4 факти про упокорення, які варто знати

Чи є твоє розуміння “упокорення” правильним стосовно написаного в Біблії?

Навколо терміну «упокорення» багато невизначеності. Часто його пов’язують з мовчазністю, покорою і з думками про власну обмеженість. Що ж каже Біблія про упокорення?

Нижче описано чотири пункти, які повинні знати християни про упокорення.

1 Упокорення має на увазі підпорядкування, а не плазування

Упокорення і підпорядкування йдуть рука об руку. Слово Боже каже, що ми повинні підкорятися один одному в упокоренні. «Також і молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. Отже, смиріться під міцною рукою Божою, щоб підніс вас свого часу» (1Пет. 5:5,6).

Підкоряючись і «одягаючись у смиренномудрість» ми можемо сприяти до миру і єдності з іншими. Ми не повинні бути гордими і гордовитими, що не в змозі приймати викриття чи напучення. Ми не повинні вважати, що наша власна думка і наша точка зору завжди кращі, ніж думка і точка зору інших. Такі думки не приведуть нас до розвитку або до єдності в Христі.

Перебувати в підпорядкуванні і в упокоренні зовсім не означає, що ми повинні схилитися перед іншими. Павло дуже ясно говорить про те, що ми повинні служити Богові та Йому одному. «Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей» (1Кор. 7:23). Він також пише: «Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10).

Підкоряючись, тобто приймаючи викриття і напучення, залишаючись покірливими у своїх власних очах, ми – християни, повинні догоджати своїми життями Богові. Ми повинні боятися Його і виконувати Його Слово. Наша увага має бути спрямована на те, щоб змиритися перед волею Божої і жити для того, щоб виконувати Його заповіді, а не намагатися відповідати вимогам інших людей та їх очікуванням.

2 Упокорення не означає мовчання і пасивність

«Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє – заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом» (1Пет. 3:3,4). Бог бажає, щоб у християнах був лагідний і мовчазний дух. Це є найважливішим – упокорення і лагідність внутрішньої людини. Тоді ми здатні слухати голос Божий у своїх щоденних обставинах.

Лагідний і мовчазний дух – не означає, що ми маємо бути пасивними. Бог вимагає від нас дій і старанності. Ісус учить нас Царство Небесне здобувати силою (Мф. 11:12). Усі, хто бажає прийти до глибшого життя з Ісусом, розуміють, що їм необхідно бути ревними, і в той же самий час покірливими у своїй внутрішній людині. Гріх не повинен управляти в серці християнина! Якщо ми покірливі і в нас лише одне бажання – виконувати волю Божу, тоді ми робимо усе, що тільки можемо, щоб зберегти своє серце і думки чистими. Павло пише: «У старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть» (Рим. 12:11).

Так само, як те, що ми повинні знаходитися в мовчазному і покірливому дусі перед Господом, є ситуації, в яких Бог бажає, щоб ми були відважними і не боялися висловити свою думку. Тут ми повинні відмовитися від власної честі, репутації і своїх природних очікувань, і беззаперечно в повазі коритися Господові. Ми не повинні сумніватися у своїх повноваженнях або в можливостях сказати або зробити те, що Бог хоче зробити через нас. Ми повинні дозволити Богові використовувати нас так, як Йому буде угодне, в усіх обставинах життя.

3 Упокорення – це використовувати свої таланти і здібності

«За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному» (Рим. 12:3). Думати про себе скромно – це означає думати тверезо про самого себе. Це означає не хвалитися своїм умінням і своїми здібностями. Ми розуміємо, що здібності наші від Бога (2Кор. 3:5).

Проте це зовсім не означає те, що ми не повинні звертати увагу на дари і на небесне покликання, яке дав нам Бог. Він бажає зробити в наших життях Свою велику справу – преобразити нас! Він обдарував нас різними талантами і дарами, і спокутував нас дорогоцінною кров’ю Свого Сина – Ісуса Христа (1Пет. 1:18-20).

Бог бажає використовувати нас на Свою честь і у Своїх цілях. Кожен з нас повинен розуміти це. Упокорення – означає використовувати свої таланти і здібності під Божим керівництвом, віддаючи Йому честь за те, що ми досягли у своєму житті.

«Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої. Чи говорить хто, говори як слова Божі; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь» (1Пет. 4:10,11).

4 Упокорення – ключ до успіху

«“Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”. Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас… Смиріться перед Господом, і піднесе вас» (Як. 4:6-8,10). Бог працює за Своїми законами. Якщо ми смиряємо себе під Його сильну руку, і віддаємо Йому всю честь і славу, то Він пошле необхідну нам благодать, для того, щоб дійсно жити християнським життям, і прославить нас свого часу.

Бути упокореним – означає мати ті ж самі помисли, які були в Ісуса Христа. «Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові‚ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної» (Флп. 2:6-8).

Ісус є яскравим прикладом упокорення. Він не дорожив Своєю репутацією або честю, але добровільно жертвував ними заради того, щоб виконати волю Божу і прославити ім’я Його за допомогою Свого життя.

Якщо в нас ті ж самі покірливі помисли, і ми жертвуємо своєю репутацією і честю, заради того, щоб виконати волю і Слово Боже, нас чекає надзвичайний успіх у нашому християнському житті! Бог уважно спостерігає за нашими серцями і готовий зміцнити тих, хто бажає жити для Його слави. «Так говорить Господь: небо – престіл Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, – говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм». (Ісая 66:1-2).

Бог бажає, щоб ми були серед тих, у кому смиренні думки, і хто бажає виконувати Його волю, хто тремтить перед Його Словом. Ми не повинні стати багатими в самих собі і задоволеними. Гордість заважає Богові здійснювати Його роботу в нашому житті. Ні, ми повинні мати покірливе і скрушне серце. Тоді Бог погляне на нас і пошле Свою благодать, яка потрібна нам, щоб прийти до успіху і розвитку в нашому християнському житті.

Автор: Нелі Оуенс

Попередній запис

Не така поведінка

«Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові‚ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним ... Читати далі

Наступний запис

Підпорядкування Богові

Христос у Гефсиманському саду, Генріх Хофман В одному з попередніх дописів ми задалися питанням про те, ... Читати далі