Лестощі як засіб маніпулювання

Динарій цезаря, Джеймс Тіссо

“…не було лукавства в устах Його” (1Пет. 2:22).

Так апостол Петро свідчив про Христа. “Лестощі подібні до зброї, намальованої на картині. Вона доставляє приємність, а користі жодної”, – казав старогрецький мудрець Піфагор.

Френсіс Бекон відносив лестощі до роду дудки, якою принаджують птахів, наслідуючи їх голос. А Франсуа Ларошфуко помітив: “Лестощі – це фальшива монета, що має обіг лише завдяки нашому марнославству”. Лестощі визначають як “арфу марнославства”, “шубу з теплих слів”, підкоп вади під чесноту, щоб вона впала. Лестощі – випробуваний засіб маніпулювання людською свідомістю. Підлесник проникає навіть у глибини підсвідомості своєї жертви, домагаючись бажаної для себе зміни в її менталітеті. Навіть у гомеопатичних дозах ця отрута деформує людську психіку.

Про Христа сказано, що не було лестощів у вустах Його. Але якщо Христос нікому не лестив, то лжехристос, точніше, антихрист “тих, хто чинить нечестиво проти завіту, він залучить до себе лестощами” (Дан. 11:32).

Психологія більшості людей налаштована не на істину, а на лестощі: “Говоріть нам утішне, пророкуйте приємне” (Іс. 30:10), – пропонують вони. Так, наприклад, ізраїльський цар Ахав, налаштований на пророцтва улесливих пророків, не сприйняв застереження істинного пророка Михея, оскільки воно дисгармоніювало з його самолюбством (3Цар. 22:13). Віддаючи перевагу над гіркою правдою солоденьким лестощам, нечестивий цар Ізраїлю прирікав себе на погибель.

Людське суспільство страждає на смертельну хворобу гріха, яка погрожує погибеллю, але люди не хочуть і чути про це. Їм потрібні тільки оптимістичні прогнози. Через те, за пророцтвом апостола Павла, люди “здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух” (2Тим. 4:3).

Втім, Дейл Карнегі рекомендує заохочувати своїх співрозмовників, але не лестощами, які є незаслуженою похвалою, а нагородою, як точнішою оцінкою людської гідності. “Що плавильня – для срібла, горно – для золота, те для людини вуста, які хвалять її” (Пр. 27:21), – помітив Соломон. Похвала може заохотити людину, виявивши її скромність і упокорювання, а може закрутити їй голову, збудити почуття переваги і тим самим погубити її.

Підлесники завжди готові єлейно посміхатися і послужливо прогнутися. Проте найстрашніше – те, що людина, якій лестять, втрачає об’єктивну оцінку своїх дій і може загинути.

Був такий біблійний цар Іоас. Його врятувала від смерті богобоязлива тітка, дружина священика Іодая. Шість років він виховувався в релігійному дусі. Потім він став царем і, завдяки своєму дядькові, благословенно і довго царював, виступаючи проти ідолослужіння. Проте коли дядько Іодай помер, “прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; тоді цар став слухати їх” (2Хр. 24:17).

Можливо, вони спокусили царя такими компліментами: “Слава Богу, нарешті наш цар звільнився від диктату свого консервативного дядька. Ми сподіваємося, що віднині наш повелитель буде ліберальнішим і сучаснішим і прямуватимете в ногу з часом”.

Ці солодкі і хитрі слова збудили Іоаса повернутися до ідолослужіння. Гірше за те, що він ігнорував пророків, які закликали його покаятися. А пророка Захарію, сина священика Іодая, який зробив йому стільки добра, він повелів стратити. Страту здійснили через побиття камінням прямо у дворі Дому Господнього. Але останні слова мученика Іоас не міг забути: “Нехай бачить Господь і нехай воздасть!” Раби царя склали проти нього змову і убили її прямо на ліжку (2Хр. 24:25). Так підлесники згубили царя, який добре починав, та погано закінчив.

Звідси слідує недвозначний висновок: “Бережися підлесників”. І вірно помічено, що підлесники схожі на друзів, як вовки на собак.

Чому Біблія засуджує лестощі? Передусім тому, що вони є варіантом лицемірства. Більш того, лестощі брехливі тією чи іншою мірою. “Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. Погубить Господь уста облесливі” (Пс. 11:3,4). За твердженням Соломона, “чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його” (Пр. 29:5). Колись фарисеї як преамбулу до питання про податки намагалися полестити Христу і таким чином заманити Його в пастку. Прислухаймося до нудотно солодкої патоки їх розмов: “Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу” (Мф. 22:15-22). А далі сталося підступне спокусливе питання про податок кесареві – за допомогою якого вороги Христові хотіли заманити Його в політичний капкан. Проте Господь не втратив пильність внаслідок запаморочення від похвали, і розпізнав лукавий намір фарисеїв.

Молодим людям слід мати на увазі улесливу мову професійних спокусників і спокусниць. Досвідчений Соломон, що добре в цьому розбирався, розповідає про наївного юнака, що довірився тій жінці, яка “численними ласкавими словами… звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним” (Пр. 7:21).

Колись народ полестив цареві Іродові, кажучи: “Це голос Бога, а не людини” (Діян. 12:21-23). Цар, що попався на цю приманку, не присік незаслужену похвалу, не переадресував її Тому, Кому вона дійсно належала, і загинув, роз’їдений черв’яками. Можна сказати, черв’яками лестощів, які паразитують і розмножуються завдяки солодкомовним особам.

Яким чином звільнитися від перебільшеної думки про самого себе, як сприятливого ґрунту для лестощів? Апостол Павло наказує не думати “про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному” (Рим. 12:3).

Далі, слід звільнитися від лицемірства і упередженості, як передумов для лестощів, і подібно до Елиуя сказати: “На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, тому що я не вмію лестити…” (Іов. 32:21-22).

Добре, якщо услід за апостолом Павлом ми зможемо повторити: “Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи” (1Сол. 2:5).

Нехай допоможе нам Господь самим нікому не лестити і не потрапляти в лицемірну пастку лестощів!

Автор: Олександр Азовський

Попередній запис

Лестощі. Похвала. Приклади з Книги Притч

Лестощі – це компліменти з якоюсь корисливою метою, нещире вихваляння іншої людини, щоб досягнути її прихильності. Така людина, по суті, ... Читати далі

Наступний запис

Дар любові

Епіграфом цьому допису найкраще послужить наступний біблійний вірш: «І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, ... Читати далі