Царство: пшениця серед куколів – частина 1

Пам’ятаю, у дитинстві щоосені наша церква влаштовувала конференцію, присвячену пророцтвам. Відомі на всю країну сивоволосі чоловіки розгортали на трибуні свої діаграми і карти, простирадла, вкриті зображеннями Судного дня, звірів і воїнств, і сповіщали «останні дні».

Переляканий, я заворожено стежив, як вони проводять пряму лінію від Москви до Єрусалиму і передбачають, що незабаром багатомільйонні армії рушать на Ізраїль. Вони казали, що десять членів Загальноєвропейського ринку – це виконання Даниїлового пророцтва про звіра з десятьма рогами. Скоро усім нам поставлять на лоб номер, печать звіра, і дані про нас зберігатимуться в комп’ютері десь у Бельгії. Вибухне ядерна війна, і планета виявиться на межі загибелі, але в останню хвилину прийде Ісус і очолить армію праведників.

Тепер цей сценарій вже не здається правдоподібним: Радянський Союз розпався, а Загальноєвропейський ринок (зараз Євросоюз) налічує значно більше, ніж десять членів. Я згадую не стільки самі пророцтва, скільки почуття, які вони будили в мені. Я ріс одночасно заляканим і повним надії. У старших класах я брав уроки китайської, а мій брат учив російську мову, так що ми могли б спілкуватися із загарбниками, звідки б вони не прийшли. Мій дядько зовсім перебрався в Австралію разом з усією сім’єю. Та все ж, незважаючи на страх, ми не втрачали надію: нехай я знав, що світу скоро кінець, але в мені жила дитяча віра, що Ісус все одно переможе.

Пізніше, вивчаючи історію церкви, я дізнався, що і раніше – у перші десятиліття християнства, у кінці десятого століття, у чотирнадцятому столітті, при Наполеоні, у Першу світову війну, при Гітлері і Муссоліні – багато хто говорив, що настали останні часи. Не так давно, у 1991 році, під час війни в Персидській затоці, знову згадали Апокаліпсис і оголосили антихристом Саддама Хусейна. Багато разів християни переживали один і той же цикл: страх, надія і розчарування. Кінець світу так і не настає.

Я дізнався, що і юдеї не раз проходили по тому ж колу, особливо в першому столітті нашої ери. У той час багато хто чекав приходу Месії, який звільнить їх від римського володарювання. Цю мрію пробудила Людина з Назарету, але так і не здійснила її. Щоб зрозуміти Ісуса і місію, яку Він довірив нам після Свого відходу, мені доведеться повернутися в Його часи і послухати, що Він каже на тему, якій віддавав перевагу над усіма іншими: Царству Божому.

Його слова про Царство Боже, вимовлені в першому столітті, мають пряме відношення до мене в двадцятому першому.

* * *

За часів Ісуса юдеї вивчали ті ж самі уривки з Даниїла і Єзекиїля, на які так часто посилалися проповідники в моєму дитинстві[1]. Звичайно, ми розходимося в деяких деталях: Північна Європа в ті часи була не Спільним ринком, а лісом, повним варварів, про Росію ніхто і не чув. Проте наші видіння Месії співпали: ми чекали героя-переможця. Почувши: «Настало для вас Царство Боже» (Мф.12:28), юдеї тут же уявляли могутнього вождя, який візьме владу у свої руки і розгромить найсильнішу у світі імперію.

У такій обстановці Ісус прекрасно розумів, яку вибухову силу має слово «Месія». Вільям Барклі вважав: «Якби Ісус відкрито проголосив Себе Месією, даремного кровопролиття було б вже не уникнути». Хоча Ісус і не називав Себе Месією, Він не заперечував, якщо інші називали Його цим титулом. Євангелія показують, як поступово учні розуміли, що їх Учитель не Хто інший, як довгожданий Цар.

Ісус зміцнював цю віру, кажучи речі, які примушували частіше битися серця людей. «Наблизилось бо Царство Небесне», – проголосив Він, уперше звертаючись до народу (Мф. 3:2). І кожного разу, коли Він говорив про це, до життя пробуджувалися спогади: яскраві прапори, блискуча армія, золото, слонова кістка, як за часів Соломона, Ізраїльська нація відроджується. І прийдешнє, – говорив Ісус, – перевершить усе, що було в минулому: «Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули» (Лк. 10:24). Іншим разом Він сказав зухвалі слова: «Ось тут Більший за Соломона» (Мф. 12:42).

Зілоти слухали Ісуса здалека. Озброєні і добре організовані, вони рвалися в битву проти римлян, проте на їх розчарування сигналу до бунту так і не відбулося. Дуже скоро Ісус Своїми діями розчарував усіх, хто шукав лідера в традиційному значенні цього слова. Він не потурав натовпу і уникав масових зібрань. Він ображав пам’ять про славу Ізраїльську, порівнюючи царя Соломона з якимись ліліями. Коли натовп вирішив силою коронувати Його, Він незрозумілим чином зник. І нарешті, коли Петро оголив меч, щоб захистити Його, Він зцілив пораненого ворога.

Зцілення Малха, Джеймс Тіссо

З тривогою люди помічали, що Ісус, очевидно, має на увазі якесь зовсім інше Царство. Юдеї хотіли від царя того, чого зазвичай люди хочуть від влади: щоб в горщику димів суп, щоб була робота, щоб армія могла захистити від іноземців. Ісус говорив про Царство, де потрібно було забути про себе, узяти хрест, відмовитися від багатства і навіть полюбити ворогів. Люди слухали Його, і їх надії рушилися.

На той час, коли Ісуса розіп’яли, люди навколо Нього вже втратили надію і відступилися. Учені кажуть, що в юдеїв у першому столітті не було поняття про Месію, що страждав. Нехай Ісус багато і відкрито говорив про Свою неминучу смерть, учні пропускали це повз вуха. Хіба Месія може померти?

Слово «царство» для Ісуса означало одне, а для натовпу зовсім інше. Ісуса відкинули багато в чому через те, що Він не відповідав образу Месію, яким його бачив народ.

Дуже довго я не міг зрозуміти, чому Ісус, бачачи їх очікування, продовжував будити у Своїх послідовниках надії, вимовляючи слово «Царство». (Тільки у Євангелії від Матфея воно зустрічається п’ятдесят три рази.) Він наполегливо повторював це слово, яке люди розуміли неправильно. Що ж для Нього означало «Царство Боже»?

Є якась іронія в тому, що Він, Який не здійснив очікування Свого народу, в історію увійшов як Цар – це слово стало як би Його «прізвищем». Христос, так грецькою звучить слово «Месія», означає «помазаник» і сходить до древнього способу коронації царів.

Самуїл помазує Давида, Ян Вікторс

Сьогодні всі ми, хто називає себе християнином, повторюємо це слово, яке в дні Ісуса збивало людей з пантелику. А цікаво, ми розуміємо, що означають слова «Царство Боже»?


[1]Книжники, які старанно вивчали такі пророцтва Старого Завіту, не розпізнали в Ісусі виконання цих пророцтв. Чому ж їх помилка не служить застереженням тим, хто так самовпевнено говорить про знамення Другого пришестя?

Попередній запис

Вознесіння: порожнє блакитне небо - частина 4

Це останнє питання, звичайно, проблема історії, а також причина, за якою Вознесіння викликає в мені такі суперечливі почуття. Ісус пішов ... Читати далі

Наступний запис

Царство: пшениця серед куколів - частина 2

Ісус не залишив нам чіткого визначення, що таке Царство. Він розповідав про нього через притчі. Вибір образів, зроблений Ісусом, каже ... Читати далі