«Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних» (Еккл.7:5)
Напевно, більшість людей могли б погодитися зі мною, що один з найнеприємніших моментів у спілкуванні, те, що найбільше здатне нас ранити – це критика. Як тільки не називають цей випад у бік ближнього. Чоловіки використовують ненауковий термін «дружина пиляє». Дружини, зазвичай кажуть, чоловік знущається наді мною. Діти про своїх батьків – «вони мене вже добили». А підлеглий про своє начальство – «доконали». І усе це різні епітети одного слова – критика. У Біблії використовується дещо інше слово, все того ж значення – «викриття». А чи потрібна критика, як така, взагалі? Якщо потрібна, то яким чином цю критику приймати? Що Біблія каже про необхідність критики? Ці та інші питання будуть у центрі уваги нашої теми. Отже…
Історія Ахава. 853-й рік до Р. Х. Три роки, як не було війни між Сирією та Ізраїлем. Сирійський цар Венадад 2-й і ізраїльський цар Ахав, і ще 10 царів, уклали між собою тимчасовий мир. Єврейські 12 колін поділено на дві держави. Іудею править Іосафат, а Ізраїлем нечестивий цар Ахав. «Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем. На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського» (3Цар. 22:1,2). Цар Ахав збирається йти війною на Сирію і запрошує собі в союзники царя Іудейського: «І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іосафат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні» (3Цар. 22:4).
Частина 1. Чи потрібне викриття? Чи корисна критика?
Почнемо з того, що в Біблії немає слова критика, але є, за значенням абсолютне те ж слово – «викриття». Викриття – критика в гріхах, у недоліках, вказівка на те, що треба змінити, – це Божий інструмент зміни людини, а іноді цілого народу, як це було з Ніневією, куди прийшов пророк Іона, щоб повідомити про неминучу загибель за гріхи. Ніневитян врятувало те, що вони прийняли критику, покаялися з постом і молитвою зверталися до Бога і Він простив їх гріхи. Так само, Бог викриває, тобто критикує цілі церкви. Особливо добре це видно в перших розділах останньої книги Біблії «Одкровення». Із семи церков, які втілюють собою церкви в різні епохи з різними проблемами, так або інакше критикуються усі церкви. Наприклад, звертаючись до Ефеської церкви, Бог критикує за втрату першої любові: «Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою» (Одкр. 2:4). І це найпряміша критика. Я знаю ситуації і досить не рідкісні, коли, наприклад, чоловік, будучи християнином п’є, а дружина приховує гріх замість того, щоб йти до пастора. Це сумний приклад, коли відсутність критики покриває гріх і руйнує сім’ю.
Що робить критика і чому вона така важлива? «Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою гріхи твої» (Пс. 49:21). Цитата дуже точно допомагає зрозуміти, що позитивного робить критика, – вона викриває гріх, можливо не лише гріх, але і недоліки. Викривання – означає винесення на світ Божий, допомога розплющити очі людині на її проблеми. А це, у свою чергу, має допомогти людині змінюватися в образ Божий. Питання, як змінюватися, коли тебе вже усі бояться викривати? А бояться тому, що в деяких людей зовсім не правильне сприйняття критики. Людина тонутиме у болоті своєї помилкової і гріховної самовпевненості. Таким чином, критика оберігає від падіння, від гріхів і біда тій людині, яка нехтує критикою: «І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, – і скажеш: “навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання, і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх: ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!”» (Пр. 5:11-14).
Історія Ахава. Царі збираються йти війною проти Сирії, але оскільки стоїть питання життя і смерті, треба звертатися до Бога. «І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь. І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя» (3Цар. 22:5,6). Знаєте, чого боялися ці пророки, а таких пророків, які кажуть людям тільки приємні речі, і сьогодні цілком достатньо? Ці пророки боялися говорити пряму критику і, між іншим, ця критика була волею Божою. Виходить, парадокс, пророки, які в першу чергу повинні були казати критику, якраз її і не казали, замінюючи істину приємною брехнею, бо страшно не критику казати, якщо глибше поглянути на проблему, а страшна реакція на критику деяких людей, у даному випадку, самого царя.
Чи треба піддавати критиці ближнього якщо ми стикаємося з людиною, яка не уміє і не хоче приймати критику, наприклад християнин у церкві або ситуація, що частіше зустрічається, один з подружжя? Біблія каже нам, якщо ми мовчатимемо, тим більше, якщо йдеться про гріх, тоді ми можемо понести на собі гріх: «Не ворогуй на брата твого у серці твоєму; викрий ближнього твого, і не понесеш за нього гріха» (Лев. 19:17). Коли ми викриваємо – це є прояв любові: «Зле покарання – тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине» (Пр. 15:10). Бачите, людина, яка не приймає викриття, від цього і загине. А значить, тому, хто приймає викриття, правильна критика може врятувати життя.
