Що таке викриття

Викриття – вказівка людині (групі людей, народу) на скоєні ними гріхи і пояснення або акцентування уваги на згубності такої практики.

Викриття має бути пов’язане із співчуттям і любов’ю до людини, викриттю має передувати молитва, метою викриття має бути виправлення гріха самим грішником або попередження від подібної поведінки оточення.

* * *

Священик Олександр Любимов:

Грань між викриттям і засудженням проходить там, де розділяються гріх і чеснота. Плутаємо ми викриття і засудження з тієї причини, що, як правило, не знаємо, що таке правильне викриття, і говоримо зазвичай лише про засудження. Викривати треба з любов’ю. Робити це можна тільки конкретно, відповідально, обґрунтовано, і до того ж так, щоб це вело до виправлення, і взагалі мало благі наслідки.

Здорове викриття є абсолютною необхідністю для нормального життя, як окремої людини, так і суспільства в цілому. Засудження ж завжди є злом. Засуджуючи інших людей, людина поступає за своєю злістю та іншими пристрастями. Якщо ж вона засуджує зло в собі – то це веде її до покаяння і віри. Якщо ми, не звертаючи уваги на власне зло, викриваємо його в інших – то свідчимо цим лише про власне лицемірство (Мф. 7:5). Саме воно і підміняє викриття засудженням. Власне, засудження людей і є уявною боротьбою із зовнішнім злом, на яку підбиває людину її власне внутрішнє зло. Викриття ж повинне виходити з бажання перемагати зло добром (Рим. 12:21). Проте перш ніж міркувати про викриття інших, кожному з нас потрібно замислитися про те, чи відношуся я сам до розумних, які з дякою приймають викриття, або до нечестивих, які отримують лише рани, і не мають у серці нічого, окрім нарікання і озлоблення (Пр. 9:9)? Усіх нас постійно викриває сам Господь – через нашу совість, і через ту зовнішню скорботу, яка попускається нам праведними судами Божими. Вони попускаються як природні наслідки наших гріхів, і є, таким чином, викриттям і напоумленням від Господа. Саме про те, щоб нам самим мати достатньо благочестя і мудрості, щоб приймати праведне викриття від Господа, і з дякою нести свій хрест, ми повинні потурбуватися в першу чергу. Без цього наші міркування про викриття інших будуть лише свідоцтвом нашого лицемірства і злості.

* * *

Священик Олександр Краснов:

Засудження і викриття – два поняття, між якими дуже часто ставиться знак рівності, маючи на увазі, що вони несуть один моральний сенс. Але чи це так? Про гріх і згубність засудження знає кожен. Слова Христові: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1) – цитують навіть ті, хто не відкривав Євангеліє. Набагато рідше ми згадуємо інші слова Спасителя – про викриття грішника і про те, як це «робити не згрішивши самому: спочатку – один на один, потім при одному-двох свідках, а вже не послухає… скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар» (Мф. 18:15-17). Отже це, протиріччя? У жодному разі. Слово «суд» найчастіше в Писанні використовується в сенсі визначення, постанови, вироку (Нав. 24:25; Суд. 4:5, 13:12; 2Цар. 8:15 і так далі). Отже, засудження – є винесення цього визначення або вироку. Викриття ж є відкриттям, доказом, і доказом твердим і безперечним (Євр. 1:1). Дещо абстрактно це можна уявити собі так: одна людина каже: «На вулиці дуже погана погода, усе брудно і бридко від дощу, що падає», а друга: «На вулиці падає дощ». Зрозуміло. І якщо засудження ближнього, як суто особиста думка, переважно, помилкова і безглузда, як усе не народжене любов’ю і не згідне із Словом Божим, є руйнівником буття, то без викриття нормальний плин життя неможливий. Наведу такий приклад – з автодоріг прибрані знаки попередження про ями, повороти і т. п., результат такого дійства не змусить себе чекати і зрозумілий кожному. Виходячи з важливості викриття, Апостол Павло і каже своїм учням: «Наставляй i викривай зі всякою владою» (Тит. 2:15; 1Тим. 5:20; 2Тим. 4:2). Але якщо про яму на дорозі всякий може попередити, то викриття в духовному житті – річ дуже не проста і навіть небезпечна. Господь дав необхідне попередження: «Якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2). Спонукальними мотивами можуть бути тільки ревнощі до Слави Божої і любов до ближнього.

