Існування в двох реальностях

В одному зі своїх віршів Джордж Герберт протиставляє життя тварин і ангелів. Тварини живуть в одному світі, ангели в іншому. Інша справа – люди. У людей «одна рука торкається небес, а друга – землі».

Ми, люди, існуємо одночасно у видимій і невидимій реальності.

За асоціацією мені згадалося, як у Новій Зеландії ми на надувних човнах плавали дивитися кашалотів. Кашалот відпочиває хвилин десять на поверхні води, потім робить декілька глибоких вдихів, високо піднімає хвіст і круто йде вниз – на глибину до кілометра в пошуках кальмарів. Ми запам’ятовували місце, де він пірнув, потім вирушали дивитися інших кашалотів, а хвилин через сорок п’ять поверталися, щоб побачити, як перший кит спливе і зробить гігантський вдих.

З погляду кашалота, більша частина світу – гори, міста, дороги – відноситься до сфери «невидимого»: він, якщо і бачить її, то зовсім недовго і тільки з поверхні води. У кашалота є власне живе і активне середовище: океан, морські рослини і живі тварини. Проте якщо він щогодини не спливатиме за киснем, він загине. Про світ над морем він знає мало, але вижити без нього не може.

Іноді я здаюся собі таким ось кашалотом: спливаю через регулярні проміжки часу за киснем, а потім йду в звичніше середовище, холодне і темне. Хоча, звичайно, аналогія неповна: вона припускає, що існує «верхній» і «нижній» рівні, які іноді взаємодіють. Проте такий образ ближче до язичницького світогляду: розгніваний Зевс пускає з Олімпу громи і блискавки.

Біблійний погляд глибший і складніший. У ньому буття з’являється як єдине ціле, безшовний хітон, без чіткого розмежування між сакральним і звичайним, природним і надприродним. Є тільки один єдиний Божий світ, спаплюжений людським бунтом проти Творця. Наше завдання полягає в тому, щоб возз’єднати обидва пласти реальності, побудувати острівці Царства Небесного на пропащій землі.

Господь Бог не лише створив світ, але і підтримує його, «бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:16-17). Мені ці слова апостола Павла чимось нагадують гіпотезу фізиків про паралельні світи: дія, здійснена в одному світі, безпосередньо, хоча і важковловимо, впливає на події в іншому світі.

Втім, Біблія згадує і про великі чудеса, коли невидимий світ немов би міняв природні закони. Проте це – рідкісні виключення з правил. Скажімо, чудесам Виходу передували чотири століття мовчання, а після них були сорок років тяжких поневірянь пустелею.

Чим більше я про це роздумую, тим більше мені здається, що Бог схильний вибирати засоби, які сторонньому спостерігачеві дивовижними не здадуться. Узяти хоч би Різдво, подію, від якої веде відлік християнська віра. Так, чудеса були: надприродне зачаття, незвичайні сни, яскрава зірка, перелякані пастухи (втім, їх майже ніхто і не помітив). У всьому іншому перше Різдво було подією звичайнісінькою. Майбутня мама дев’ять місяців виношувала дитину. Потім була важка подорож на ослові, пологи і Немовля в яслах. Син Божий прийшов у світ тихо і непомітно.

Проте за сценою діяв Бог. Декількома віками раніше Олександр Македонський підкорив Палестину, і на Святій Землі з’явилася грецька мова. Потім римляни збудували чудову систему доріг (по них підуть Ісусові учні для християнської проповіді). Перепис змусив Святе Сімейство вирушити в нелегку дорогу, і в результаті Месія народився у Віфлеємі. У цій точці історії зійшлися фактори, на вигляд зовсім не надприродні. Але так з’явилося християнство…

Як я вже казав, апостол Павло гостро відчував невидимий світ. Проте читаючи його послання, а також Дії Апостолів, я бачу, що він часто покладався на «природні» засоби: у дискусії з атенянами прибігав до логіки, під час місіонерських мандрів користувався гостинністю вірних, навчав і перестерігав колег, відстоював свої права в римському суді, тікав від небезпек. У листах апостола багато практичних порад: залагоджуйте судові суперечки, годуйте голодних, утішайте хворих, прощайте образи, любіть подружжя. Але для нього це акти духовні, служіння Богові.

До филип’ян апостол Павло написав: «Зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння» (Фил. 2:12). І тут же обмовився: «…бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Фил. 2:13). Жодного протиріччя тут немає. Обидва світи, видимий і невидимий, здаються роздільними лише нам, істотам з обмеженою здатністю бачити.

* *

Сьогодні по всьому світу християни читали молитву Господню, включаючи фразу «нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт. 6:10). Ця молитва далеко не в усьому ще збулася. І здійснення її частково покладене на нас.

Адже йдеться про те, щоб ті, хто має потребу, набули їжі і дому, а хворі – зцілення і розради; щоб у політиці та економіці встановилася справедливість, а між народами – мир; щоб ми жили в гармонії з природою і возз’єдналися з нашим духовним джерелом. Кожен з нас може внести у виконання цієї надії, у здійснення волі Божої свій внесок…

Про важливість божественної волі говорять усі релігії. Навіть у нинішній Індії таксисти, щоб уникнути аварій, вішають на панель приладів ідолів. Проте в Ісуса ми знаходимо радикальніше вчення: не лише «як вгорі, так і внизу», але і «як внизу, так і вгорі».

«Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі» (Мт. 18:18). За словами Ісуса, коли ми доглядаємо хворих, відвідуємо ув’язнених, годуємо голодних, допомагаємо тим, хто має потребу, це все одно начебто ми годували і відвідували особисто Його Самого (Мт. 25:35-40).

Життя наповнюється несподіваним сенсом. Звичайнісінькі, побутові дії – лист ув’язненому, відвідування будинку для літніх, розрада сусіда, принциповість перед шантажем – набувають вічної значущості. Кінцеві долі світу, так само як і наші власні, вирішуються вже зараз. Невідомим для нас чином значення має кожен наш вчинок.

Попередній запис

Зв'язок двох світів

Настанова апостолам, Джеймс Тіссо Читаючи Біблію, я бачу, що вона постійно зводить обидва світи воєдино, зв'язує ... Читати далі

Наступний запис

Жити іншими цінностями

Одній людині усе вдається, і тому вона усе втрачає. Другому випадають лише біди і розчарування, але він тим самим набуває ... Читати далі