Бог все пам’ятає

«Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе» (Іс. 49:15), – таке Боже запевнення ще й як обнадіює. Проте Господь не забуває не тільки про нас, але й про наші гріхи, малі та великі, Він теж добре пам’ятає. Втім, гріхи тільки для нас можуть бути «малими» та «великими» – для Бога вони всі мерзота.

Звичайно, ми всі можемо покаятися в скоєному, і тоді за Божою обітницею: «Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю» (Іс. 1:18). Проте чи так багато людей по-справжньому, а не лише на словах, каються? Крім того, Іван Хреститель закликав: «Створіть же плід, достойний покаяння» (Мф. 3:8). Отже, ми не тільки повинні жалкувати про скоєне і намагатися виправити його, що саме собою зрозуміле, а крім того повинні творити добро, тим самим запевняючи і людей, і самих себе, що покинули шлях гріха та просуваємося шляхом добра: «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть – і розсудимо, – говорить Господь» (Іс. 1:16-18). От за таких умов Бог очистить нас.

Проте навіть Боже прощення не обов’язково скасовує наслідки скоєного. Про це на власному гіркому досвіді пересвідчився цар Давид: «Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм» (Пс. 50:5,6). Давид щиро розкаявся в скоєному і Господь через Своє милосердя простив його, проте Давидові довелося пізнати на собі всі тяжкі наслідки скоєного: вбивства, перелюбу, брехні. Про це Господь запевнив Давида вустами пророка Нафана: «Ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем; ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем» (2Сам. 12:11,12). Хтось може заявити, що це було жорстоко з Божого боку, проте жорстоко тут вчинив сам цар Давид, а Господь діяв справедливо, користуючись законом відплати за скоєне. Адже смерть Урії вимагала відплати – такий Божий порядок речей, так влаштований Богом світ.

Зі схожою картиною ми зустрічаємося на сторінках останньої біблійної книги – Книги Одкровення: «І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали. І викликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Владико Святий і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за кров нашу?» (Одкр. 6:9,10). Прекрасно пояснив ці слова протоієрей Олександр Мень, який теж зазнав мученицької кончини за проповідь слова Божого: «У декого постає запитання: чому ці мученики прагнуть помсти, якщо сказано: «не судіть і не мстіться»? Добре розмишляти про це вдома, у спокійній атмосфері. Але люди, які в таборах бачили знищення сили-силенної осіб, відчували конечну потребу в суді. Один із в’язнів сумління писав у своїх таборових нотатках, що Страшний Суд потрібний, він потрібний людині, як Нюрнберзький процес, бо якщо ні, то немає Божої справедливости, тоді неможливо жити. Людина потребує цього в глибині своєї душі, де щось зневажене. І це не можна просто зняти, його треба пережити».

Бог все пам’ятає, абсолютно все: і добре, і погане. От тільки про це ми постійно забуваємо.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБог все пам’ятає


Ваш коментар:

Попередній запис

Ноги

Одним з наймерзенніших кошмарів мого дитинства був Льоха Сазан. Він вчився в десятому класі нашої школи, а я лише в ... Читати далі

Наступний запис

Що каже Біблія про соціальну справедливість?

Перш ніж обговорювати християнський погляд на соціальну справедливість, нам слід визначити терміни. Соціальна справедливість є настільки політизованою ідеєю, що її ... Читати далі