* * *

Що таке викриття в гріху?

Біблія каже нам, що Святий Дух викриє світ про гріх (Ін. 16:8). Щоб допомогти нам зрозуміти суть цього поняття, ми можемо розглянути те, чим воно не є. По-перше, це не просто докори сумління або навіть почуття сорому через гріх. Такі почуття природні майже для всіх, але це не істинне викриття в гріху.

По-друге, викриття в гріху – це не почуття трепету або передчуття божественного покарання. Грішники також відчувають це у своїх серцях і розумах. Але, знову ж таки, істинне викриття про гріх – це щось інше.

По-третє, викриття про гріх – це не просто знання правильного і неправильного; це не згода з вченням Писання про гріх. Багато людей читають Біблію і повністю усвідомлюють, що відплата за гріх – смерть (Рим. 6:23). Вони можуть знати, «що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога» (Еф. 5:5). Вони можуть навіть погоджуватися з тим, що «зійдуть грішники в пекло – всі народи, що забувають Бога» (Пс. 9:18). Проте, незважаючи на усі їх знання, вони продовжують жити в гріху. Вони розуміють наслідки, але далеко не відчувають викриття у своїх гріхах.

Правда в тому, що якщо ми відчуваємо не більше ніж докори сумління, занепокоєння при думці про суд або академічне розуміння пекла, то ми ніколи по-справжньому не пізнали викриття в гріху. Отже, що ж таке справжнє викриття, про яке говорить Біблія?

Слово «викривати» є перекладом грецького слова «elencho», що означає «переконувати когось в істині; звинувачувати, доводити неспроможність або піддавати перехресному допиту свідка». Святий Дух діє як прокурор, який викриває зло, викриває лиходіїв і переконує людей у тому, що для них потрібен Спаситель.

Бути викритим – означає відчувати бридкість гріха. Це відбувається, коли ми бачимо красу Бога, Його чистоту і святість і розуміємо, що гріх не може існувати поряд з Ним (Псалом 5:5). Коли Ісая стояв у присутності Божій, він негайно усвідомив власну гріховність: «І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами… і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа» (Іс. 6:5).

Бути викритим – означає повністю відчути жахливість гріха. Наше ставлення до нього стає таким, як у Йосифа, який тікав від спокуси і кричав: «Як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9).

Ми викриті, коли починаємо усвідомлювати, наскільки наш гріх ображає Бога. Коли Давид був викритий Святим Духом, він вигукнув: «Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив!» (Пс. 50:6). Він розглядав свій гріх передусім як образу святого Бога.

Ми викриті, коли починаємо ясно усвідомлювати гнів, якому піддаємо свої душі (Римлян 1:18; 2:5). Коли филиппійський тюремник пав до ніг апостолів і закричав: «Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?», він був викритий (Діяння 16:30). Він був упевнений, що загине без Спасителя.

Коли Святий Дух викриває людей в їх гріху, Він представляє праведний Божий суд. Це рішення не підлягає оскарженню. Але Святий Дух не лише засуджує людей за гріх, Він також приводить їх до покаяння (Діяння 17:30). Він відкриває світло на наші стосунки з Богом. Його викривна сила розплющує нам очі на гріх і готує наші серця для прийняття Його благодаті (Еф. 2:8).

Слава Господові за викриття в гріху! Без нього не було б спасіння. Ніхто не може врятуватися без викривальної і відроджуючої дії Духа в серці. Біблія учить, що усі люди за природою повстають проти Бога і ворожі до Христа. Вони – мертві «через злочини і гріхи» (Еф. 2:1). Ісус сказав: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене» (Ін. 6:44). Частиною цього «залучення» є викриття в гріху.

За матеріалами Всесвітньої мережі

Попередній запис

«Безневинні» роздумування

Фарисей і митар, Джеймс Тіссо «Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я ... Читати далі

Наступний запис

Засудження, викриття і міркування

Часто запитують: яка різниця між засудженням і викриттям, і що таке міркування? Про засудження Господь каже: «Не судіть, щоб і ... Читати далі