Віслюки в Біблії

У древньому Ізраїлі багатство людини визначалося кількістю віслюків та іншої худоби. Великим числом віслюків володіли Авраам (Буття 24:35) і його онук Яків (Буття 30:43, 32:5). Осел навіть двічі згадується в Десяти Заповідях! У відповідності з Четвертою заповіддю йому, як і всім домашнім, належить вихідний – день відпочинку: “А день сьомий – субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх” (Вихід 20:10). А застерігаючи Свій народ від заздрості, Господь записав на кам’яних скрижалях Заповіту в Десятій заповіді: “Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, ні всякої худоби його, нічого, що у ближнього твого” (Вихід 20:17). При цьому ослине м’ясо заборонено було споживати і не дозволялося приносити віслюків у жертву.

Як ми вже згадували, у господарстві цій тварині ціни не було. На віслюках навіть обробляли землю. Причому Біблія встановлює певне правило: “Не ори на волі й ослі разом” (Второзаконня 22:10). А в книзі пророка Ісаї (30:24) дані детальні вказівки, як належить годувати віслюків, що використовуються на польових роботах. Ізраїльський народ використовував віслюків і для перевезення вантажів (Буття 42:26; 1 Царств 25:18, Неємії 13:15, Ісаї 30:6). Їх приставляли обертати млинові жорна; тому більше з жорен в Євангеліях від Матфея (18:6) і Луки (17:2) в оригінальному грецькому тексті буквально назване “віслючим жорном”.

І, звичайно ж, на віслюках їздили верхи (Буття 22:3, Вихід 4:20). Особливо цінувалися як верхові тварини ослиці. Авраам отримав віслюків і ослиць у дар від фараона (Буття 12:16); в Іова було 500 ослиць (Іов 1:3), а у свиті царя Давида був навіть начальник над ослицями (1 Хронік 27:30)! На віслюках їздили і Авраам, і Мойсей, і патріархи, і судді (вожді народу), і царі. У пісні суддів Девори і Варака багаті і знатні названі тими, хто “їздить на ослицях білих” (Суддів 5:10). А щоб підкреслити гідність ізраїльського судді Іаїра, кожен із синів якого був правителем міста, Священне Писання повідомляє: “У нього було тридцять два сини, які їздили на тридцятьох двох молодих ослах, і тридцять два міста було в них; до цього дня їх називають селищами Іаїра, що в землі Галаадській” (Суддів 10:4).

Верхові віслюки та ослиці несли навіть військову службу (Числа 22:21; 4 Царств 7:7; Ісая 21:7). Якщо цар закликав на службу молодих воїнів з їх віслюками (1 Царств 8:16), це сприймалося як важка повинність.

На віслюках їздили і жінки (Ісус Навин 15:18; 1 Царств 25:20); при цьому той, хто поганяв віслюка, біг поруч або ззаду (Суддів 19:3; 4 Царств 4:24). Якщо в сім’ї, яка вирушала в дорогу, був тільки один осел, то на ньому їхали дружина і діти, а чоловік йшов поруч (як це розповідається про Мойсея – Вихід 4:20).

Біблія підкреслює, що віслюкові дістається найважча робота, яку він упокорено виконує. Пророкуючи про долі своїх синів і їх нащадків, Яків порівнює нащадків одного зі своїх синів з цим трудівником: “Іссахар осел міцний… і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини” (Буття 49:14-15). Слово Боже ставить у приклад вірність і відданість віслюка своєму хазяїну: “Віл знає володаря свого, і осел – ясла господаря свого; а Ізраїль не знає Мене, народ Мій не розуміє” (Ісая 1:3).

Але це ще не все. Саме через віслюка – точніше, ослицю, – Бог здійснив одне з великих чудес. Уявіть собі, що ви відчували б, якби ваш собака чи кішка заговорила б з вами людською мовою. Поза сумнівом, ви були б приголомшені, сприйнявши б це як диво. І таке диво описане в Біблії. У 22-му розділі книги Чисел міститься оповідання про те, як ослиця по Божій волі заговорила зі своїм хазяїном.

Валаам, пророк з Месопотамії, був викликаний царем Моава, щоб проклясти Ізраїль, який погрожував царству моавитян. Пророк сів на ослицю і вирушив у дорогу. Тричі перед пророком вставав ангел з оголеним мечем. Ослиця бачила його і кожного разу зупинялася. Валаам же не бачив ангела, тому гнівався на тварину та бив її. І тоді Господь дав ослиці дар людського голосу, і вона запитала свого хазяїна: “Що ти б’єш мене?.. чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня? чи мала я звичку так поводитися з тобою?” (Числа 22:29,30).

Пророк Валаам і ангел, Джон Ліннелл

Це був важливий урок не лише для Валаама, але і для всіх нас. Зазвичай ми дратуємося і злимося, коли щось виходить всупереч нашому бажанню. Ми починаємо звинувачувати тих, хто поряд з нами, у власних негараздах, і не замислюємося, що є глибші причини за те, що відбувається. Треба в першу чергу намагатись зрозуміти їх, а не шукати винуватих – можливо, що ми самі чинимо неправильно. Коли Валаам зрозумів це, він теж став здатен бачити Божого вісника – і ангел повелів йому не проклинати Ізраїль, а навпаки, благословити. Цей урок мудрості і упокорювання Творець дав нам за допомогою ослиці.

