Я бачив найкрасивіші місця у світі, бачив шикарні будинки і маєтки, але вони позбавлені для мене всякої привабливості, бо в них немає Божої присутності. Я бував також у непривабливих місцях, таких як в’язниці, халупи в країнах третього світу, будинки бідних і убогих, але вони були наповнені Божою присутністю. Скажу чесно, я віддам перевагу важким умовам існування там, де є Божий Дух, ніж багаті особняки, наповнені скарбами, але позбавлені Божої присутності. Мені випала честь грати в теніс у рамках Національної студентської спортивної асоціації, у програмі молодіжних ігор, в юніорських матчах на кубок Девіса і зайняти перше місце у своєму штаті. Я отримував вчені нагороди і мав соціальний статус, повагу колег, керівників і начальників по роботі. Я зустрічався з красивими і популярними дівчатами. Усе це відноситься до речей, про які багато хто не лише мріє, але і прагне до цього усім серцем. Насправді слава і задоволення від усього цього разом узятого навіть віддалено не вартує і половини хвилини, проведеної в Божій присутності. Навіть порівнювати їх неможливо! Послухайте, що в Писанні говориться про Мойсея:
«Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євр. 11:24-27).
Зверніть увагу, він вважав за краще страждати від поневірянь. Він займав положення, відмінне від положення синів Ізраїльських. У них не було вибору. Проте вони, позбувшись рабства, постійно скаржилися і ремствували, а він, позбувшись найкращого статусу у світі, про це не шкодував. З власної волі він залишив усе найкраще, чим володів у цьому світі, він залишив найвищу посаду, яку могла досягти людина. Чому? Він прагнув отримати іншу нагороду. Він бажав отримати не землю обітовану, але обіцяння Його присутності. Після єдиної зустрічі біля тернового куща, що не згорав, він хотів лише одного – завжди і в усьому пізнавати Бога.
Я проповідував тисячам людей на конференціях і в церквах. Я служив мільйонам людей через телепередачі і книги. Бог благословляв нас різними шляхами, які навіть неможливо перелічити. Але якби мені довелося вибирати, я без коливань відмовився б від усілякого успіху, аби залишатися в Його присутності. Вона незрівняна ні з чим. Відчуття Його близькості і Його голос, що нашіптує моєму серцю доти невідомі речі – куди приголомшливіше переживання, ніж популярні проповіді для величезних мас людей або наклади книг у мільйони екземплярів.
Моє серце розривається, коли я бачу, як служителі прямують за успіхом, вважаючи, що в успіху вони знайдуть задоволення. Їх мета – досягнути визнання в очах інших людей. Я спостерігав, як люди, що намагалися досягти в служінні успіху і через нього бажаючи стати значущими і визнаними, впадали у відчай, а іноді і потрапляли в пастки, розставлені силами пітьми. Вони створювали величезні служіння і навіть не устигали зрозуміти, наскільки це усе порожнє, як усе створене ними закінчувалося їх власними аморальними вчинками або похіттю.
Я бачив ще більше людей, які не досягали успіху, як інші, але закінчували на тій же трагічній ноті. Вони перебували у відчаї, бо в їх церквах ніколи не бувало більше двохсот людей або більше п’ятисот, тисячі, або п’яти тисяч, тобто більше тієї кількості, яку вони мали. Їх книги ніколи не розпродавалися тими накладами, які вони поставили собі за мету, їх не запрошували на «великі» конференції, де вони хотіли б виступати. Вони шукали почуття задоволення там, де його знайти неможливо. Гонитва за успіхом таких служителів нічим не відрізняється від ситуації у світі торгівлі, де люди прагнуть досягнути статусу і піднятися на вершину успіху. Такі вірні забувають, для чого вони були створені.
На противагу цьому я зустрічав людей з великим служінням, в якому вони досягали великих успіхів, проте їх серця ще більше прагнули до Бога. Вони казали, що з радістю віддали б усе, що мали, пішли б в інше служіння або зробили б що завгодно інше, щоб догодити Богові. Найчастіше вони не прагнули до високого статусу, який вони тепер посідають. Вони стверджують, що Бог Сам поставив їх на це місце, і вони бажають тільки одного – догодити Йому. Я чув у спілкуванні з ними і спостерігав в їх вчинках, як їх серця волають до Бога. Їх можна порівняти з Давидом, який досягав найбільшого успіху, але проте називав себе бідною і убогою людиною.
Я також зустрічав людей у відносно невеликих служіннях, які живуть у мирі і благословеннях, бо знають, що виконують своє призначення. Результати їх служіння обчислюються не кількістю їх парафіян або зовнішніми ознаками успіху, але близьким пізнанням Бога і ходінням у Його явній присутності. Кожна людина повинна так жити. Ми всі були створені для Бога, і ніхто з нас ніколи не зможе знайти істинного задоволення без Його пізнання і життя поза Його присутністю. Саме в цьому і полягають істинний мир і задоволення.
Два аспекти присутності
Тут нам слід дати визначення тому, що означає Божа присутність у Писанні. По-перше, це Його повсюдність.
Саме про це каже Давид: «Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?» (Пс. 139:7). Повсюдність Бога означає, що Він є присутнім одночасно скрізь. Далі Давид каже: «Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!… Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене, то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!» (Пс. 139:8,11,12). Мимоволі згадується обіцянка Бога ніколи не залишати нас (див. Євр. 13:5). І хоча ми не відчуваємо Його присутності, це не спростовує того факту, що Він завжди перебуває поруч. Ми просто цього не відчуваємо.
Другий аспект присутності Божої відноситься до Його очевидної присутності. Слово очевидний означає перетворення невидимого, нечутного і невідомого у видиме, чутне і відоме. Мойсей пристрасно бажав побачити явну Господню присутність. Саме так Господь виявляє Себе не лише нашому духу. У таких ситуаціях Його присутність починають усвідомлювати також наш розум і почуття. Саме тоді наш розум отримує Його знання. Про цей аспект присутності говорив Ісус у наступному вірші: «А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам» (Ів. 14:21).
Псаломщик говорить про це, заявляючи наступне: «Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!» (Пс. 89:16). Петро закликав спраглих Бога в день П’ятидесятниці: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього» (Дії. 3:19,20).
Бог може явити Свою присутність різноманітними шляхами. У Писанні одні Його бачили, другі чули голос, не бачачи Його Самого, треті відчували Його близькість і за допомогою Його одкровення миттєво отримували знання, якого не мали раніше. Ясне одне – коли Він приходить, ви це знаєте точно, ви відчуєте це усім своїм нутром і знатимете, що Він тут.
