Не судіть, але допомагайте

Люди релігійні дуже люблять судити. Ефект Даннінга-Крюгера: якщо я трохи щось знаю, я вважаю себе в тому спеціалістом. Я можу навчити чи засудити того, хто неправильно поводиться, бо я вже ходжу в церкву. Регулярно, щонеділі. Вже цілий тиждень. Чи скількись років. Шас я тобі розкажу як правильно жити. Ми з вами трохи знаємо про Бога, і тому нам легко побачити недоліки в інших, або, як сказав Ісус, скалку в оці. Тому про віруючих інколи ходить слава, що це люди, які часто звинувачують інших. Бо, назвавшись християнами, ми ще не змінили мислення і робимо судження самі, не підкоривши мислення Богу. Хіба ж буде дивитися на інших згори той, хто побачив свою гріховність і велич Божу? У нас постійно щось піднімається проти пізнання Бога. У кожного з нас є в оці скалка, а насправді і ціла колода, і корінці, які вона пустила, проросли до самих пальців. Кожен з нас виглядає як дерево, над водним потоком посаджене. Але щоразу, коли ми судимо іншу людину за власним розсудом, ми наражаємося на те, що самі будемо судимі. Ісус звертає нашу увагу, що це серйозна проблема, яка руйнує правильні стосунки з Богом, і її треба вирішувати.

Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

Правда полягає в тому, що кожна людина є грішником. Нам хочеться, для простоти, поділити світ: там десь, за стінами, живуть люди з проблемами, а тут, всередині, такі хороші ми. Це не так. Абсолютно кожна людина має достатньо зачіпок, щоб її можна було засудити. Але це не значить, що треба мовчати і залишати все, як є. Є об’єктивні проблеми, які заважають нам пізнавати Бога і виконувати Його добрий план. Ісус учить займатися не засудженням, а допомогою. Світ зламаний гріхом, і тому багато людей потребують допомоги, як її потребуємо і ми самі. Допомагати іншим – це те, до чого Ісус покликав кожного з нас. Але ми не повинні бути, як той таксист з анекдоту, який знає, як вирішити всі проблеми держави, але ніколи – треба таксувати. Для цього треба, у першу чергу, визнати і вирішити проблему в своєму власному житті. Колоду з власного ока треба вийняти, і потім допомогти другу витягнути скалку. Це перша обов’язкова передумова допомоги. Друга передумова виражена у вірші 6:

Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас

Свині та собаки вважалися нечистими тваринами, і не просто брудними, а такими, які ніколи не прагнуть до чистоти: «Але з ними трапляється за правдивим прислів’ям: “пес повертається до своєї блювотини” і “помита свиня йде валятися в багно”» (2Пет. 2:22).

Іншими словами, допомогти можна, лише якщо людина сама того хоче. От такі два правила допомоги:

  • усвідом і виріши свою проблему,
  • допомагай тому, хто усвідомив і хоче вирішити свою проблему. Тоді твої зусилля призведуть не до конфлікту і руйнування, а до вирішення.

Проблема полягає в тому, що часто люди не хочуть нічого вирішувати. Чи треба тоді зупинятися? Ми вже побачили, що “хочу/не хочу” – це неправильний критерій. Ще більша проблема, що ми самі не завжди хочемо змінювати щось у своєму мисленні і житті. Інколи ми дуже комфортно влаштовуємося зі своїми недоліками, знаходимо в них якісь переваги чи насолоди. Як у відомій пісні Віктора Цоя “Перемен”, де він виражає, як сильно вся наша природа прагне змін, а в останньому куплеті – що нам зненацька стає страшно щось змінювати. Дуже життєва пісня. Нам легше споглядати пиломатеріали в чужих очах, а не звертати уваги на свою колоду. І я радий, що Біблія дає нам вирішення і для цього випадку:

«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього».

Ми так довго говорили про проблеми, що могли й забути головне: що у нас є Батько, до якого можна з проблемами прийти. Без цього нас чекає суцільна зрада і всьопропальщина.

