Мойсеєвого.

Чому ми повинні остерігатися і побоюватися цієї закваски? Що в ній такого небезпечного? Небезпекою в заквасці невіри є те, що вона вселяє людині перестати вірити в надприродного Бога і в біблійне одкровення істини, зосередившись тільки на земному, релігійному і зовнішньому виконанні моральних норм суспільства.

Саме вона чинить на людину такий вплив, через який людина готова відмовитися від надприродного Бога, Який і сьогодні діє надприродно як в історії усього людства, так і в житті окремої людини. Бог діє невидимим чином, тому потрібна віра, але саддукейська закваска цього не бачить, вона по-своєму тлумачить події своїм неосвяченим, зіпсованим, лукавим і напівсліпим розумом. Цей стан серця називається раціоналізмом від латинського: ratіo – розум. Саме ця закваска спонукає сьогодні людей відмовлятися від надприродної частини Біблії, яка показує, що і сьогодні Бог також надприродно продовжує діяти через народження згори, водійство Духа Святого, духовні дарування, особисте пізнання Бога та інші явища, які мали місце в Біблії і відбуваються сьогодні. Звичайно, різні надприродні явища (у тому числі і серед людей, які вважають себе вірними) теж потребують правильного тлумачення, бо світ надприродного не такий вже і простий, і далеко не завжди є проявом від Бога.

Духовні явища несуть у собі багато таємничого, тому можуть бути пасткою для цікавих, недосвідчених, нетямущих у цій сфері християн. У першу чергу Бог діє через вивчення Священних Писань, проповідуване Євангеліє, заклик покаятися, зненавидіти гріх, полюбити Бога, особисте звернення до Нього в молитві. Бог діє через людську совість, особисте осяяння світлом згори і одкровення про Ісуса Христа, щоб слідувати за Ним шляхом освячення. Бог діє через Свої заповіді, обіцяння, попередження і веління, які відкривають нам Його вчення і волю. Бог діє через Свою благодать і вплив істини на внутрішній світ людини, проникаючи в глибину її свідомості і духу. Бог це робить, щоб перетворити наміри і помисли людського серця, щоб людина духовно ожила і побачила свого Спасителя внутрішніми очима віри.

Бог діє також через посвячених Йому людей, служителів, проповідників, через обдарованих і здібних братів і сестер, що мають дарування згори і можливості від Бога учити і служити тим, хто має потребу. Бог діє активно через викриття, розраду, настанову і одкровення, які нерозривно пов’язані з пізнанням істини. Бог також діє через обставини життя, щоб у такий спосіб відкривати Себе нам і наближати до Себе. Тому Бог і сьогодні діє, як і дві тисячі років тому. Звичайно, є різні періоди, коли Бог діє більше і сильніше в житті людей, і коли Його сила навіть видимим чином з’являється в різних явищах – таких, як зцілення тілесних хвороб, вигнання бісів або покаяння великої кількості людей. Але навіть тоді, коли ми не спостерігаємо яскравих явлень Божої роботи, все одно Бог продовжує діяти. Адже найважливіша сторона Його роботи – це невидима сторона на рівні серця, на рівні внутрішньої людини, на рівні духу, совісті і людських намірів. Саме тут відбувається найважливіша робота Божого Духа, від якої перетворюється усе життя людини, і тих, хто її оточує. Тому тут потрібні віра і особисте знання Бога.

Але є, звичайно, і сумні сторони надприродних проявів, від яких раціоналізм бере верх і саддукейська закваска починає заквашувати людське життя тоді, коли усілякі помилки, які пов’язані з непотрібним і потворним використанням надприродних проявів, люди намагаються видавати за Божі дії. Саме тут відбувається сильна спокуса і спотикання, коли люди з надмірними ревнощами, пошкодженим розумінням істини або просто чинячи за плотським розумом, починають говорити щось від імені Божого, пророкувати чи намагатися усіх чимось вразити.

Дехто в християнському світі йде ще далі і починають валятися по підлозі, голосно реготати, або сіпатися в конвульсіях, видаючи усе це нібито як Божу дію. І ось така душевна практика викликає сильну спокусу, яка підводить людей до думки відмовитися від усього надприродного, ставлячи під сумнів будь-які надприродні дії. Коли вони думають про надприродне, то завжди думають про тих людей, які самі вигадують своє релігійне трюкацтво, видаючи за істину те, що істиною насправді не є. Саме тут прихована велика небезпека для тих, хто за своїм характером схильний до раціоналізму.

