Чи є твоє розуміння “упокорення” правильним стосовно написаного в Біблії?
Навколо терміну «упокорення» багато невизначеності. Часто його пов’язують з мовчазністю, покорою і з думками про власну обмеженість. Що ж каже Біблія про упокорення?
Нижче описано чотири пункти, які повинні знати християни про упокорення.
1 Упокорення має на увазі підпорядкування, а не плазування
Упокорення і підпорядкування йдуть рука об руку. Слово Боже каже, що ми повинні підкорятися один одному в упокоренні. «Також і молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. Отже, смиріться під міцною рукою Божою, щоб підніс вас свого часу» (1Пет. 5:5,6).
Підкоряючись і «одягаючись у смиренномудрість» ми можемо сприяти до миру і єдності з іншими. Ми не повинні бути гордими і гордовитими, що не в змозі приймати викриття чи напучення. Ми не повинні вважати, що наша власна думка і наша точка зору завжди кращі, ніж думка і точка зору інших. Такі думки не приведуть нас до розвитку або до єдності в Христі.
Перебувати в підпорядкуванні і в упокоренні зовсім не означає, що ми повинні схилитися перед іншими. Павло дуже ясно говорить про те, що ми повинні служити Богові та Йому одному. «Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей» (1Кор. 7:23). Він також пише: «Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10).
Підкоряючись, тобто приймаючи викриття і напучення, залишаючись покірливими у своїх власних очах, ми – християни, повинні догоджати своїми життями Богові. Ми повинні боятися Його і виконувати Його Слово. Наша увага має бути спрямована на те, щоб змиритися перед волею Божої і жити для того, щоб виконувати Його заповіді, а не намагатися відповідати вимогам інших людей та їх очікуванням.
2 Упокорення не означає мовчання і пасивність
«Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє – заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом» (1Пет. 3:3,4). Бог бажає, щоб у християнах був лагідний і мовчазний дух. Це є найважливішим – упокорення і лагідність внутрішньої людини. Тоді ми здатні слухати голос Божий у своїх щоденних обставинах.
Лагідний і мовчазний дух – не означає, що ми маємо бути пасивними. Бог вимагає від нас дій і старанності. Ісус учить нас Царство Небесне здобувати силою (Мф. 11:12). Усі, хто бажає прийти до глибшого життя з Ісусом, розуміють, що їм необхідно бути ревними, і в той же самий час покірливими у своїй внутрішній людині. Гріх не повинен управляти в серці християнина! Якщо ми покірливі і в нас лише одне бажання – виконувати волю Божу, тоді ми робимо усе, що тільки можемо, щоб зберегти своє серце і думки чистими. Павло пише: «У старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть» (Рим. 12:11).
Так само, як те, що ми повинні знаходитися в мовчазному і покірливому дусі перед Господом, є ситуації, в яких Бог бажає, щоб ми були відважними і не боялися висловити свою думку. Тут ми повинні відмовитися від власної честі, репутації і своїх природних очікувань, і беззаперечно в повазі коритися Господові. Ми не повинні сумніватися у своїх повноваженнях або в можливостях сказати або зробити те, що Бог хоче зробити через нас. Ми повинні дозволити Богові використовувати нас так, як Йому буде угодне, в усіх обставинах життя.
3 Упокорення – це використовувати свої таланти і здібності
«За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному» (Рим. 12:3). Думати про себе скромно – це означає думати тверезо про самого себе. Це означає не хвалитися своїм умінням і своїми здібностями. Ми розуміємо, що здібності наші від Бога (2Кор. 3:5).
Проте це зовсім не означає те, що ми не повинні звертати увагу на дари і на небесне покликання, яке дав нам Бог. Він бажає зробити в наших життях Свою велику справу – преобразити нас! Він обдарував нас різними талантами і дарами, і спокутував нас дорогоцінною кров’ю Свого Сина – Ісуса Христа (1Пет. 1:18-20).
Бог бажає використовувати нас на Свою честь і у Своїх цілях. Кожен з нас повинен розуміти це. Упокорення – означає використовувати свої таланти і здібності під Божим керівництвом, віддаючи Йому честь за те, що ми досягли у своєму житті.
«Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої. Чи говорить хто, говори як слова Божі; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь» (1Пет. 4:10,11).
4 Упокорення – ключ до успіху
«“Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”. Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас… Смиріться перед Господом, і піднесе вас» (Як. 4:6-8,10). Бог працює за Своїми законами. Якщо ми смиряємо себе під Його сильну руку, і віддаємо Йому всю честь і славу, то Він пошле необхідну нам благодать, для того, щоб дійсно жити християнським життям, і прославить нас свого часу.
Бути упокореним – означає мати ті ж самі помисли, які були в Ісуса Христа. «Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові‚ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної» (Флп. 2:6-8).
Ісус є яскравим прикладом упокорення. Він не дорожив Своєю репутацією або честю, але добровільно жертвував ними заради того, щоб виконати волю Божу і прославити ім’я Його за допомогою Свого життя.
Якщо в нас ті ж самі покірливі помисли, і ми жертвуємо своєю репутацією і честю, заради того, щоб виконати волю і Слово Боже, нас чекає надзвичайний успіх у нашому християнському житті! Бог уважно спостерігає за нашими серцями і готовий зміцнити тих, хто бажає жити для Його слави. «Так говорить Господь: небо – престіл Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, – говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм». (Ісая 66:1-2).
Бог бажає, щоб ми були серед тих, у кому смиренні думки, і хто бажає виконувати Його волю, хто тремтить перед Його Словом. Ми не повинні стати багатими в самих собі і задоволеними. Гордість заважає Богові здійснювати Його роботу в нашому житті. Ні, ми повинні мати покірливе і скрушне серце. Тоді Бог погляне на нас і пошле Свою благодать, яка потрібна нам, щоб прийти до успіху і розвитку в нашому християнському житті.
Автор: Нелі Оуенс