Запровадити до пустелі

Мойсей у пустелі, Аскназій Ісак

У біблійний символіці пустеля – це етап на шляху до Бога. Усі, покликані до віри, мусять пройти цей етап. Його пройшов Авраам, коли залишив Харан халдейський, щоб шукати Обіцяну Землю. У пустелі починається історія Мойсея, коли Бог являється йому в палаючому кущі та в тиші пустелі кличе його до особливої місії – визволення вибраного народу. У пустелю йде також Ілля, коли тікає, рятуючи своє життя. Бог велить йому мандрувати сорок днів і сорок ночей, аж поки нарешті являється йому в лагідному вітерцеві, щоб у глибині пустелі дати Своєму пророкові особливе завдання. Бог об’являється Іллі не в гуркоті, не у вихорі чи землетрусі, а в тиші природи й у тиші серця, не в мить збудження, але в мовчанні, коли, вільний від турбот і страху, він залишається сам на сам з Богом. Устами пророка Осії Бог говорить про Ізраїля як про Свою Наречену, яку Він з любови виводить у пустелю: «Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її» (Ос. 2:16). Бог виводить людину в пустелю з любови, бо пустеля – це Божий дар. Пустеля реалізує те, про що просив у молитві св. Августин: «Господи, дозволь пізнати Тебе й пізнати себе».

Символіка пустелі

Пустеля як географічна територія і як символ стану людини не може відразу виявити повноту свого вираження та характерні риси. Географічна пустеля відкривається поступово. Навкруги стає щораз більше піску, щораз менше дерев, частіше з’являються бархани. Спершу можна ще натрапити навіть на якусь оазу. Так і з пустелею людини: вона може бути повною, сповненою пониження, з бурями спокус й особливою присутністю милосердного Бога, а можуть у твоєму житті з’явитися лише певні її елементи. Якщо пустелю розуміти як випробування віри, тобто заклик жити у вірі, то нею може стати будь-яка складна ситуація. Це можуть бути, наприклад, труднощі в стосунках з іншою людиною, хвороба, гнітюче психічне почуття самотности чи інші вкрай важкі ситуації. Пустелею par excellence[1] можуть стати важкі, сповнені сухости, духовні стани, коли тобі здається, що Бог наче пішов кудись далеко, коли не відчуваєш Його присутности й тобі усе важче в неї повірити.

Бог може «нав’язати» пустелю людині чи якомусь суспільству, коли Він туди когось виводить. Але людина може вибрати пустелю й сама. Може так статися, що ти сам запрагнеш такого стану, шукаючи в ньому тиші, пониження, присутности Господа. Тоді зустрінеш у ній Ворога, але передовсім зустрінеш Бога. Ти зможеш увійти вглиб самого себе й пізнати правду про себе, але водночас відкриєш те, що найважливіше – правду про Бога. Ісус, Який перед Своїм служінням пішов спершу в пустелю, ніби говорить тобі: «Дивись, ти не самотній, Я був тут до тебе. Я теж голодував сорок днів, мені теж було важко. Ти ніколи не буваєш один. Спробуй повірити в Мою любов».

Пустеля може мати суспільний характер й охоплювати, наприклад, цілий народ. А може бути й пустеля індивідуальна. Одне очевидне: якщо ввійдеш у неї – змінишся. Очевидним є й те, що колись ти маєш у неї ввійти. Колись через внутрішні чи зовнішні події ти опинишся з волі Бога у важкому становищі, навіть у безвиході, коли будеш змушений робити вибір. Треба, аби тоді ти пам’ятав, що це благодать, благодать пустелі. Якщо ти зараз перебуваєш у такій пустелі, то маєш дякувати за це Богові. Дякуй Йому за те, що тобі важко, що ти хворий чи самотній, що тебе не зрозуміли, а може, маєш пекло вдома чи на роботі, чи не даєш ради сам собі. Такі становища – це елементи пустелі. Спробуй побачити в цьому всьому присутність Бога, Який тебе любить.

«Якби то холодний чи гарячий ти був!»

Пустеля – це місце випробувань, місце, де виявляються крайнощі. Ось четверо приятелів студентів вибираються в Лівійську пустелю. Вони хочуть проїхати її джипом. Усе діється, ніби у фільмі. Студенти в пустелі вперше і невдовзі гублять дорогу, а далі відбувається справжня драма – джип не витримує, ламається, вони не знають, що робити далі, залишається тільки чекати невідомо звідки допомоги. А пустеля, як відомо, лякає, вона страшна, особливо, коли немає жодних перспектив виходу з неї. Удень немилосердна спека, вночі пронизливий холод. Щораз менше залишається харчів, води, напруження зростає. Залишки води треба поділити на чотирьох. Її так мало, що усі напружено дивляться на руки того, хто ділить її. І ось, рука, мабуть, під впливом тих напружених поглядів здригається, і трохи води виливається на пісок. Напруга й хвилювання товаришів переходять у стихійну агресію: як ти міг розлити, через тебе ми усі загинемо. Потім усе покотилося лавиною. Емоції взяли гору. Решта води виливається в пісок, приятелі зчепилися б’ючись. Коли вони, врешті, схаменулися, один з них уже не встав – його задушили. Це було жахливо.