Бог завжди хоче дати нам найкраще. Ісус каже, що ми – злі, тобто, грішні, але, все одно, своїм дітям хочемо дати найкраще. Тим більше добрий Бог. Нам не треба переконувати Бога, доводити Йому, що Він повинен нам відповісти, чи якось заробити Його відповідь своїми стараннями. Бог знає про нашу ситуацію ще до того, як ми попросимо, і хоче дати відповідь більше, ніж ми її хочемо отримати. Лука ще конкретизує: «Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього» (Лк. 11:13).

Бог посилає Свого Духа не скупо відміряючи. Якщо згадати нашу аналогію зі смартфоном, то людина, що отримує Святого Духа, схожа на смартфон, який, нарешті, дорвався до інтернету. Він починає отримувати так потрібну йому точну інформацію і видавати правильні і придатні до використання висновки. Святий Дух дає нам знати волю Бога і дає сили їй коритися. Він може дати бажання змінитися як нам самим, так і тим, за кого ми молимося. Таким чином, у тому, щоб допомогти іншим, ми теж визнаємо Божу першість.

Давайте прочитаємо 12-й вірш: «Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, – бо в цьому є Закон і Пророки»

Інколи цей вірш називають “золотим правилом”. Сам Ісус визнав його головною суттю Закону і Пророків, тобто, Старого Заповіту.

Інколи люди говорять: “Не роби іншим того, чого не хочеш собі”. Хоча звучить схоже, але це зовсім інше правило. Я б його назвав “не висовуйся”. Ідеально – не робити нічого. Ісус учить зовсім не такому.

12-й вірш є правилом ініціативи. Звичайна взаємодія з людьми виглядає так: хтось робить якусь дію по відношенню до мене, і у мене виникає реакція. Виконується класичне марксистське правило: буття визначає свідомість. Але Бог не для того нас створив, і Він хоче, щоб наша свідомість формувалася не життєвими обставинами, а Його словом. Коли мої вчинки є просто відповіддю на те, що люди зробили мені, я стаю залежним від людей. Мною можна керувати, маніпулювати. А слово Боже каже, що я створений Богом на добрі діла, а не на симетричну реакцію. Слідуючи слову Ісуса, я дію першим. Я роблю те, що продиктовано природою моїх стосунків з Богом. І тоді ніхто, крім Бога, не керує моїм життям. Слово Боже визначає свідомість. У цьому якраз – Закон і Пророки.

Як робив Ісус? Приходить до Нього, наприклад, багатий юнак, який потім так і не зважився роздати своє майно іншим. Ми би подумали: “от же скнара”. А Ісус побачив його і полюбив і учив його цінності небесного скарбу. Або приходить Никодим, заважає спати і мислить лише про політичні інтриги. Пересічний українець вже б його хотів відправити на гілляку, а Ісус відкриває йому таємницю народження згори і Божої любові до грішників. Зустрічає жінку, що розлучалася п’ять разів, і, хоча сам хоче пити, допомагає їй вгамувати спрагу її душі. Ісус бачив такого грішника, як я, гордого, здатного засуджувати інших, – і Він не засудив, а віддав життя на хресті для мого спасіння. О, якби ми завжди дивилися на інших очима Ісуса!

Головним чином, готуючи цю проповідь, я зрозумів дві речі. По-перше, я часто судив про інших за власним розсудом. Я міг про когось із вас теж думати на основі власних критеріїв, а не на основі Божої правди і Божої любові. Це заважало мені бачити вашу цінність у Божих очах, і інколи я когось ледве терпів, інколи когось зневажав. Виходячи з цього, я сам маю бути судимий, щоб виявити і вичистити всякий гріх. По-друге, я зрозумів, що погано знаю Біблію. Мені потрібно вивчати її, доки слово Боже не стане світильником для мого шляху, направляючи мої думки і вчинки.

Хай Бог допоможе кожному з нас осягнути, наскільки важливо для нас, щоб Бог царював у нашому мисленні. Хай Бог поможе нам вивчати Біблію доти, доки наші судження не стануть засновуватись на авторитеті Божого слова.

За матеріалами сайту http://ubf.org.ua

Попередній запис

Не судіть

Нагорна проповідь, Жан-Батист де Шампень Прочитаємо вірші 1-2: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо ... Читати далі

Наступний запис

Тяжіння до «ідеалу»

Наш попередній допис ми розпочали з прикладу ставлення людей до Господа Ісуса Христа. Зроблено це було для того, щоб показати, ... Читати далі