Повернути вбік

Покликання Мойсея

Нещодавно я їхав у справах машиною, і раптом Святий Дух звернувся до мого серця: «Мені треба тобі дещо сказати. Поверни вбік».

Я знаю, що коли Бог велів мені робити щось, треба негайно коритися, і не важливо, наскільки дивним або дріб’язковим може здатися Його веління на той момент. Коли Господь привернув до Себе увагу Мойсея, той перебував у пустелі разом із стадами свого тестя (Бог може привернути нашу увагу найрізноманітнішими способами). Бог повелів одному кущу горіти, але не згорати.

Ми читаємо, що Мойсей вирішив про себе: «Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?» (Вих. 3:3). У цьому тексті слово «зійду» походить від єврейського cuwr. Джеймс Стронг, фахівець у галузі оригінальних мов Писання, каже, що це слово означає «повернути вбік». Мойсей усвідомлено відхилився від наміченого шляху, щоб відповісти Духові Святому, Який призвав його.

Щойно він відреагував на Божий заклик, ми читаємо: «І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею!»

Бог назвав Мойсея по імені тільки після того, як побачив, що Мойсей повернув убік від наміченого шляху. Я упевнений, що якби Мойсей не відреагував на Божий заклик, Господь не зробив би і кроку назустріч. Бог не став би кликати його, коли стада Їтра стояли в кошарі, цей час був незручним. Що було б, якби Мойсей, побачивши кущ, що горить, подумав: «Якщо я відволічуся від своєї роботи, вівці розбредуться на всі боки, і мені знадобиться декілька годин, а може, і цілий день, щоб зібрати їх знову. Я подивлюся на кущ, що горить, пізніше, коли розберуся зі своїми справами». Як ви думаєте, наслідки були б такими ж?

Можна припустити, що Бог цілком здатен створити більш вражаючі події, але хіба це відповідає Його натурі? Пригадайте Самуїла, коли він ще зовсім хлопчиком прислуговував первосвященикові Ілію і його синам (див. 1Сам. 3). Одного разу увечері він ліг спати і почув голос, що звав його: «Самуїле, Самуїле!».

Самуїл прибіг до Ілія і сказав: «Ось я, бо ти кликав мене».

Але Ілій відповів: «Я не кликав. Вернися, лягай».

Самуїл удруге почув своє ім’я і знову прибіг до первосвященика, але почув від нього ту ж відповідь. Це тривало тричі і нарешті священик здогадався, у чому справа, і сказав хлопчикові, як слід відповідати на подібний заклик. Коли Самуїл почув голос, що звав його, у четвертий раз, він вже знав, як відповісти: «Говори, Господи, бо раб Твій слухає!». І тоді Господь заговорив і явив йому Свою волю і таємниці, яким належало виконатися згодом.

Бог міг вчинити інакше. Побачивши, що Самуїл ніяк не може зрозуміти, у чому справа, Він міг би удруге покликати його і сказати: «Самуїле, не бігай до Ілія, це Я Господь, Бог твій, і Я закликаю тебе, бо хочу поговорити з тобою». Але хіба так діє Бог? Він хоче бути бажаним, а також, щоб ми пізнавали Його. Він шукає людей, наполегливих духом, таких, які шукатимуть Його і прагнутимуть до Нього з твердою і невтомною наполегливістю.

У Євангеліях ми бачимо подібні сцени. Ісус насичує більше п’яти тисяч людей п’ятьма хлібами і двома рибками. Потім Він велів Своїм учням сісти в човен і перепливти на інший бік озера. Сам Він йде в гори, щоб провести час з Отцем. Пізніше того вечора ж Його учні із значними складнощами пливуть своїм човном проти вітру, і далі ми читаємо: «О четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути» (Мр. 6:48).

Зверніть увагу на слова: «І хотів їх минути». Проте учні, побачивши Ісуса, закричали, і Він відповів їм: «Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!». Він увійшов до човна, і вітер вщух. Якби вони не закричали, Він би пройшов далі. Він йшов повз них, але якби вони не закричали, Він не став би нав’язувати їм Свою присутність.