Згадані в Біблії і дикі віслюки – наприклад, у Псалмі 103:11, де сказано, що вони угамовують спрагу свою з повноводних джерел. Бог особливо вказує, що вони мешкають у пустинних місцях, коли запитує Іова: “Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру, якому степ Я призначив домом і солончаки – житлом? Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича, по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню” (Іов 39:5-8). Люди, які бачили в Центральній Азії великі табуни онагрів, підтверджують: вони в точності відповідають цьому опису, даному тисячоліття тому.

Про життя диких віслюків у пустинних місцях говориться і в інших текстах Священного Писання (Ісаї 32:14; Іов 24:5; Даниїл 5:21). Ці сильні і витривалі тварини знесилюються тільки в дні жахливої посухи (Єремія 14:6).

У той же час, Біблія не описує онагрів з тією ж симпатією, з якою ведеться мова про їх домашніх родичів. Адже вони відмовилися від свого призначення, не повернулися до людей, щоб їм служити. Тому Бог порівнює з дикими віслюками Ізмаїла і його нащадків (Буття 16:12) і взагалі будь-який нечестивий народ (Іов 11:12, Осія 8:9). Пророк Єремія, докоряючи Ізраїль у гріху поклоніння ідолам, вживає таке порівняння: “Як можеш ти сказати: “я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?” Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її” (Єремія 2:23-24).

Згодом цар Соломон став розводити в Ізраїлі коней. Спочатку коней доставляли з Єгипту; їх потомства ставало все більше і більше. “І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісничних і дванадцять тисяч для кінноти” (3 Царств 4:26). Знать пересіла на коней, а невибагливі ослики залишилися в господарстві в менш заможних. Вони стали вважатися атрибутом мирної подорожі (на противагу коням, що символізували військовий похід). Це стало виконанням ще одного призначення, приготованого Творцем для цієї чудової тварини. Віслюкові була приготована важлива роль при Різдві Ісуса Христа.

Біблія не згадує про це прямо, але ми впевнено можемо уявити собі Йосифа і Марію, яка повинна вже от-от народити, що вирушають з Назарету у Вифлеєм для участі в переписі населення. Звичайно ж, Марія їхала на віслюкові, а поряд з нею крокував Йосиф.

Подорож у Вифлеєм, Хосеф Брікеі

На ослику ж Святе Сімейство незабаром спішно вирушило в Єгипет, щоб врятувати немовляти Ісуса від люті царя Ірода. Більше того: у наступні століття біля ясел, в яких лежало новонароджене Немовля, завжди зображалися осел і віл, що зігрівають Ісуса своїм диханням. І якщо віл символізував жертовність, то осел – мир і вірність. Навіть якщо це лише легенда, все рівно не можна не визнати чудовим, що така роль відведена в ній простому осликові.

Проте Господь приготував для віслюка ще одне – найбільше – призначення. Пророк Захарія передбачив, як саме з’явиться у світ Спаситель: “Ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної” (Захарія 9:9).

Вхід Господній в Єрусалим. Жан-Леон Жером

Саме так виконуючи це пророцтво, в’їхав в Єрусалим Ісус Христос. Не на коні, подібно до земного царя, а лагідно та упокорено – не дивлячись на те, що натовп вигукував, віддаючи Йому царську хвалу, і постилав перед Ним свій одяг.

Хто, як не Він, знав наскільки скороминущі ця “любов” натовпу, цей його сліпий захват… Через декілька днів багато хто з цих людей вимагатиме Його тяжкої смерті на хресті. Не на царський трон – на хрест йшов Він у ці хвилини. І в помічники Собі вибрав тихого і непомітного трудівника – віслюка.

Мабуть, ми не помилимося, висловивши догадку: саме знаком, що свідчить про це велике призначення, і є темний спинний хрест, яким Творець помітив віслюка ще при створенні. І хоча це лише припущення, у Біблії ми можемо знайти розповідь, як Господь використав знак хреста ще до Свого втілення, хресної смерті і воскресіння, щоб помітити Своїх обраних. Пророк Єзекиїль розповідає (9:4) про доручення, яке дав йому Бог: “…пройди посередині міста, посередині Єрусалимма, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак“. У староєврейському оригіналі слова, перекладені як “зроби знак”, буквально означають: “постав тав”. “Тав” – буква староєврейського алфавіту, яка в той час писалася у вигляді хреста. Збіг? Навряд чи. Господь використовує образ хреста, як знак для тих, кого Він обрав – хоча ніхто ще не знав у той час і не міг зрозуміти, що саме цей знак означає і передбачає. І саме цей знак навіки збережений на спині сірого героя нашої розповіді. Теж збіг? Чи – теж знак вірності і обрання?

Про віслюків можна було б розповісти ще дуже і дуже багато. Багато хто з цих чудових тварин особливо прославився, залишивши свій слід в історії. Один, згідно з переданням, під час Громадянської війни в США застеріг своїм криком жителів міста про ворожий напад – буквально в останню хвилину. Інший був викликаний до суду штату Техас як свідок – і змінив хід судового процесу. Третього, не запитавши дозволу, зробили жартівливою емблемою північноамериканської демократичної партії…

Але найбільша доля серед усіх його родичів випала невідомому палестинському осликові: нести на собі Божого Сина. Згадуйте про це кожен раз, побачивши ослину спину, помічену знаком хреста.

Попередній запис

Призначені для користі

Біблія повідомляє нам, що Бог створив деяких земних мешканців з абсолютно певною метою, якій вони мали послужити в майбутньому. Так, ... Читати далі