Роль почуттів

Агапе – це не тільки творча любов, але також любов, яка будує спільність між людьми. Контакт між людьми часто є проблемою почуттів. Існує три типи стосунків між людьми. Це можуть бути взаємини, базовані на позитивних почуттях – коли хтось є близький нам, подобається нам, коли ми любимо його, хочемо з ним бути. Такі позитивні почуття можемо відчувати як до Бога, так і до людини. Наприклад, тобі може бути дуже добре з Богом. Буває, що хтось відчуває неймовірне щастя від контакту з Богом, і це може тривати години, дні, навіть місяці. Такі позитивні почуття здатні «бити через край», затоплювати людську душу. У другому варіянті позитивні почуття зникають і виникає певна емоційна порожнеча – коли певна особа нічим тебе не притягує. Це може статися миттєво або внаслідок тривалого процесу, що поступово наростатиме. З погляду психології, у цій ситуації можна говорити про певну емоційну дезінтеграцію. Можливий і третій варіянт, найважчий, коли з’являються негативні почуття. Почуття антипатії можуть виявлятися як стосовно іншої людини, так і щодо Бога. Неприязнь до Бога часто трапляється в періоди очищення. Тоді нас щось ніби «виштовхує» з храму, можеш навіть відчути нехіть іти до сповіді чи до причастя, стає тяжко молитися. Такі ж негативні почуття можуть з’явитися й стосовно іншої людини. В якийсь момент той, хто був тобі близьким другом, просто дратує й відштовхує тебе.

Зв’язки між людьми, що спираються на позитивні почуття, – це природні зв’язки. Почуття й зв’язки такого типу можуть виникати в будь-якій групі людей, навіть серед злочинців. Можуть і між колегами. Часто можна зустріти людей дуже зіграних між собою в сенсі природних зв’язків, на засаді спільних інтересів. Але природні позитивні почуття дуже нестійкі. Вони, наприклад, можуть бути на початку подружжя, а потім щезнути. Що діється, коли вони зникають? Виникає криза, що викликана зростанням нестерпної емоційної порожнечі. Стосовно до Бога це виявляється в сухості: ти нічого не відчуваєш у контакті з Господом, тебе не тягне ні до молитви, ні до сповіді, ні до Євхаристії. Така криза з’являється і тоді, коли завмирають почуття до іншої людини, коли раптом тебе зовсім перестає вабити до того, хто досі був тобі близький. Тоді народжується своєрідна порожнеча щодо друзів і знайомих.

І, нарешті, третя ситуація, ще важча, коли з’являється емоційна нехіть до справ Божих чи до іншої людини. В такому разі іноді потрібні навіть героїчні зусилля, щоб перемогти себе. Але саме тоді, коли природні зв’язки рвуться або якоюсь мірою припиняються чи принаймні слабшають, з’являється шанс для поглиблення зв’язку надприродного.

Буває така ситуація в подружжі, що чоловік та жінка так ідеально пасують один до одного, як дві частини тріснутої цегли, які, якщо їх скласти, прилягають одна до одної без найменшої щілини. Одначе з погляду віри це ще не ідеал. Це тільки природна зіграність позитивних почуттів. Тут ще далеко до християнської любови агапе. Так є і з дітьми в сім’ї. Вони не обов’язково мають бути ідеальними й безпроблемними. Йдеться про те, щоб наші діти намагалися любити одне одного попри всі свої вади й відмінності, а не щоб вони пасували один до одного й були зіграні між собою.

Криза природних зв’язків

Кожна спільнота – чи то сім’я, чи товариство приятелів, – що спирається винятково на природні зв’язки, нежиттєздатна й рано чи пізно мусить або розпастися, або перейти на вищий рівень існування. З погляду віри, можна сказати, що це добре, коли в нашому житті з’являються такі кризи. Це добре, що раптом ми стаємо менше когось любити, що він менше нам приємний, тому що із цим пов’язаний надзвичайний шанс. Саме в такі моменти заклик Христа до здійснення Євангелія стає особливо актуальним. Так буває й у зв’язках з Богом, під час очищень, іноді вимушених, коли перестаєш відчувати контакт з Господом, коли тобі здається, що взагалі Його не любиш, коли тебе просто щось відкидає від Нього, а ти, однак, намагаєшся бути Йому вірним. Якою ж цінною є твоя сповідь саме тоді, коли ти не маєш жодного бажання сповідатися, якою цінною є Євхаристія, коли тебе зовсім не тягне причащатися, однак ти йдеш, бо знаєш, що Він – Христос, Який любить тебе, – стоїть там і чекає на тебе. Наскільки більше зусиль ти тоді докладаєш! Твій дар зростає відповідно до послаблення природних зв’язків. Як добре, що в стосунках між нами виникають кризи, що в подружжі іноді виникають непорозуміння, що діти часом можуть побитися, тому що вони такі різні. Це та щілина, та рисочка, яка уможливлює зародження або поглиблення надприродного зв’язку й надприродної любови. Тієї любові, яка йде від Христа і яка, коли зміцніє, то вже триватиме до кінця. Тільки така любов є сильною, сильною силою Христа, сильною Богом. Сильне Богом подружжя – це подружжя, яке пройшло таку дезінтеграцію й спромоглося поєднатися на вищому рівні. Блаженний кожен, хто пережив таку важку хвилину в стосунках з Богом і не зрадив Його, а залишився вірним Йому, бо тоді його любов справді пустила коріння.

В усьому цьому є якась велика надія, особливо для тих, які жаліються, що їм не раз буває тяжко. З іншою людиною часто дуже важко. Иноді здається, що вона робить усе, аби відштовхувати від себе, але саме тоді вона є для нас особливою благодаттю, стаючи ніби закликом переступити через природні зв’язки до надприродних, до агапе. З погляду віри, найціннішими є для нас люди, яких ми любимо найменше, бо вони дають нам найбільшу можливість визначитися з нашою позицією і пересвідчитися в тому, що «любити» – це не те саме, що «подобатися».

Попередній запис

Агапе

Коли Христос возносився на небо, то запевнив, що перебуватиме з нами по всі дні аж до кінця віку (див. Мт. ... Читати далі

Наступний запис

Дозволити, щоб Христос любив у нас

Специфікою християнської любови є христоцентризм у двоякому значенні цього слова. По-перше, Христос є найвищим і єдиним взірцем любови. Маєш любити ... Читати далі