У дитинстві думати про гріх мені було страшно, в отроцтві – гидко. Потім, коли я побачив у Богові мудрого Лікаря і люблячого Отця, я перестав від Нього ховатися. Колись Він здавався мені старим диваком, що з’їхав з глузду і придумав декілька абсолютно довільних правил, щоб не дати нікому пожити уволю і славно. Тепер я розумію: Бог дав ці заповіді не заради Себе, а заради нас.
Усі батьки знають різницю між правилами, які встановлюються ними у власних інтересах («Мовчи, коли я говорю по телефону! Приберися в кімнаті – зараз бабуся приїде!»), і правилами, які існують для блага дітей («Надінь рукавички і шапку – на вулиці холодно», «Кататися на ковзанах по озеру ще не можна – лід тонкий».). Божі заповіді відносяться переважно до другої категорії.
Бог, Який створив людство, знав, що саме піде на користь усім людям.
Я спробував проаналізувати з цього погляду Десять Заповідей, поглянути на них, як на правила, встановлені передусім заради блага людей. Про цей фундаментальний принцип каже і Сам Ісус: «Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи» (Мр. 2:27). Біблія реалістична. Вона виходить з того, якщо в людини часом прокидається бажання до чужої дружини (чоловіка) або чужого майна, або в неї виникає бажання ударити кривдника, або вона працює надто багато – то собі на шкоду. Одним словом, правила, наведені в Писанні, захищають нас від усього, чим ми всіляко псуємо собі життя.
Кожна з Десяти Заповідей – заслін проти хаосу. У нас, на відміну від тварин, є свобода сказати своїм інстинктам «ні». І кажучи «ні», ми уникаємо безлічі небезпек.
Коли я створюю собі кумира, я сам же і страждаю. Це підтвердить будь-який п’яниця чи людина, залежна від сексу. Якщо я працюю без вихідних, за це розплачується моє тіло. Вбивця не лише позбавляє життя жертви, але і завдає шкоди самому собі: його життя буде віднині отруєне докорами сумління. Подружня зрада і брехня руйнують довіру і близькість. Бажати чужого добра згубно передусім для самого заздрісника, бо людина, якій заздрять, найчастіше перебуває в блаженному невіданні.
Стратегічно Десять Заповідей перетворюють життя людини, перетворюючи його на осмислене ціле. Вони створюють можливість для тривалого здорового і мирного існування. Як років триста тому сказав англійський богослов Метью Генрі, «Богові було угодне переплести Свої інтереси з нашими, щоб, дбаючи про Його славу, ми діяли і на користь нашим власним інтересам».
Зрозуміло, що закон сам по собі добро не творить. Вільям Станц, професор права з Віргінського університету, зауважив цікаву річ. За його оцінками, у США найчастіше правопорушення – ухилення від сплати податків, хоча усі положення, нарахування і сплати, що стосуються їх, прописані в податковому кодексі найдетальнішим чином. Але платників податків не цікавлять тисячі сторінок інструкцій: вони шукають способи не платити взагалі. Станц порівнює ухилення від сплати податків з поведінкою дитини: «Якщо кажеш їй не кидати м’яч у стіну будинку, вона довбатиме її хокейною шайбою. (Як відомо усім батькам, дитина знайде виправдання: «Ти ж сказав не кидати м’ячик…»)».
У той же час, пише Станц, найменше формальних правил існує в сім’ї, але саме вона виховує в людях справжній альтруїзм, жертовну любов і безкорисливість. Батько і мати важко хворої дворічної дитини знають, що таке безкорисливість. Станц робить висновок: «Закон учить багато чому, але передусім він виявляє нам обмеженість своєї дії». Зате там, де зазнає невдачі закон, допомагає любов.
Читаючи роздуми Станца, я порівнював детальні встановлення Старого Заповіту з новозавітною звісткою про любов. Услід Ісусові апостол Павло писав: «Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!» (Гал. 5:14). Він також додав: «…щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви» (Рим. 7:6).
Правила важливі: вони як колеса балансувань велосипеда, допомагають дитині навчитися їздити і при цьому уникнути травм. Проте кінець кінцем ці колеса потрібні для того, щоб людина вивчилася їздити самостійно, без їх допомоги. «Люби Бога і роби, що хочеш», – сказав блаженний Августин.
На жаль, сенс цих слів часто спотворюють. Але суть їх така: якщо нами рухає любов до Бога, ми самі, за велінням серця, здійснюватимемо такі вчинки, які будуть угодні не лише Йому, але і приємні нам самим.
Найчастіше покарання за гріх – страждання. Чим більше я відходжу від Божого задуму, піддаюся низинним імпульсам, тим більше страждаю, – навіть якщо мене не упіймають, навіть якщо ніхто не дізнається про мій гріх. З Євангелій я дізнаюся, як спілкувався з грішниками – шахраями, повіями – Ісус Христос, Великий Цілитель, і розумію: Він прийшов, щоб позбавити нас не лише від покарання за гріх, але і від самого гріха. Сказано: «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Ів. 8:36).