Частина 2. Як правильно викривати?
Необхідності викривати ближнього, учить нас сам Христос: «Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого» (Мф. 18:15). Багато християн із цього приводу вважають, що викривати треба тільки того і тільки тоді, коли гріх спрямований конкретно проти мене, а якщо я бачу християнина, що грішить стосовно іншого або грішить не на мою адресу, то чого мені викривати його? Викриваючи, я рятую душу ближнього, свою душу і чистоту церкви, а ми усі єдині, бо ми духовна сім’я, та ще і Бога представляємо. Викривати треба, але як?
- Якщо ви любите людину, ви їй скажіть правду
- Якщо ви розумієте, що по волі Божої усе відбувається, і це не випадковість, що ви зараз побачили християнина, що він грішить, тоді ви скажіть йому правду.
А що ж Ахав?
Історія Ахава. Іосафат, цар Іудеї, відчувши щось недобре в цій одноголосно-солодко-нудотній позиції пророків, у стилі: «Усе і завжди у вас буде гаразд!» До речі, попутно, правильніше було б казати людині, – усе буде гаразд, якщо ти триматимешся за Бога, якщо зберігатимеш вірність Христу і акцент ставити на Богу, а не на «усе буде гаразд». «І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа? І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе, – це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори, царю, так» (3Цар. 22:7,8). Зверніть увагу, Ахав, цар Ізраїльський, каже про те, що йому найбільше не подобається в пророку, – не говорить про царя добре, але викриває царя, тобто критикує. Виявляється, цар Ахав, дуже схожий і на нас, людей, які не люблять критику і так не люблять, що очі б наші не бачили і вуха не чули, правду про себе. Подивимося третій пункт нашого розділу.
1) Найважливішою у викритті є інтонація. Якщо ви говорите добрі речі з грубою інтонацією, ви зіпсуєте усе, пораните людину, швидше за все вона від вас не прийме критику. Згадую, як в одній з церков України один пастор так голосно і напористо проповідував, майже кричав, і так само говорив з людьми. І коли йому почали робити зауваження, він, вибачившись, пояснив, що до того, як стати пастором працював виконробом на будівництві і просто звик кричати. Тому усі, хто грубо критикує, не виправдовуйте себе вашою професією, важким дитинством і старою звичкою. Знаєте, про що йде мова, коли Біблія попереджає: «Батьки, не роздратовуйте дітей ваших, щоб вони не падали духом» (Кол. 3:21)? Причому, що цікаво, ця думка повторена двічі в Новому Завіті, у щойно наведеній цитаті і в посланні до Ефеської церкви 6:4, що підкреслює її важливість. Так от йдеться про грубу критику без дружнього тону, без поблажливості і любові. Вчіться правильному тону в будь-якій бесіді з усіма, хто вас оточує.
2) Коли викриваєте, неодмінно треба пам’ятати, що у вас у самих достатньо гріхів, це допоможе вам уникнути поверхнево зневажливого ставлення до того, то викривається: «Браття! Якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, пильнуючи кожний себе, щоб і ти не був спокушений» (Гал. 6:1). У цьому вірші закладено дві істини: По-перше, коли ви викриваєте, треба дивитися в себе, не забувати, що ви самі грішник. Якщо в цієї людини одні проблеми, то у вас інші, але в певному значенні ви рівні, бо як у неї так і у вас є гріхи. Ми всі пам’ятаємо цю знамениту Христову фразу: «Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь» (Ін. 8:7). По-друге, Біблія каже, що треба викривати людину і робити це з лагідністю. Слово «лагідність» перекладається, як – м’якість, ласкавість, стриманість, спокій. Так, до речі, стосовно пасторів, є заповідь викривати строго, але перечитайте усю Біблію і ви побачите, що таке веління є тільки до пасторів: «Викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі» (Тит. 1:13). Усі ж інші повинні викривати з лагідністю і упокорюванням.
Історія Ахава. Як би не хотілося цареві, але довелося звати пророка на ім’я Михей. Так і уявляю собі, що зараз у царя зіпсувався настрій. Саме так і відбувається з більшістю з нас при зіткненні критики. Вже хочеться встати і тихенько, або, як варіант, голосно, вийти, іноді навіть грюкнувши дверима. «Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголосно передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре. І сказав Михей: живий Господь! я проречу те, що скаже мені Господь» (3Цар.22:13,14).
Автор: Вадим Лисенко
