Христові та світські цінності

Сучасне суспільство надає велике значення візуальному образу, зовнішній стороні речей. З рекламних щитів, телеекранів, з Інтернету нас кличуть привабливі образи. (Туристи, що приїжджають у США, часто дивуються, скільки на наших вулицях товстих і негарних людей, тоді як телешоу і рекламу заповнюють сексапільні тіла, витончені профілі, виблискуюче волосся і білозубі посмішки.) Ніколи не цінували так високо зовнішність. За словами інвалідів, їх соромляться і стороняться, ними обурюються і на них зляться.

У книзі «Інтимна історія американських дівчат» добре показано обожнювання нами тіла і зовнішності. Якщо порівняти наведені в книзі записи з дівочих щоденників, воно просто впадає у вічі. Ось типовий уривок із щоденника дівчинки, що жила в 1890-і роки: «Вирішила: думати, перш ніж говорити. Серйозно працювати. Бути стриманішою в розмовах і вчинках. Не дозволяти думкам блукати. Поводитися з гідністю. Більше цікавитися іншими людьми». Порівняємо з типовим щоденником 1990-х років: «Потрібно в усіх сенсах удосконалитися… схуднути, купити нові лінзи. У мене вже нова зачіска, хороший макіяж і непогані речі».

Особливо ж наше суспільство цінує молодість, що за відсутності віри в життя після смерті, цілком зрозуміло. Молодість асоціюється з упевненістю, тоді як майбутня старість вселяє тривогу. Звідси популярність усього, що підтримує ілюзію молодості: вітамінні добавки, програми схуднення, тренажери. Будь-яка ознака старіння нагадує про кінець життя, тому магазини завалені засобами від облисіння та імпотенції, кремами від зморшок і косметичними препаратами.

Будь-який газетний кіоск – яскравий зразок сучасних цінностей. Журнали Cosmopolitan, Shape, Swimsuit і м’яке порно на кшталт FHM і Maxim приділяють фізичній зовнішності особливу увагу. Журнали Fortune, Money, Travel і Leisure славлять багатство та інший матеріальний успіх. Обкладинки, що зазивають читача, широко транслюють цінності сучасної культури: великі груди в жінок, тверді м’язи в чоловіків (як і в жінок), достаток їжі і одягу, модні автомобілі.

Не приховуватиму: я купую деякі з цих журналів, – ті, що охоплюють мої інтереси. Врешті-решт, я ж ходжу за покупками, подорожую і користуюся комп’ютером. А ще я займаюся спортом, тренуюся три рази на тиждень. Проте я також розумію, що не можна забуватися: задоволень на світі багато, але є величезне число людей, яким вони недоступні. Як же з цим ужитись?

Людина – свого роду амфібія. Вона живе відразу в двох середовищах, фізичному і духовному. В одному ми дихаємо автоматично, не думаючи. У другому на дихання необхідно налаштуватися. Красива людина, новий спортивний автомобіль видні відразу. Але потрібне постійне зусилля, щоб помічати бездомних або тих, просить милостиню, пам’ятати про матір-одиначку з дитиною-інвалідом, яка живе поверхом нижче.

Люди, які вірять лише в земний світ, мають одне мірило цінності. Це краса, успіх, багатство і талант, – те, що звеличують журнали. У нашому суспільстві, орієнтованому на матеріальні досягнення, переможці отримують нагороди.

Віра в інший світ дозволяє поглянути на речі під іншим  ракурсом. Я з вдячністю поглядатиму на красу спортсменів і супермоделей, а в здібностях успішних людей побачу дар Божий. Адже усе благе на землі – від Бога. Проте очам моїм відкриється також інша краса, часто прихована під непоказною або навіть відразливою поверхнею. Люди, в яких немає шансів на успіх у світі видимому, у Царстві Божому можуть виявитися першими.

Занадто часто задоволення видимого світу затьмарюють радощі світу невидимого. Після Вознесіння Христового минуло три століття, Церква вже поширилася по всій Римській імперії… У цей час Іван Златоуст з гіркотою писав: «Вони (язичники) бачать життя порочне, душі земні, (бачать) що ми настільки ж палкі до грошей, як і вони, і навіть ще більше, перед смертю так само, як і вони, тремтімо, боїмося бідності нарівні з ними, у хворобах, як і вони, ремствуємо, однаково любимо владу і силу і, мучачись сріблолюбством, намагаємося уловити сприятливий випадок. Отже, заради чого вони стануть вірувати?»

Тому необхідно пам’ятати про пораду апостола Павла: «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі» (Кол. 3:2). Звичайно, Павло прекрасно розумів, що ми все одно багато думатимемо про земне. Ми – діти землі і не можемо інакше: видимий світ – наш дім, наше природне середовище. І щодня ми дихаємо повітрям, яке просякнуте цінностями матеріального успіху і фізичної привабливості.

Звичайно, бувають виключення. Шепіт вічності доноситься до нас і крізь час, що майже втратив Бога. Стоячи біля газетного кіоску, я помічаю, що в цінностей, що проповідуються нині, є щось спільне. Акціонерний капітал, тілесні форми, підтягнутість м’язів, секрети молодості і краси, власність – усе це порожнє. Недаремно, буваючи на похоронах, я жодного разу не чув, щоб друзі і родичі покійного хвалили покійника за банківський рахунок, або фізичну красу, або розкішний домашній кінотеатр. Вони, часом перебільшуючи реальний стан речей, говорять про такі риси як доброта, щедрість, любов до сім’ї… Люди інтуїтивно погоджуються, що, загалом, нескороминуще значення має тільки це.

Ми часто судимо один про одного поверхнево: яка в кого зарплата, зовнішність, національність. Ісус прийшов у наш світ («з неба зійшов» Ів. 6:58), щоб заснувати Царство на фундаментальніших цінностях. Він вважав найважливішими риси, про які ми згадуємо надто пізно, на похоронах. У світі цьому система Христових цінностей не має особливого сенсу. Нас з дитинства учать: будь першим, пробивайся, метушися, відстоюй свої права, будь практичний, зводи ризик до мінімуму. Нам це щеплено на рівні рефлексу, з яким Нагорна Проповідь повністю йде урозріз.

Царство Небесне перебудовує життя на нашій планеті у світлі концепції двох світів. Ісусові слова здаються нам революційними лише тому, що ми проживаємо свої шістдесят або сімдесят років, опустивши очі долу. Христос же пропонує нам поглянути увись і побачити життя, яке прямує у вічність і охоплює невидимі, невідомі нам світи. Він прийшов, щоб створити суспільство, засноване на цінностях невидимого світу («…як на небі, так і на землі»).

Царство Небесне учить такому способу життя, який заснований на нескороминущому, на дійсно важливому.

Попередній запис

Жити іншими цінностями

Одній людині усе вдається, і тому вона усе втрачає. Другому випадають лише біди і розчарування, але він тим самим набуває ... Читати далі

Наступний запис

Звістка про примирення

«Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом», – проголошує апостол Павло (2Кор. 5:16). Він каже, що християнам довірена ... Читати далі