Звістка про примирення

«Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом», – проголошує апостол Павло (2Кор. 5:16). Він каже, що християнам довірена звістка про примирення з Богом, і додає примітну фразу: «Ніби Бог благає через нас» (2Кор. 5:20). Вражаюче! Слово примирення вручене нам, – нам, біологічному виду, який любить ділити собі подібних на красивих і потворних, багатих і бідних, темношкірих і світлошкірих, чоловіків і жінок, сильних і слабких.

Поставитися серйозно до цієї місії – значить, поглянути на стан справ так, як дивився Ісус, а не як дивиться сучасне суспільство. Йти не до сильних, а до слабких; не до здорових, а до струджених; не до багатих, а до бідних; не до тих, хто хвалить, а до тих, хто потребує доброго слова. Хіба не так Бог примирив із Собою світ? Хіба не сказав Ісус, що прийшов до грішників, а не до праведників; до хворих, а не до здорових?

Так долається протиріччя між цінностями двох світів. Божі дари необхідно використовувати у видимому світі, обертаючи їх на благо знедолених. Під час справи ми вчимося, як писав про своє служіння в латиноамериканських нетрях Генрі Нувен, «дізнаватися голос, обличчя і руки Господні у всякій людині, з якою зустрічаємося». Бог несе Свою звістку не лише через нас, але і через тих людей, яких Він нам посилає.

Жан Ваньє, засновник організації «Ковчег», що допомагає людям з проблемами розумового розвитку, каже, що божевільним часто вважають і його самого. Блискуче освічений син великого дипломата, він набирає працівників – одним з них був Генрі Нувен – для роботи з покаліченими, чий IQ незрівнянно нижчий за його власний. Проте Ваньє відмітає подібні заперечення: безумство Євангелія йому миліше за порожні цінності світу цього. Більше того, він відмічає, що люди, які допомагають інвалідам і розумово відсталим, отримують не менше, ніж ті, кому допомагають. Навіть найважчі інваліди на турботу відгукуються любов’ю і тим самим будять у людині найцінніше, що може в ній бути: співчуття, щедрість, упокорювання, любов. Парадоксальним чином, неповноцінні люди роблять життя своїх рятівників повноцінним.

У М’янмі (колишня Бірма) я бував у притулках для дітей-сиріт, хворих на СНІД, де християнські волонтери намагаються заповнити їм батьківську турботу, якої ті позбавлені. У торонтському центрі Жана Ваньє я бачив, як учений-священик витрачає години на чоловіка з таким важким розумовим захворюванням, що нещасний не може навіть говорити. Царство Боже приходить до жебраків, знедолених, нещасних, знехтуваних.

Преподобний Джесі Джексон розповідає про своє відвідування Університету Південного Міссісіпі. Обходячи студентське містечко з ректором, він побачив здоровенного двометрового студента, який тримався за руки із студенткою-карликом зростом у метр. Заінтригований Джексон зупинився постежити. Молодий чоловік ніжно підняв супутницю, поцілував і відправив на заняття. Ректор пояснив, що довгий студент – місцева баскетбольна зірка. Після смерті батька з матір’ю він дав слово піклуватися про свою сестру. З усіх можливих учбових закладів він вибрав саме цей університет, бо тільки в ньому готові були надати грант не лише йому, але і сестрі.

Джексон підійшов до спортсмена, привітався і сказав, як чудово, що він піклується про сестру. Спортсмен знизав плечима: «Ті з нас, кого Бог створив двометровими, повинні піклуватися про тих, у кому лише метр зросту».

* *

«Якщо світ при повному розумі, то Христос – Безумний Капелюшник, а Таємна вечеря – Безумне Чаювання. Світ втлумачує: «Займайся власною справою», – за Ісусовими ж словами, у нас немає ніякої «власної» справи. Світ радить: «Будь жвавішим і досягнеш успіху», а Ісус каже: «Йди за Мною і неси свій хрест». Світ перестерігає: «Обережніше при їзді, бо життя, яке ви врятуєте, може бути вашим власним», а Ісус попереджає: «Хто врятує своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя заради Мене, той врятує його». Світ стверджує: «Закон і порядок», а Ісус – «Любов». Світ пропонує: «Отримуй», а Ісус – «Віддавай». З позиції світської розсудливості, Христос божевільний, а будь-хто, хто вважає, що може йти за Ним, той не в собі, і не стільки несе хрест, скільки перебуває в самообмані. «Ми нерозумні Христа ради», – пише Павло. І віра знає: кінець кінцем безумство Боже мудріше мудрості людської, божевілля Ісуса тверезіше за безжальну тверезість світу». Фредерік Бюхнер

Попередній запис

Христові та світські цінності

Сучасне суспільство надає велике значення візуальному образу, зовнішній стороні речей. З рекламних щитів, телеекранів, з Інтернету нас кличуть привабливі образи. ... Читати далі

Наступний запис

Спокуса грошей

Викривати помилкові цінності нашої епохи нескладно. Декілька хвилин телереклами антицелюлітних засобів і схем моментального збагачення – вже багата пожива для ... Читати далі