Дещо про лихослів’я

Спілкуючись з людьми, я дійшла такого висновку: що нагадування про такий, здавалося б, нешкідливий гріх, як лихослів’я виводить із себе набагато сильніше, ніж про якийсь інший.

Важко собі уявити черевоугодника, який би почав доводити право на обжерливість Писанням. Розпусник може зажадати переглянути Писання на догоду часу (та й то – якщо він зовсім вже модерніст), але в принципі розуміє, що з погляду класичного розуміння цього гріха – це все-таки саме гріх. Вбивця (наприклад, жінка, яка зробила аборт), шукатиме виправдання в обставинах свого життя – але не в Писанні.

І тільки лихослівний наполегливо доводить, що його гріх освячений традицією, і мало не Священним Писанням. Що ж насправді церковна традиція каже про лихослів’я?

Апостол Павло закликає тримати злий язик за зубами: “Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре” (Еф. 4:29). А в іншому місці, теж добре відомому, взагалі ставить тих, хто лихословить, в один ряд з тяжкими грішниками: “Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують” (1Кор. 6:9,10).

Апостол невблаганний. П’яниці, злодії, грабіжники, розпусники усіх видів, руйнівники шлюбу, а з ними і звичайні базіки-пліткарі, хто полюбляє почухати язиком про чужі гріхи, стрункими рядами і колонами проходять повз Царство Небесне.

Інший апостол каже, що слова – поганий язик – оскверняють усе тіло, вони отруйні. Діагноз гостроязикому людству апостол Яків, брат Господній, ставить невтішний: “Язика приборкати ніхто з людей не може: це – невтримне зло; він повний отрути смертоносної” (Як. 3:8).

Отрута ця не лише смертоносна, але і дуже солодка. Як же приємно порозпускати плітки, обговорити чужі гріхи! За цією насолодою стоїть психологія фарисея: “Дякую Тобі, Боже, за те, що я не такий, як інші люди!”

Заборона на лихослів’я – винахід не новозавітній. У книзі Левит ім’ям Господнім забороняється розносити плітки: “Не ходи пліткарем у народі твоєму… Я Господь” (Лев. 19:16). В юдаїзмі – і старозавітному, і середньовічному, і сучасному – гріх лихослів’я, лашон а-ра, вважається одним з найбільш тяжких, причому грішником стає не лише той, хто розповсюдив плітку, але і той, хто їй повірив. Середньовічний юдейський філософ Мойсей Маймонід (Рамбам) у книзі “Закони поведінки” писав: “Трьох вбиває лашон а-ра – того, хто говорить; того, хто вірить, і того, про кого говорять. І того, хто вірить – ще більше за того, хто говорить”.

Ну, гаразд, можуть зауважити скептики, юдейська манера чіплятися до слів і відціджувати комах ще з викриттів Спасителем фарисеїв відома – а при чому ж тут християнство? Ми ж не просто гидоти говоримо, ми про ближнього піклуємося. Про його виправлення. Ми ж не такі, як ці фарисеї.

Скептики помиляться, і річ навіть не в тому, що жодного оточеного такою “турботою” ближнього плітки ще не виправили. Річ у тім, що християнська аскетика така ж прямолінійна. Іоанн Ліствичник забороняє засуджувати грішника, навіть якщо він скоює гріх на смертному одрі і, начебто, не прагне до покаяння: “Суд Божий невідомий людям. Деякі явно впадали у великі гріхи, але великі чесноти чинили таємно; і ті, які любили висміювати їх, обманулися, ганяючись за димом і не бачачи сонця”.

Тим, хто виправдовує своє лихослів’я піклуванням про нещасного ближнього, який падає, Ліствичник рекомендує помолитися про грішника.

“Не лише не будемо гніватися, але і не засуджуватимемо огудників, безбожників, гонителів і подібних до них людей, – вторить подвижник XX століття, преподобний Порфирій Кавсокалівіт, – ненавидітимемо їх слова, їх зло, але людини, яка сказала це, не будемо ненавидіти, навіть обурюватися нею. Будемо молитися про неї. Християнин має любов і благородство і поводиться відповідним чином”.

Інший подвижник старовини, авва Доротей на простому прикладі показує, що не слід засуджувати людей, оскільки ми не знаємо всіх причин, що спонукали їх на це.

“Двох дівчаток, сестер-близнюків, купили на невільничому ринку дві жінки: благочестива “свята діва”, яка виховала дівчинку як рідне дитя і добру християнку, і блудниця, яка виховала свою рабиню відповідно до свого способу життя. Питання: чи буде Бог однаково судити цих дівчаток, якщо вони згрішать?”

Для автора “Душекорисних повчань” це питання риторичне: “Одна знала про суд, про царство Боже, день і ніч повчалася в словах Божих; інша ж, нещасна, ніколи не бачила і не чула нічого доброго, але завжди, навпаки, усе погане, усе диявольське: як же можливо, щоб обидві будуть судимі одним судом?”

Висновок: судити інших не можна, бо ми не знаємо мотивів вчинків і поведінки, а отже – не знаємо і судів Божих. Тому що Бог судитиме кожного по-Своєму.

Перемогти лихослів’я: не бачити зла

“Будете як боги”, – старий, трохи молодший за світ прийом лукавого. Так, а ще пізнаєте добро і зло, навчитеся їх розрізняти.

Диявол – наклепник (так це слово і перекладається), він збрехав. По-перше, все одно не навчитеся. По-друге, Бог не розрізняє добра і зла – Він просто не причетний до зла. І по-третє, якраз причетність до Бога робить нечутливим до зла.

“У Дусі Божому людина не бачить зла, і природно виправдовує всі вчинки інших людей. Усі без виключення! Христос “посилає дощ на праведних і на неправедних” (Мф. 5:45), – учить преподобний Порфирій Кавсокалівіт. – Тайна в тому, щоб навчитися не бачити зла!”

Лихослів’я в будь-якому його виді – якщо і не свідомий наклеп (тобто брехня, пряме наслідування диявола), зрештою – це бажання побачити зло в іншому, розглянути його і обговорити, поставити себе над (не “поза”, а “над”, тобто – гординя) цим злом. І це – боротьба з Богом, тому що Бог прийшов з’єднати людей у Собі, а той, хто лихословить, прагне роз’єднати – гріхом.

Автор: Марія Сеньчукова

Попередній запис

Лихословити іншого, щоб прикрити свою сірість

Коли люди в суспільстві починають змагатися, хто кого перечорнить, це віддає бісовщиною. Відомі гучні скандали так захоплюють усіх, що суспільство ... Читати далі

Наступний запис

Живуть коментарями порожніх текстів і транслюють порожнечу

Зрозуміло, що у зв'язку з розвитком всіляких комунікаційних систем, таких, як соціальні мережі, мобільні телефони, скайп, рівень спілкування між людьми, ... Читати далі