Царство: пшениця серед куколів – частина 2

Ісус не залишив нам чіткого визначення, що таке Царство. Він розповідав про нього через притчі. Вибір образів, зроблений Ісусом, каже сам за себе: це історії з повсякденного життя землеробів, рибалок, хлібопекарів, торговців.

Царство Небесне подібно до сіяльника, який вийшов у поле.

Кожен землероб знає: не всякому насінню судиться стати колосом. Одні падають серед каміння, другі служать поживою птахам і мишам, треті гинуть, задушені бур’янами. Усе це природно для селянина, але для того, хто будує царство, такі порівняння неприйнятні. Адже про царів судять по їх силі, по їх здатності направляти маси і протистояти ворогам. Ісус говорив, що Царство Боже діє не примусом. Воно упокорене і не нав’язує свою волю. Воно співіснує із злом. Навряд чи таке сподобалося бунтівним патріотам-юдеям.

Інший приклад: гірчичне зерно. Крихітне зернятко падає в землю, і ні людині, ні птахові не розгледіти його. Проте проходить час, і з нього виростає дерево, що перевершує за своїми розмірами усі інші рослини в саду, таке розложисте, що птахи в’ють гнізда в його вітті. Царство Боже подібно до цього зерна. Спочатку воно зовсім непримітне, люди потішаються над ним і не вірять у його успіх. Проте всупереч усьому воно зростає і тягнеться над світом. Хворі, жебраки, ув’язнені, ніким не любимі знаходять укриття під його покровом.

Царство Небесне подібно до купця, який збирає рідкісні коштовності. Одного разу він знаходить прекрасну перлину, якої немає в жодної цариці. Розуміючи її цінність, він розпродає усе, що має, і купує перлину. Хоча ця купівля коштує йому усього, що він має, але він ні хвилини не шкодує про це. Він з радістю йде на угоду, бачачи в ній головне досягнення свого життя: скарб житиме у віках, навіть коли ім’я купця забудеться.

Так і Царство Боже. Жертва – самозречення, хрест – виявляється розумним вкладенням, про нього не шкодуєш, а навпаки, невимовно радієш.

От такі притчі розповідав Ісус. Я перечитую їх і розумію, як відійшов я у своєму розумінні Царства від цих домашніх образів. Мені, як і юдеям, бачиться інше Царство: відчутне, могутнє. Я згадую Костянтина і його воїнство, хрести, що виблискують на щитах, девіз: «Цим переможеш». Я згадую армії на марші, про які говорили на присвячених пророцтвам конференціях у моєму дитинстві.

Очевидно, мені варто ще раз послухати, як Ісус описує Царство Боже.

* * *

Для нас, хто живе в епоху, яка майже не знає справжніх монархів, поняття «царство» пов’язане передусім із силою і пригнобленням. Ми – діти революцій. Двісті років тому в США і у Франції пригноблювані піднялися і повалили королів. Пізніше в Росії і в Китаї сталися перевороти. Марксисти принесли ідеологію, яка частково підмінила релігію: уся історія розглядалася як наростання класової боротьби. «Пролетарі усіх країн, об’єднуйтесь! Скиньте кайдани!» – закликав Маркс. Так вони і поступили, проливши річки крові.

Я намагався відшукати в Євангеліях подібні визвольні мотиви. І врешті-решт дійшов висновку, що Царство Боже – це все що завгодно, тільки не заклик до жорстокої революції. Юдеї в першому столітті, поза сумнівом, чекали подібних закликів. Проти кого боротися, було ясно: римляни – ці язичники, работоргівці і пригноблювачі. У цій ситуації зілоти, на кшталт Маркса, закликали: «Юдеї, об’єднуйтесь! Скиньте кайдани!». Проте Ісусові слова про Царство Боже не мали нічого спільного з політикою протистояння.

Коли я перечитую Євангелія, у мене створюється враження, що Ісус по-різному говорив з пригноблювачами і пригноблюваними. Пригноблюючих Він застерігав, нагадуючи їм про суд. Часто про владу Він відгукувався зневажливо: назвав Ірода «лисицею» (в юдеїв так казали про людину порожню і незначну – див. Луки 13:32), проте погодився заплатити податки на храм, «щоб нам не спокусити їх» (Мф. 17:27). Він невисоко цінував можновладців: врешті-решт саме вони прагнули знищити Його.

Пригноблюваних, які складали Його основну аудиторію, Ісус утішав і підбадьорював. Він казав, що убогі і гнані «блаженні». Жодного разу Він не призвав пригноблюваних встати і скинути свої кайдани. Як, напевно, обурювалися зілоти, чувши: «Любіть ворогів ваших» (Мф. 5:44). Він закликав до іншої сили: до любові, а не до примусу.

Ті, хто чекав, що Ісус звільнить Ізраїль від римлян, ніяковіли, побачивши, з якими людьми Він водить компанію. Відомо було, що Він дружить з митарями, які працювали на пригноблювачів. Він викривав сучасну Йому релігійну систему, проте з повагою поставився до фарисея Никодима. Він часто говорив про ту небезпеку, яку несуть гроші і насильство, проте з любов’ю і співчуттям поставився до багатого юнака і римського сотника.

Коротше кажучи, Ісус шанував людську гідність, навіть коли був не згоден зі Своїм співрозмовником. Його Царство будувалося не на расовій, класовій або якійсь іншій основі. Він з радістю приймав будь-кого, навіть самарянку, яка п’ять разів була замужем, навіть розбійника на хресті. Людина для нього була важливіша, ніж громадське положення і інші ярлики.

Христос і самарянка (фрагмент), Карл Генріх Блох

Я знаю про цю якість Ісуса і відчуваю за собою провину всякий раз, коли мене залучають до боротьби за якісь ідеї. Як просто ополчитися на когось, влаштовувати пікети, викривати ворогів. Як важко пам’ятати, що Царство Боже означає, що я маю любити жінку, яка щойно зробила аборт. І її лікаря теж! Я маю любити вмираючого від СНІДУ розпусника, багатого землевласника, який експлуатує творіння Боже. А якщо в мене не виходить любити цих людей, я маю замислитися, чи правильно я зрозумів Євангелія.

Будь-який політичний рух за природою своєю споруджує барикади, підкреслює відмінності, ухвалює вироки; а любов Христова, навпаки, барикади змітає, стирає відмінності і милує. Неважливо, яку мету переслідує партія – будь то праві, захищаючі порядок, або ліві, які борються за мир і справедливість, – політичний рух легко може одягнутися в суддівську мантію і убити всяку любов. Ісус учить мене: яку б громадську позицію я не займав, я не повинен забувати про любов і упокорювання, інакше я зраджу Царство Боже.

Попередній запис

Царство: пшениця серед куколів - частина 1

Пам'ятаю, у дитинстві щоосені наша церква влаштовувала конференцію, присвячену пророцтвам. Відомі на всю країну сивоволосі чоловіки розгортали на трибуні свої ... Читати далі

Наступний запис

Царство: пшениця серед куколів - частина 3

Якщо в мене з'являється спокуса розглядати Царство Боже як ще одну силову структуру, мені варто перечитати опис суду в Єрусалимі, ... Читати далі