Коли інші люди скоюють гріхи, ти дивуєшся, а коли коїш їх сам, вони здаються абсолютно природними. Елспет Хакслі
У романі Германа Мелвіла «Мобі Дік, або Білий Кит» капітан Ахав каже: «Що це? Що за невідома, незбагненна, нетутешня сила; що за невидимий злісний пан і володар; що за жорстокий, нещадний імператор керує мною, так що всупереч усім природним прагненням і прихильностям я рвуся, і поспішаю, і лечу усе вперед і вперед; і нав’язує мені безумну готовність зробити те, на що б я сам у глибині власного серця ніколи б не спромігся навіть зважитися?»
Капітан Ахав одержимий ідеєю впіймати Мобі Діка, гігантського білого кита. Він не послухає ні застереження, ні благання команди. Щоб продовжувати полювання, він навіть відмовляється шукати сина іншого капітана, що загубився. Він не здатен себе опанувати. Кит притягує його, як магніт. Старбек, перший помічник капітана, кричить Ахаву: «Поглянь! Мобі Дік не шукає зустрічі з тобою. Це ти, ти в безумстві переслідуєш його!»
У цьому – нез’ясовна сила зла. Я можу спокійно визнати свої гріхи і зрозуміти, наскільки кращим було б моє життя без них. Я знаю, що потрібно вибирати добро і хочу вибирати добро, але вибираю його далеко не завжди. Мене, як капітана Ахава, захоплює сила, пояснити яку я не можу і якій часто не в змозі чинити опір…
Кальвін пише: «Усі розсудливі письменники згодні в тому, що у відродженій людині залишається джерело зла і пожива для нього. І в ній постійно народжуються злі бажання, які спокушають і спонукають грішити».
О, якби йшлося лише про тліюче вугілля! Скоріше, ми схожі на магніти: один кінець притягує, другий відштовхує. Якщо розпиляти магніт навпіл, у нас вийде маленький різнополюсний магніт. Якщо розпиляти, скажімо, на шістнадцять частин, у нас будуть шістнадцять маленьких магнітиків, в яких один кінець притягує, а другий відштовхує. Так і потяг до зла немов вбудований в усі частини мого тіла.
Найяскравіше сила гріха проявляється в різних залежностях. Так у Сан-Франциско я знав одного чоловіка з вищих верств суспільства, покровителя опери і цінителя мистецтва. В якийсь момент він почав вживати наркотики: спочатку для забави, потім не міг зупинитися. Він втратив свій вікторіанський будинок, спав у нічліжках для бездомних, перебував під опікою релігійних організацій, які займаються працевлаштуванням людей, що опустилися на соціальне дно. Другий мій знайомий з Міссісіпі працював нічним сторожем. Він дуже сподівався заробити стільки грошей, щоб жити не в дешевому мотелі, а в якомусь приємнішому місці. Одного разу він отримав у спадок двадцять п’ять тисяч доларів і… за пару днів спустив ці гроші в ігорному будинку під Новим Орлеаном.
Видатний датський філософ, теолог і письменник Серен К’єркегор одного разу порівняв кожного з нас з людиною, в якої є триповерховий особняк, а вона живе в сирому підвалі. Мене не тягнуть повії, наркотики і карти, але в мене вистачає своїх проблем. Мої недоліки можуть здатися менш «приземленими», але і від них віє затхлістю і вогкістю води, що крапає із стелі. Ентропія діє не лише у фізичному світі, але і у сфері моральності. Щось тягне нас вниз і заважає жити цілісним гармонійним життям, яке задумав для нас Всевишній.
Поняття гріха Біблія розкриває переважно через оповідання про людей. Мабуть, одна з найбільш кричущих картин гріха міститься в розповіді про правителя однієї держави. Я маю на увазі царя Давида, найбільшого з царів древнього Ізраїлю. Для нього усе почалося із звичайного спалаху похоті: він побачив з даху жінку, що купається. А закінчилося усе подружньою зрадою, вбивством, непотрібною битвою, загибеллю безлічі солдатів.
У центрі оповідання про цей гріх стоять зруйновані стосунки з Господом Богом. «Тобі, одному Тобі я згрішив», – молився цар Давид, будучи викритим (Пс. 51:6). Слід сказати, слова примітні, якщо врахувати, що згрішив він подружньою зрадою і вбивством. Вірсавія, її чоловік та інші жертви відступили на другий план у порівнянні з головною Особою, проти Якої і був скоєний гріх.
Ця подія нагадала Ізраїлю, що перед Вищою Владою відповідальний навіть цар. Біблія підкреслює: гріх у першу чергу перериває контакт між природним і надприродним світом. Відбувається не лише загнивання, заболочування духовного життя: гріх відрізує нас від Джерела сил, без Якого боротьба з гріхом неможлива.
Розповідь про Давида і Вірсавію показує, як може бути зруйнований, а потім відновлений зв’язок з духовним світом. Для відновлення спілкування з Богом не існує жодних магічних формул. Воно відновлюється так само, як відновлюються будь-які зруйновані стосунки: сімейні, подружні, дружні. Від провини – до прощення і примирення.
