Арешт і суд

У пасхальну ніч належало різати агнців і куштувати їх. Пасхальна трапеза обов’язково включала смаженого ягняти. Але правила кошерної (дозволеної юдаїзмом) їжі припускають, що в м’ясі не має бути крові. За свідченням Йосипа Флавія, на Пасху в Єрусалимі різалося 265 тисяч ягнят. З цих сотень тисяч жертовних тварин потрібно було вилити усю кров. Якщо врахувати, що в Єрусалимі не було каналізації, можна уявити, яку кількість крові міські стічні канави несли до Кедронского потоку.

Кедрон протікає між Єрусалимською стіною і садом Гефсиманським, в якому заарештували Христа. У передпасхальні дні Кедрон наповнювався не стільки водою, скільки кров’ю. Перед нами символ, народжений самою реальністю: Христа, Агнця Новозавітного, ведуть на страту через річку, повну крові старозавітних агнців. Він йде пролити Свою кров – щоб не було більше нужди в чиємусь вбивстві. Уся страшна міць старозавітного культу не змогла серйозно зцілити людську душу. «Бо ділами закону не виправдається ніяка плоть» (Гал. 2:16).

У саду Гефсиманському починаються страждання Христові. Тут Він провів останні години Свого земного життя в молитві до Отця.

Євангеліст Лука, лікар за освітою, описує вигляд Христовий у ці хвилини з максимальною точністю. Він каже, що коли Христос молився, то кров, як краплі поту, стікала по обличчю Його. Це явище відоме медикам. Коли людина перебуває в стані крайньої нервової або психічної напруги, то іноді – (украй рідко) таке буває. Капіляри, що містяться ближче до шкіри, рвуться, і кров проступає крізь шкіру через потові протоки, змішуючись з потом. У такому разі дійсно утворюються великі краплі крові, які стікають по обличчю людини. У такому стані людина втрачає дуже багато сил. Саме в цей момент Христа заарештовують. Апостоли намагаються чинити опір. Апостол Петро, який носив із собою «меч» (можливо, це був просто великий ніж) готовий скористатися цією зброєю, щоб захистити Христа, але чує від Спасителя: «Поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?» (Мф. 26:52,53). Апостоли розбігаються. Спросоння ніхто не був готовий йти за Христом. І тільки один з них, ховаючись за кущами, йде певний час за храмовою вартою, що веде Христа в місто. Це – євангеліст Марко, який пізніше у своєму Євангелії розповість про цей епізод. Поки Христос молився в саду Гефсиманському, апостоли всупереч проханням Христовим спали. У ті часи було прийнято спати голими, і на Маркові не було одягу. Схопившись, юнак накинув на себе щось поспішно, і в такому вигляді пішов за Христом. Мигтіння цієї плями за кущами все-таки помітили, стражники спробували упіймати його і Марко, залишивши накидку в руках храмової варти, втік голим (Мк. 14.51). Цей епізод гідний згадки, бо за декілька віків до цього він був по суті передбачений вже в Старому Завіті. У книзі пророка Амоса (2:16) було сказано про день пришестя Месії: «І найвідважніший з хоробрих втече нагим у той день». Марко дійсно виявився найвідважнішим, він єдиний пробує йти за Христом, але все-таки і він вимушений голим тікати від варти.

Ісуса, зрадженого Юдою, схопили стражники Синедріону – найвищого органу управління юдейської релігійної общини. Його привели в будинок первосвященика і на швидку руку судили, прибігаючи і до лжесвідчень, і до наклепу. Заспокоюючи совість присутніх, первосвященик каже: «Краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув» (Ін. 11:50). Синедріон прагне показати римській владі, що він сам у змозі приборкувати «підбурників спокою» і не давати приводу римлянам для репресій.

Подальші події в Євангелії описані досить детально. Стався первосвященицький суд. Римський прокуратор (намісник) Понтій Пилат не знаходить за Ісусом провини, яку на Нього покладає Синедріон: «Розбещення народу, заклик до відмови платити податки кесареві – імператорові Риму, претензії на владу над юдейським народом». Проте первосвященик Каяфа наполягав на страті, і врешті-решт Пилат дає свою згоду.

Звернемо увагу тільки на ту частину вироку, де Синедріон каже: «Він робить себе Богом». Значить, навіть ті, хто зовсім не симпатизував проповіді Христовій, вважали, що Він прирівнював Себе до Бога, тобто затверджував Свою богорівну гідність. Тому, природно, в очах правовірних юдеїв, що сповідують сугубу єдність Божу, це дійсно було блюзнірство, саме це, а зовсім не претензія на месіанську гідність. Скажімо, Бар Кааба, який приблизно в цей же час претендував на месіанський титул, не був розіп’ятий. Отже, суд позаду, починається ніч перед стратою.

Автор: протодиякон Андрій Кураєв

Попередній запис

Страсна п'ятниця

Уранці юдейські первосвященики, що в п'ятницю заарештували Ісуса, привели Його до прокуратора Понтія Пилата (голови римської адміністрації Юдеї). Спочатку Пилат ... Читати далі

Наступний запис

Страта і смерть

Голгофа – невисокий пагорб за міськими стінами Єрусалиму – була традиційним місцем публічних страт. Саме для цих цілей на вершині ... Читати далі