Знову ж таки, біблійний раціоналізм дуже доречний і навіть потрібний, щоб обмірковувати те, що ми читаємо, і приходити до ясного розуміння Божого Слова. Нам потрібен розум, але розум освячений, покірливий, благоговійний, сповнений пізнанням і світлом. Нам потрібні розсудливість і здорове судження, але преклоніння перед Тим, Кого ми називаємо Богом і Отцем, щоб не звеличуватися недосконалій людині перед досконалим Богом. Такий розум зветься розумом Христовим. Такий розум нам і потрібен. Але тоді, коли починає діяти саддукейська закваска, людина починає свій розум ставити вище за Божу істину, Боже одкровення. Це дуже і украй небезпечний стан, який зрештою відводить дуже далеко від Бога.

Є немало людей, які сильно заплуталися, наслідуючи таку практику. Є такі, про яких кажуть, що в них лихо з розуму, бо вони занадто розумні (як вони самі вважають, або як про них думають інші люди). Але саме тут і криється небезпека, коли людина чи інші люди обожнюють свій інтелект.

У цих питаннях має бути біблійний порядок, розуміння істини і водійство Святого Духа, а не просто, з одного боку, душевна схвильованість, помилка і неналежна поведінка, а з другого – людська логіка чи ерудиція, ученість, яка не знає Бога і Його надприродну природу.

Слід визнати, що сьогодні є немало людей, що звуться лідерами, натхненниками або так званими помазаниками, які надихають людей фантазіями свого серця і глибоко помиляються, будучи ведені незрозуміло чим. Є також і крайнощі, пов’язані з проявом певних дарів, які люди звеличують, і цим самим обіцяють величезні обіцянки іншим, що зрештою призводить до абсолютно небіблійних пріоритетів. Таке буває тоді, коли з кафедри або через якісь видіння людям починають обіцяти золоті гори або навіть цитувати і говорити слова з Біблії, роблячи з Бога доброго дідуся, що роздає усім подарунки і виконує будь-які забаганки. Люди наївно усе це сприймають, бо їх хочуть вразити надприродними повідомленнями і так званими одкровеннями від Бога, і саме тут відбувається сильне розчарування, коли всі ці обіцянки не виконуються.

Втім, є така категорія людей, які в таких ситуаціях включають сильне емоційне збудження, впадають в ейфорію, різні крайнощі і безрозсудність, щоб усе, у що вони вірять, не поставити під сумнів. На їх думку, сумніви усе зіпсують, і Бог не дасть їм те, що вони просять. Ось таке дивне уявлення існує про Бога.

Але, не дивлячись на те, що ми можемо зустрічати в християнському світі, дуже важливо завжди і в усьому покладатися на істину Божого слова, навіть якщо люди зловживають фразою «мені сказав Господь», кажучи після неї всяку нісенітницю, бо не мають страху Божого. Але, попри те, що є багато хибних одкровень, душевних, показних і удаваних імітацій надприродного, і не дивлячись на те, що є чужий вогонь і інші духовні прояви дивного походження, а іноді навіть вплив духів спокусників, говорити що духовні явища від Господа взагалі відсутні, – є повною неправдою. Цей стан розчарованої людини, яка може дійти навіть до атеїзму. Така людина в усьому сумнівається, нікому не вірить, вона настільки стала жорстокою, обпеклася брехнею, що навіть істину вже не в змозі прийняти і їй довіритися.

Не даремно є така приказка: той, хто обпікся на молоці, на воду дме. Саме в такому становищі людина стає надмірно обережною, а усі люди в її очах здаються шахраями; ось так і живе вона в такому неповноцінному і жалюгідному стані, нікому не вірячи. Це результати саддукейської закваски, а також результат невіри і розчарування в хибному духовному досвіді.

Звичайно, питання дарувань або чудес не є питанням номер один. Це ми всі повинні розуміти. Просто, нехтуючи справжніми Божими діями (а вони дійсно є) і не вірячи в дію Божої благодаті (як видимої, так і невидимої), ми стаємо людьми, що нехтують Богом. От у чому проблема.

Увесь такий підхід пов’язаний (як з одного боку, так і з другого) з тим, що люди дуже погано знають Бога. Адже Павло писав вірним першого століття і нам сьогодні: «Представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого» (Рим. 12:1б).

Апостол Павло пише, що служіння має бути розумним, біблійно-раціональним. Представити потрібно себе, і своє життя, і своє тіло «для розумного служіння вашого».

Нам важливо бути духовно грамотними людьми, духовно вихованими і духовно підкованими, але в жодному разі не можна ставити свій розум вище за Боже одкровення, вище за Священне Писання. Це неминуче призведе до саддукейської закваски невіри, постійних сумнівів, лібералізму, раціоналізму і навіть атеїзму.

Саме спокуса від неправильного використання духовних дарів або душевного ставлення до надприродного приводить людей до хибного висновку, що від цього потрібно взагалі відмовитися і події історії і навіть самої Біблії тлумачити на свій лад. А, відмовляючись від одного прояву Святого Духа в біблійних оповіданнях і в житті сучасних вірних, люди, як правило, починають відмовлятися і від інших дій Божої роботи і благодаті. І поступово взагалі закривають себе від Його надприродного впливу. Врешті-решт вони починають сконцентровуватися на моральних принципах, які їх приведуть до звичайного людського моралізму, а це і є плоди і наслідок саддукейської закваски.