Пізніше з’явився гвинтокрил, який забрав трьох мандрівників і тіло четвертого. Але все це вже не мало для них значення. Важливим було те, що між ними сталося щось страшне, що вони вже не були тими людьми, що раніше. У Лівійській пустелі сталося вбивство серед друзів, які ще вчора, здавалося, були готові віддати один за одного життя.

Пустеля виявляє в людині те, що в ній глибоко заховане, піднімає пласти людських пристрастей і зла, які стають явними лише у важких ситуаціях. Тому говоримо, що пустеля відкриває людину, відкриває усю правду про неї. У пустелі людина бачить, на що здатна її неміч, гріховність, зачерствілість. Людина стає тут віч-на-віч з приголомшливою правдою про те, ким вона є без видимої допомоги Господа. Нагота пустелі оголює неміч людини, показує її наготу, тому що зникають усі ілюзії і їй ніде сховатися. Іноді людина може жити тільки поверхнево, якби на поверхні самої себе. Тільки складні ситуації, випробування пустелею змушують її прийняти рішення, виявляючи під час цього глибокі пласти добра чи зла.

Однак пустеля не тільки відкриває правду про тебе, але й внутрішньо змінює тебе, увиразнює твою позицію. Благодать пустелі дозволяє тобі подолати твою літеплість, бо пустеля змушує тебе вибирати. Вибираючи, ти побачиш, на що здатний, і тоді краще пізнаєш дві основні реальності: реальність незбагненної любови й безмежного милосердя Бога та реальність власної гріховности й безпорадности. Доки ти залишаєшся літеплим християнином, в якого все складається і немає жодних проблем, доти твоє становище у світлі віри є просто драматичним. Бо тоді ти сам даєш собі раду, й Бог тобі не потрібен – це стан практичного атеїзму.

Остаточне значення виведення людини, народу чи суспільства в пустелю добре передають слова Об’явлення: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст…» (Об. 3:15-16).

Літеплість людини неприйнятна для Господа, це щось огидне, чого Він не може в тобі терпіти, і тому рано чи пізно мусить завести тебе в пустелю. Стан пустелі змушує нас визначити свою позицію, коли вже не можемо бути літеплими, а мусимо стати або гарячими, або зимними. Мойсей, цей великий святий Старого Заповіту, досягнув святости в пустелі. І не тільки він. Проте інші стали в пустелі вбивцями, злочинцями, ідолопоклонниками. Отці Церкви твердять, що Бог виводить у пустелю для того, аби людина або повірила Богові, або блюзнила Його, – або віра, або блюзнірство, тільки не літеплість. Так було в біблійній пустелі. Багато хто блюзнив Бога, а інші стали святими. Дар пустелі не дозволяє нам залишатися в стані практичного атеїзму.

Стан пустелі дозволить тобі збагнути, якою марною є будь-яка оцінка іншої людини. Допоможе тобі подолати звичку осуджувати інших. Бо що ти можеш знати про того, кого зустрічаєш на своєму шляху й бачиш у ньому стільки зла? Адже важливою є його життєва ситуація – можливо в нього саме тепер період випробувань, етап пустелі. Тому треба відмовитися від будь-яких оцінок іншої людини.

Пустеля – це улюблене місце диявола, тому що людина в пустелі слабка й легко піддається спокусам. Диявол користується цим. Тому в пустелі збільшується можливість бунту. У пустелі, якою проходив вибраний народ, було особливо багато спокус і бунту, були такі драматичні ситуації відходу від Бога, як культ золотого теляти.

Людина в пустелі змінюється, стає іншою, оскільки тут відбувається рішучий вибір. Ти змінюєшся в ліпший або гірший бік. Можеш стати злочинцем, а можеш – святим.


[1] Переважно, особливо (франц.).

Попередній запис

Мир, який дає віра

Коли внаслідок твоїх випробувань віри зміцніє твоє довірення себе Ісусові, припадання до Нього й бажання на Нього спертися, тоді в ... Читати далі

Наступний запис

Пустеля – місце пониження

Біблійна символіка пустелі пов’язана par excellence з покликанням вибраного народу вийти з Єгипту й увійти в Обіцяну Землю. З Єгипту ... Читати далі