Засудження

Дуже неприємне явище в житті – засудження на мою адресу. А якщо це ще і в присутності великої кількості людей. А якщо ще і на додаток не зовсім справедливо. А якщо ще і дуже значущою і авторитетною людиною. А якщо ще і зовсім не вчасно. Напевно багато хто це проходив. Коли критика і засудження ллються на мою адресу великим потоком. Ще посилює ситуацію, коли факти і слова перевертаються і перед своїми друзями, перед своєю церквою чи сім’єю ти виглядаєш певним “недолюдком”.

Що робити? Як реагувати? Як утримати себе в руках? Як повестися по-християнськи? Який рецепт для тих, хто засуджує і для тих, кого засудили?

Апостол Павло на деякі з цих питань дає відповідь у 1 посланні до Коринф’ян: “Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе. Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога” (1Кор. 4:3-5).

Перше, що добре впадає у вічі – це те, що Павло вже вибрав собі суддю – це Господь. Він не бажає, щоб хтось судив його. І хоча як Павло каже: “Я нічого не знаю за собою“, – все одно судити мене буде Господь. Не сусід, не батько чи мати, друг, пастор або колега, а Господь.

Далі дуже значний і яскравий вираз у третьому вірші: “Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди“. Павло каже, що для нього це маловажно, коли про нього судять люди. Його не турбує його власний рейтинг, він не женеться за славою і популярністю. Засудження його служіння, його дій, слів і послань, ганьба, наклеп, відверта брехня і прокляття – усе це його мало турбує. Він так і каже, мене це мало хвилює, я не хочу гаяти час на з’ясування всіх цих судів-пересудів. От правильна реакція на засудження! Мене повинно це мало турбувати! Звичайно, Павло був такою ж людиною, як і ми з вами, і емоційна оцінка і реакція на засудження на мою адресу може бути дуже не передбачувана. Але Павло навчився цьому! – тримати себе в руках, не звертати уваги на те, що кажуть його вороги і заздрісники.

Також слід зауважити, що хоча і варто за прикладом апостола робити незначним засудження на мою адресу, все ж варто звертати трохи уваги на те, що кажуть люди. Звичайно, людина, яка осуджує мене, може і перебільшити в емоційному чи тактичному плані під час засудження, але може вийти і так, що людина вказує на реальний мій недолік, який варто виправити і про який мені ніхто ніколи не казав і який я ніколи не помічав. Не варто повністю замикатися від критики і засудження, адже стати бездушним і сліпим до своїх вад (яких у нас дуже багато) – це теж перебільшення і недогляд у моєму духовному зростанні. Отже, за порадою Павла для мене має бути “дуже незначним” засудження ворогів, і я повинен звертати трохи уваги до суті суду і критики.

Наприкінці, Павло дуже м’яко відгукується про тих, хто його засуджує. Апостол каже: “Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога“. Павло робить висновок і просить братів “не судити нічого передчасно”.

Тут апостол розкриває суть, яку багато з тих, хто осуджує, просто губить з уваги. Чому багато хто з нас засуджує? Бо ми, спостерігаючи за діями, мотивами і словами – робимо висновки відносно сердечних намірів людини і те, якою ми уявляємо собі людину, виносимо вердикт їй. Павло ж, будучи далекоглядним, вчить – сердечні наміри знає тільки Бог, тільки Він знає закон досконало і тільки Йому належить влада судити мотиви і сердечні наміри, які є в людини. Тому, не судіть ніяк до пришестя Господнього – Він і розсудить, хто про що думав і про що міркував.

Павло в цих трьох віршах, по-перше, зміщує акцент зі своєї особи на своїх супротивників, по-друге піклується про них. Він як би каже: те, що ви мене засуджуєте, мене це мало турбує, мені від цього великої шкоди не буде, моя самолюбність не буде зачеплена вашою критикою на мою адресу. Але я більше піклуюся про вас, щоб ваше серце не було наповнене засудженням на адресу людей, тому прошу вас взагалі утриматися від суду до Другого Пришестя. Бог нас усіх розсудить і кого засудити – засудить, кого помилувати – помилує, а кому похвала – того похвалить.

За матеріалами сайту www.invictory.com

Попередній запис

«Не судіть…»

«Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою ... Читати далі

Наступний запис

Суд чи милість?

«Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1), – цей біблійний вислів часто можна почути з вуст людей мало ... Читати далі