Чесно кажучи, я теж надивився на різного роду псевдо-духовні дари, так звані одкровення, хибні обіцянки, дивні сни і практику тих церков, де люди падають, корчать гримаси або поводяться дуже дивно, роблячи усе це під явним плотським впливом. І тому, коли дивишся на таке, виникає спокуса думати, що всі навколо обійняті обманом, і немає того, що каже Біблія; що вже минули ті часи, коли Бог діяв, або взагалі цього ніколи не було. І саме тут диявол намагається деяких уловити, повергаючи їх (з одного боку) у підозрілість, відлюдництво і постійні сумніви, а з другого – в упевненість, що потрібно бути просто хорошою людиною, і це – найголовніше. Так-так, дуже уміло диявол підносить багатьом і такий обман: виявляється, потрібно бути просто хорошою людиною, не розуміючи, що хороша людина може нічим не відрізнятися від людей, які не знають елементарних речей: що таке спасіння, або що таке нове життя в Христі Ісусові.

Усе це – наслідок нездорових стосунків з живим Богом, через які людина практично не може бути членом тіла Христового і членом помісної церкви. Цим диявол сильно спокушає людей, схильних покладатися на свій розум, а не на Слово Боже. Тому воля Божа полягає в тому, щоб ми були не просто хорошими людьми (хоча це теж дуже важливо), але щоб у першу чергу були новими людьми, творінням, народженим від Бога, тими, хто полюбляє істину, хто йде за Ісусом. А це можливо тільки надприродним чином.

Тому дуже небезпечно відкривати своє серце невірі, пройти повз розуміння того, хто такий Бог і в якому плачевному стані може опинитися людина, яка відкрила своє серце саддукейській заквасці. Часто такі люди страждають від невіри, бо перестають бачити в Богу допомогу, силу, могутність, мудрість, розраду, радість, сенс свого життя і здатність Бога їх позбавляти від бід, допомагати і посилати надприродним чином підтримку, напоумлення, благодать, лад, ясність і силу. З цієї невіри і починає народжуватися нарікання, невдоволення, самовпевненість, гіркота, заздрість, самоправедність, лібералізм, раціоналізм і, зрештою, відмова розуміти Його дії і могутність. Цю причину невіри Ісус називає саддукеям у відомій розмові про сім братів і ту жінку, якій доводилося виходити за них заміж.

«В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. А після всіх померла і жінка. Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих» (Мф. 22:23-32).

Отже, Ісус пояснив їм, що Бог воскрешає мертвих і є не Богом мертвих, але живих. Тобто не тих, хто не вірить і тому є духовно мертвим, але тих, хто вірить, завдяки чому є духовно живим. І якби ми поцікавилися, що передує такій невірі і що дозволяє саддукейській заквасці оволодіти людиною, втручаючись в її життя і серце, то знайшли б відповідь у 29 вірші. Ця Ісусова відповідь показує причину, корінь і шкідливе поширення невіри: «Помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої» (29 вірш).

Саме це є корінням невіри. І в цьому випадку саддукейська закваска не лише проявляється в негативному сприйнятті надприродного, але навіть у негативному сприйнятті особи Самого Бога.

Саме це і є джерелом невіри і серйозною проблемою: незнання ні Писань, ні сили Божої, яку вони, ймовірно, не відчували. Не вірити в Бога і Богові можна і при позитивному ставленні до чудес або надприродних проявів, оскільки невіра може приймати різні форми. Проте саме невіра і все, пов’язане з цим, і заквашує людину, роблячи з неї саддукея, який у результаті відвертається не просто від чудес або від надприродних дарувань, але і від Божого впливу на власне життя. А це і є саддукейська закваска, тобто закваска невіри. І щоб не потрапити в подібний стан, людському інтелекту, логіці, розуму украй необхідно схилитися перед істиною Божого одкровення Священних Писань, сприймаючи його вище за власне розуміння, а не навпаки. Адже не наша ерудиція або кмітливість рятують нас, а сила Божої істини і світла приносять життя і надію, приховані в імені Ісуса Христа.

Автор: Роман Галіс

Попередній запис

Сила закваски, Іродова закваска

Слава Богу за Його Слово і за Святого Духа, Який відкриває дітям Божим Свій шлях до спасіння і пізнання істини ... Читати далі

Наступний запис

Фарисейська закваска

Фарисеї питають Ісуса, Джеймс Тіссо Третя закваска названа Ісусом фарисейською закваскою «Тим часом, коли зібралися тисячі ... Читати далі