Не така поведінка

«Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові‚ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної» (Флп. 2:6-8), – так описує Христове смирення Святе Письмо.

«Бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18:14), – так підсумував Христос притчу про митаря і фарисея. І ці слова виконалися на Ньому самому: «Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних» (Флп. 2:9,10). Господь звеличив Спасителя після того, як Він став «слухняним аж до смерти, і смерти хресної». З Христовим упокоренням, начебто все має бути зрозумілим. Проте деякі Христові вчинки абсолютно не вписуються в образ справжнього «упокорення», який склався/вкарбувався у свідомості багатьох людей.

От, наприклад, Його реакція на слова батька біснуватого отрока: «Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас?» (Лк. 9:40,41). З Христових слів можна дійти висновку, що Він ще й як роздратований ситуацією, що склалася. Хіба може дійсно «упокорена» людина дратуватися? – Багато хто скаже, що ні.

Йдемо далі. А от так обізвав Ісус (подумати тільки!) Ірода: «Підіть і скажіть отій лисиці» (Лк. 13:32). Ірод, між іншим, не абихто, а правитель місцевості, в якій на той момент перебував Христос разом з учнями. Хіба може «упокорена» людина обзивати нікчемою, підступним чоловіком (саме такий сенс несло в собі це прізвисько) законного правителя? І ще кого – помазаника Божого! Який приклад непокори владі для учнів! Така поведінка абсолютно неприпустима для дійсно «упокореної» людини!

А як Христос висловлювався стосовно книжників і фарисеїв, найбільш шанованих знавців Закону Божого! Ви тільки вчитайтеся в ті епітети, якими Він «нагороджує» їх: «лицеміри,… вожді сліпі,… безумні і сліпі,… змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?» (Мф. 23 роз.) Хіба може дійсно «упокорена» людина таке говорити про всіма шанованих людей? «Звісно, ні!» – Саме такою буде думка більшості.

А «інцидент» у Храмі? «Ісус прийшов до Єрусалима. І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей. І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав» (Ін. 2:13-15). Хіба може дійсно «упокорена» людина вчиняти явні хуліганські дії, та ще де – у храмі Божому!? Знову ж таки, – ні! – буде консолідована думка більшості.

А послухайте, що каже про Христа більшість оточуючих: «Ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам» (Лк. 7:34). Тобто друг всякого наброду, якому не місце в шанованому товаристві! Хіба може «упокорена» людина так поводитися? Напевно, відповідь і так всім відома.

Отже, Спаситель, кого Біблія ставить як приклад найбільшого упокорення, поводився в земному житті зовсім не так, як на думку більшості повинна поводитися по-справжньому «упокорена» людина. З цього можна дійти до логічно висновку: або в нас склалося хибне враження стосовно справжнього упокорення, або ж…

Тут ми не будемо висувати усілякі безглузді припущення, а краще задумаємося: як так сталося, що ми почали вважати упокоренням поведінку, яка насправді такою не є?

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНе така поведінка


Ваш коментар:

Попередній запис

Що таке упокорення?

Що таке упокорення і чи варто бути упокореним? Чи дійсно упокорення свідчить про силу і що упокоренню не властиве? Чи ... Читати далі

Наступний запис

4 факти про упокорення, які варто знати

Чи є твоє розуміння "упокорення" правильним стосовно написаного в Біблії? Навколо терміну «упокорення» багато невизначеності. Часто його пов'язують з мовчазністю, ... Читати далі