Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. Ів. 17:18
Зумовлений кінець людині – не щастя, не здоров’я, але святість. Освальд Чемберс
Давайте зробимо крок назад і подивимося на усю картину цілком. Бог любить нас глибоко і сильно. Він бажає для нас найкращого. Усе, що сходить від Бога – це добре, але не все хороше – від Бога. Тому хороше, здатне відвести нас від найкращого. Ми усі хочемо кращого, але дорога, що веде до нього, не завжди очевидна, – для того, щоб її знайти, потрібно уміння розрізняти.
У нашому земному шляху окрім Бога є диявол, з яким нам теж доводиться мати справу. Він хоче погубити нас, його головний намір – розбити серце Творця, Який любить нас. Писання каже, що ворог «прикидається анголом світла!». Далі в наступному вірші написано: «й слуги його прикидаються слугами правди» (2Кор. 11:14,15).
Нарешті, є безліч рішень і шляхів, які здаються хорошими, але кінець їх – нещастя, лиха, втрата і смерть (див. Пр. 14:12). Подумайте про наступне: наш ворог, його слуги і його шляхи – усі вони жадають погубити нас і маскуються під щось хороше. Писання не каже, що вони можуть прикидатися, але каже, що вони прикидаються. Тому будьте пильними: що зазвичай являє для нас небезпеку не схоже на щось зле. Швидше, навпаки, воно набирає вигляду чогось доброго.
У перші роки християнства наш ворог поставив собі за мету знищити Церкву. Вірні перебували в гоніннях, їх катували і вбивали. Але чим більше ворог прагнув знищити Божий народ, тим сильнішою ставала Церква. Оскільки сатана не безглуздий і навіть досить розумний, він вирішив, що зможе знищити Божий народ, запропонувавши йому хороше життя, позбавлене Божої мудрості. По суті, ту ж стратегію він використовував в Еденському саду.
Тепер, після багатьох віків тонких тактовних маневрів, можливо, ми краще розуміємо, наскільки ефективні дії сатани, бо допускаємо і погоджуємося з відтінками істини, які здаються хорошими і зручними, але замінюють дійсну істину. Ми кричимо про добрість Ісуса, про Його рятівну роль (що абсолютна істина), але зменшуємо цінність, силу і широту Його панування і впливу на наше життя. Ми приймаємо суверенітет Божий і свою праведність перед Ним, але нехтуємо відповідальністю вірити і коритися Його вказівкам у нашому прагненні до святості. Завдяки створеним нами «хорошим» доктринам, чистота нашої поведінки і спосіб життя сталі майже неважливими.
У своєму християнському ходінні багато вірних купилися на збереження замість прагнення до помноження, тільки щоб якось прожити, замінивши цим достаток. По суті, ми сформулювали богослов’я, засноване на наших логічних аргументах і підтверджене окремими цитатами з Писання, замість того щоб прийняти усю повноту Божого Слова як головного авторитету, що підтверджує усе, що небеса мають для нас.
Цю тенденцію можна і треба припинити. Настав час знову зануритися глибоко в Писання і чесно попросити у Святого Духа Його водійства в пізнанні істини. Годі шукати в Писанні те, у що ми вже давно віримо, пора звернутися до нього чесно, з відкритим серцем і душею, і повірити в написане там. Пора попросити Божого Духа відкрити нам і видалити усі забобони і помилки.
Лідеру церкви. Я закликаю вас учити усій повноті Божого Слова. Переконайтеся в тому, що ваш головний мотив – годувати овець істиною і щиро досягати грішників повним біблійним посланням про спасіння, а не влаштовувати велике спілкування. Якщо ваша головна мета – заманити аудиторію, щоб вони наступної неділі повернулися в церкву, попросіть Духа Святого простити вас і перенаправити вашу головну стратегію, щоб ви почали пасти Боже стадо в істині. Будьте сучасним, свіжим і інноваційним у методах, але древнім у посланні.
Вірний. Яка б не була ваша сфера впливу, будь то шкільний клас, лабораторія, офіс, поле, будинок, ринковий сектор, майте серце, повне любові, живіть і говоріть істину в стосунках з усіма людьми. Нехай вони дивуються і сповіщають, що, дивлячись на вас, вони бачать Ісуса. Нехай вони переживають Його присутність у своєму житті. Якщо ви прагнутимете до істинної святості, ви почнете випромінювати Його велич.
Якщо ми відмовимося жити за заповідями Христовими, ми позбавимо себе Його присутності, і Його Церква не покаже Христа світові. Чесно зізнатися, ми самі постраждаємо. Окрім нас постраждають люди навколо. По-перше, через утримання одкровення про Ісуса грішники не зможуть відчути присутність Того єдиного, Хто здатен вгамувати їх голод. По-друге, наші брати і сестри в Христі будуть постійно схильні до хвороби під назвою компроміс, досить сильної, щоб відвести їх від Божого серця і присутності.
Ісус сказав: «А за них Я посвячую в жертву Самого Себе…» (Ів. 17:19). Заради людей, що увійшли до Його спілкування, Він відокремив Себе для послуху Отцю. У другій частині цього вірша Ісус розкриває головний мотив Свого послуху: «…щоб освячені правдою стали й вони».
До Його повернення ми з вами – єдиний Ісус, Якого світ колись зможе побачити. Давайте показувати світу справжнього Ісуса, а не вигаданого і безсилого. Давайте не задовольнятимемося хорошим, але братимемо тільки краще. Давайте приймати істину і бачити дійсно добрі плоди і результати від непохитного послуху, сповненого в любові.
Живіть довго, шукайте святості і будьте успішними у своїх справах. Чинячи так, ви зміните життя людей навколо.
«А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості, Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь.» (Юд. 1:24,25).