Схоже, що Бог робить крок назустріч нам, і якщо ми реагуємо, Він робить ще один крок і наближається до нас ще ближче. Якщо ми не відповідаємо, Він не стане вторгатися в наше життя або заважати нашим танцям із самими собою. Хто знає, якби Мойсей тоді не звернув убік, став би Бог чекати його, як у випадку із Самуїлом, або не став, як це було з Ісусом і Його учнями? Бог часто чекає того часу, коли ми почнемо відчувати реальне прагнення за Ним, коли по-справжньому захочемо відповісти Йому.

Повернемося до моєї поїздки машиною. Що було б, якби я не звернув убік, коли Він попросив мене про це? Чи міг я упустити зустріч з Ним? Я упевнений, у моєму житті бували випадки, коли я упускав такі зустрічі, але в той раз через півмилі я побачив спеціальне місце для зупинки. Щойно я зупинився, я почув, як Дух Святий сказав мені: «Хіба Я не дозволив тобі молитися безперестанку?» (див. 1Сол. 5:17).

Я відповів: «Так, Господь, велів».

Він сказав далі: «Як ти думаєш, молитва – це монолог або діалог?»

Я відповів: «Це діалог, Господи, це двостороння розмова».

Його відповідь прийшла блискавично: «Тому якщо Я говорю тобі молитися невпинно, це означає, що Я теж хочу постійно спілкуватися з тобою».

І казати не треба, яке я відчував від цих слів потрясіння. Я зрозумів, яку дивну можливість я отримав, причому ця можливість реальна не лише для мене, але вона поширюється також на усіх і кожне чадо Боже. Ви можете запитати мене: «Невже ти хочеш цим сказати, що Бог говорить безперестанку?» Бог говорив до мого серця не про це. Він сказав, що бажає мати зі мною постійне спілкування. Слова – це лише одна з різноманітних форм спілкування. По очах моєї дружини я можу зрозуміти, що вона думає, і жодних слів при цьому вимовляти не потрібно. Можна обписати три сторінки, виразив все те, що вона сказала одним поглядом. Як таке можливе? Я прожив з нею більше двадцяти років і знаю способи і манери, за допомогою яких вона виражає себе. Ви теж могли б перебувати разом з нами в одній кімнаті, але її погляд вам нічого не сказав би. Бо ви її не знаєте так, як знаю я. Власне, перші декілька років після весілля я теж не завжди міг зрозуміти повідомлення, яке вона посилала мені невербальним чином. А тепер, після двадцяти одного року спільного життя я навчився розуміти способи, за допомогою яких вона спілкується.

Заклик наблизитися до Нього

Дуже важливо зрозуміти, що ця книга не є керівництвом, яке навчить вас, як це зробити. Швидше, цю книгу можна порівняти з мапою або путівником, який допоможе визначити шлях до нашої головної мети – серця Божого. Якби в мене була мапа скарбів, на якій були б позначені клади з багатствами, зариті на безлюдному острові, то вона б залишилася даремною в тому випадку, якщо б я не вирушив на цей острів і не дослідив би місцевість для того, щоб дістатися до захованих скарбів. Прибувши на острів, я мав би докласти чимало зусиль, пройшовши зарослими стежками, підіймаючись на круті схили, перетинаючи рівнини, щоб досягти скарбів. Я витратив би сили, енергію, гроші і час. Мапа може тільки вказати, де лежать скарби. Вона могла б скоротити час на їх пошуки і уберегла б мене від зайвих зусиль і, можливо, від таємних пасток. Ця книга подібна до такої мапи. Це запрошення, відправлене на вашу адресу, – приєднатися до мене в прекрасній і чудовій подорожі – подорожі до серця Божого. Слово Боже, представлене на його сторінках, убереже вас від ям, пасток і небезпек, мета яких – відвернути вас від прибуття до місця призначення. Воно позбавить вас від непотрібних тривог і зайвих витрат енергії. Отже, якщо ви готові, то в путь!

Попередній запис

Близькі стосунки

«Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Як. 4:8). Почуйте заклик, ні, крик, що виходить із серця Божого ... Читати далі

Наступний запис

Основні істини

Сучасна варіація на картину Мікеланджело "Створення Адама" Господь сказав: «Я ціную тебе вище Себе». У Біблії ... Читати далі