IV. Щастя відповідно до Нового Завіту
У Новому Завіті щастя (блаженство) нерозривно пов’язане з Царством Божим, шлях в яке відкривається вірою в жертву Ісуса Христа і виконанням Його заповідей.
1. Щасливими в Новому Завіті названі люди, про яких Ісус проповідував у Нагорній проповіді. Це убогі духом, ті, що плачуть, лагідні, голодні і спраглі правди, милостиві, чисті серцем, миротворці і вигнані за правду: “Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради” (Матфея 5:3-11).
2. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, кому простили гріхи: “Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл: “Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені. Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха”” (Римлян 4:6-8).
3. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, хто слухає Боже Слово і дотримується його:
- “А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його” (Луки 11:28).
- “Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте” (Іоанна 13:17).
- “Блажен, хто читає, і ті, що слухають слова пророцтва цього і дотримуються написаного в ньому” (Одкровення 1:3).
- “Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності” (Якова 1:25).
- “Блаженні ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя і ввійти в місто воротами” (Одкровення 22:14).
4. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, хто вірить у Господа, хоча ніколи не бачив Його на власні очі:
- “Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували” (Іоанна 20:29).
- “Блаженний той, хто не спокуситься через Мене” (Матфея 11:6).
5. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, чиї очі бачать і чиї вуха чують духовні істини: “Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують” (Матфея 13:16).
6. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, хто помирає в Господі:
- “І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними” (Одкровення 14:13).
- “Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади” (Одкровення 20:6а).
7. Щасливою людиною в Новому Завіті названа щедра людина, яка допомагає тим, хто має потребу: “У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: “Блаженніше давати, ніж приймати”” (Діяння 20:35).
8. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, хто не піддається спокусам, але переносить їх з честю, зберігаючи себе непорочним у цьому грішному світі:
- “Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його” (Якова 1:12).
- “Ось, іду, як злодій: блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його” (Одкровення 16:15).
9. Щасливою людиною в Новому Завіті названий той, хто страждає за Христа і за Божу істину:
- “Але коли ви і страждаєте за правду, ви блаженні; а страху їхнього не бійтеся і не тривожтеся” (1 Петра 3:14).
- “Якщо лихословлять вас за ім’я Христове, то ви блаженні, бо Дух слави і Дух Божий спочиває на вас. Тими Він ганьбиться, а вами прославляється” (1 Петра 4:14).
Отже, як ми бачимо, у Новому Завіті, щастя полягає не стільки в благополуччі і добробуті, скільки у взаєминах з Господом Ісусом Христом. Згідно зі Священним Писанням, наш обов’язок шукати близькості з Господом, а Він потурбується про те, що нам необхідно для життя: “Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам” (Матфея 6:31-33).
V. Яка ж біблійна формула щастя?
Ми з вами переконалися, що поняття Старого Завіту про щастя не суперечить вченню Нового Завіту про щастя.
1. Біблійна інтерпретація щастя за визначенням словника
Згідно з визначенням словника, “щастя – стан людини, який відповідає: (а) найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття; (б) повноті і свідомості життя; (в) здійсненню свого людського призначення”.
Давайте розглянемо це визначення у світлі Біблійної істини:
(А) Щастя – стан людини, який відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття.
Людина, уражена гріхом, – це істота, яка прагне, але не може досягти повного задоволення своїх запитів (матеріальних, фізичних, духовних і т.п.). Коли Рокфеллер став мільйонером, його запитали, чого йому хочеться найбільше після того, як йому вдалося заробити свій перший мільйон. Він відповів: “Мені хочеться заробити другий мільйон”. Така гріховна природа людини: якщо в неї є дві пари взуття, їй хочеться мати три; якщо вона заробляє 1000 доларів на місяць, їй хочеться заробляти 2000. Якщо в неї є машина, вона хоче мати будинок і т. д. І чим більше зростає добробут і благополуччя людини, тим більше зростають її запити. Тому, дійсно, великим щастям є задоволеність умовами свого буття. І такій задоволеності може досягти лише та людина, чий сенс життя полягає не в збільшенні власного матеріального добробуту, а в турботі про душу. Тільки людина, в якої в душі мир, здатна бути задоволеною в будь-яких життєвих обставинах.
Прикладом людини, задоволеної умовами свого буття, є апостол Павло, який про себе писав наступне: “Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках. Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює” (Флп. 4:11-13). Така людина дійсно щаслива.
(Б) Щастя – стан людини, який відповідає повноті і свідомості життя.
Людина, яка перебуває в полоні в гріха (будучи рабом гріха), не в змозі відчувати повноту і свідомість свого життя, подібно до того, як ув’язнений у в’язниці не може насолоджуватися життям в усій його повноті. Тільки вільна людина здатна жити повнокровним життям, що наповнене сенсом і приносить задоволення. Свободу від гріха людині може дати лише Ісус Христос: “Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними” (Іоанна 8:34-36).
Ісус сказав про Себе: “Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали” (Іоанна 10:10). Господь прийшов у цей світ, щоб дати нам життя з надлишком – свободу від гріха, спасіння і життя вічне. Дар вічного життя – життя з надлишком можна отримати даром через віру в Ісуса Христа – істинного Бога і Спасителя людства. Про це свідчить Біблія – Слово Боже: “Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його” (Іоанна 20:31).
(В) Щастя – стан людини, який відповідає здійсненню свого людського призначення.
Призначення людини на землі – пошук Бога і життя в гармонії і тісному спілкуванні зі своїм Творцем: “Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: бо ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо” (Діяння 17:26-28).
Якщо людина знайшла Бога і примирилася з Ним через жертву Ісуса Христа на хресті, і тепер живе в гармонії зі своїм Творцем, пізнаючи Його і дотримуючи Його заповіді, то вона виконує своє людське призначення, а отже, по-справжньому щаслива.
2. Щастя як досконала радість
Радість – це одне з почуттів, яке здатна відчути людина. Радість може бути викликана різними подіями і переживаннями людини, і як будь-яке інше почуття, радість колись закінчується чи минає. У Біблії окрім звичайної, знайомої кожному з нас радості, говориться про досконалу, повну радість: “І це пишемо вам, щоб радість ваша була повна” (1Іоанна 1:4). Досконала радість – це радість нескороминуща, вічна, повна, яка не має браку чи вади ні в чому. Синонімом досконалої радості може бути слово “щастя”. Іншими словами, цей вірш можна прочитати так: “І це пишемо вам, щоб ви були (абсолютно) щасливими”.
Усе у світі скороминуще: і радощі, і прикрості, і добробут, і достаток, і успіх, і перемоги. Але щастя, яке пропонує кожному з нас Творець, є нескороминущим, незмінним, вічним щастя. Це – вічне життя з Богом, яке починається з тієї миті, як людина приходить до Господа з покаянням і проханням про прощення гріхів: “Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа” (Іоанна 17:3). Амінь.
За матеріалами сайту “Біблійний дискусійний клуб”
