«Не судіть…»

«Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:1-5).

«Не судіть». Що мав на увазі Ісус, сказавши ці слова? Чи означає це, що ми зобов’язані бути поблажливими і терпимими абсолютно до всіх, і потрібно дозволити кожному бути тим, ким він хоче бути? В інших місцях Священного Писання написано про те, що християнин повинен викривати, наставляти, а іноді навіть і віддалятися від того, хто розбестився і демонстративно грішить.

У чому ж відмінність між справедливою критикою і духом засудження? Істинна критика, хоча і вказує на недоліки, але її головна мета – досягти кращого. Така критика творча, а не руйнівна. Вона витікає з бажання допомогти іншій людині. Ісус не засуджує конструктивну критику. Його «не судіть» звернено до людей, що виношують дух засудження, негативний за своєю природою. Він нічого не має спільного з тією любов’ю, яка є осереддям Христового характеру. Засудження – це звичка постійно вишукувати недоліки в людях, в їх словах і вчинках. Це хвороба духу, при якій критик зарозуміло ставить себе вище за інших і вважає, що він має право судити їх погрішності.

Важливо пам’ятати: якщо ми судимо спонукання якоїсь людини або засуджуємо її, то ми привласнюємо собі право, що належить тільки Богові. Нам треба усвідомити, що ми самі – слабкі люди і без Бога ми повністю втрачені. Це усвідомлення має гамувати нас. Адже Богові і тільки одному Богові ми зобов’язані своїм життям. Якби Він віддав нам за заслугами, нас вже не було б у живих. Але чому ж у такому разі ми поспішаємо віддавати іншим те, що вони, на нашу думку, заслуговують? Бог не віддає нам за нашими заслугами. Він дає нам те, чого ми потребуємо. Він дав нам спасіння від гріха, Він продовжує рятувати і підтримувати нас щодня.

Коли ми усвідомлюємо велич Його благодаті, то починаємо розуміти, наскільки ми маємо бути вдячними. І це розуміння викликає в нас бажання, подібно до Бога, давати нашим ближнім те, чого вони потребують, а не те, на що вони заслуговують. Важливо також пам’ятати, що в багатьох випадках ми не розуміємо повністю обстановку, що оточує людину, і ніколи не зможемо зрозуміти її спонукання. Отже, Ісус застерігає нас не судити, бо ми, на відміну від Бога, не здатні бачити серця.

Ісус також пояснює, чому ми не повинні судити інших: «Бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам». Іншими словами, те, як ми ставимося до інших, врешті-решт, обернеться на нашу голову.

Дійсно, якщо якась людина завжди прискіплива і схильна засуджувати інших, вона накликає на себе критику у відповідь. Так само і люди, менш критичні до інших, в основному більше цінуються і менше піддаються нападкам. Але значення Ісусових слів цим не обмежується. Біблія ясно учить, що під час останнього суду Бог віддасть нам тим, чим ми віддаємо ближнім. Бог посилає нам благодать, і Він бажає, щоб ми передавали її іншим. Бог посилає нам милість, і Він бажає, щоб ми ділилися нею з іншими. Якщо ми відмовимося робити це, якщо від нас виходитиме лише засудження і грубість, то нас на суді чекає тільки засудження. Усі, хто буде у вічному Царстві, приймуть Божий характер любові.

Зверніть увагу, що Христос не дозволив віддаляти скалку з ока ближнього до тих пір, поки ми успішно не витягнемо з власного ока колоду. Іншими словами, ми маємо бути добрими, перш ніж робити добро.

Нам, людям, від народження притаманний дух засудження. Ми маємо схильність до зла. Ісус хоче увійти до нашого життя і навчити нас принципам Божого Царства. Він бажає, щоб милість стала головною рисою нашого єства. Він хоче викоренити всякий дух засудження з нашого серця тепер і назавжди. І Він обов’язково зробить це, якщо ми відкриємо для Нього своє серце.

Підготувала Ю. Коровина

Наступний запис

Засудження

Дуже неприємне явище в житті – засудження на мою адресу. А якщо це ще і в присутності великої кількості людей. ... Читати далі