У попередньому розділі ми говорили про життя трьох великих служителів Божих, які навчилися терпінню: Авраама, Мойсея і Давида. У кожному випадку це було важливо для виконання Божого задуму в їх житті. І як вже було сказано, нічого не змінилося. Терпіння і сьогодні грає ключову роль для нашого життя і настільки ж важливе для досягнення Божих цілей. Якщо ми не розвиватимемо в собі терпіння, то ми розладнаємо Божі плани для нас.
Отже, у цьому завершальному розділі мова піде про практичну сторону цієї украй важливої для кожного з нас теми, а саме: як виховати терпіння. Мені б хотілося запропонувати вам п’ять принципів, п’ять практичних кроків:
1 Визнайте, що терпіння грає ключову роль
Без нього ми не зможемо отримати нашу спадщину. Якщо ви не високо цінуєте терпіння, якщо ви не розумієте, наскільки це важливо, то відмовтеся виконати умови для надбання терпіння. Але ви будете готові заплатити за це ціну, якщо усвідомлюєте цінність терпіння. Тому визнайте, наскільки вона важлива і потрібна. Без терпіння ми не зможемо отримати наш спадок. От що сказане в Євреїв 6:11,12: «Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю».
Багато хто скаже вам: усе, що необхідно зробити, щоб наслідувати Божі обіцяння, – це вірити. Проте Писання додає ще дещо: «Обітниці вспадковує вірою та терпеливістю». Можна мати віру, але якщо не розвивати терпіння, то ми втратимо і її, не дочекавшись обіцяного.
Цікаво, що тут як протилежність володіння вірою і терпінням вказана лінь. Як правило, ми не вважаємо лінь протилежністю терпіння, але насправді це саме так. Терпіння тільки здається бездіяльністю, проте воно вимагає величезної сили. І частенько саме лінь з нашого боку стає причиною того, що ми здаємося, перш ніж досягнемо терпіння.
Другий принцип, на який мені б хотілося звернути вашу увагу:
2 Підкоряйся Божій дисципліні
Наша сучасна культура не вітає слово «дисципліна». Але вам необхідно побачити, що наш Бог – це Той Бог, Який дисциплінує (букв.: «карає») Свій народ, Своїх дітей. Про це сказано, наприклад, у Посланні до Євреїв 12:3-11. Хоча це досить довгий уривок, давайте прочитаємо його: «Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх».
Іншими словами: «не ставайте нетерплячими». Зверніть увагу, що Ісус мав проявляти терпіння, коли Його переслідували, ображали і з Нього знущалися грішники. Далі говориться: «Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає!».
Малоприємно чути таке, чи не так? «Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає». Яка мета цього биття? Одна з основних цілей – виховання терпіння.
«Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини».
Не плач і не кажи Богові: «не карай (не дисциплінуй) мене». Бо, кажучи так, тим самим ти звертаєшся до Бога так: «поводься зі мною, як з незаконним».
«А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?»
Зверніть увагу, що ця умова для життя – підкорятися Отцеві духів, приймаючи Його дисципліну.
«Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости».
Зверніть увагу, мета Божої дисципліни – це наше добро і участь у Його святості.
«Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!».
Зверніть увагу на це ключове слово «потім» («згодом»). Що приводить нас у це «потім»? Що не дає нам здатися, перш ніж ми опинимося в цьому «потім»? Одне слово – терпіння.
Отже, прийміть Божу дисципліну. І тут ми попереджені про дві неправильні реакції на покарання: можна поставитися до цього зневажливо і неуважно; або ж стати збентеженими і здатися. Перше – це бунтівний шлях, друге – просто відсутність того, що ми сьогодні називаємо «характером».
Третій принцип, який я хочу порекомендувати вам:
3 Навчіться бачити руку Божу в бідах
Римлян 8:28 — це прекрасний вірш, багато християн добре його знають: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре».
Передусім, я хочу звернути вашу увагу, що вам треба виконати умови, перш ніж ви зможете прикласти цей вірш до свого життя. Тут не говориться про те, що Бог усе обертає на благо для кожного. Є певні умови: для тих, хто любить Бога, і хто покликаний згідно з Його цілями. Тому, щоб цей вірш був застосовний у нашому житті, ми повинні виконати три умови: ми повинні любити Бога, ходити в нашому покликанні і виконувати Його цілі. Якщо ж ми любимо Бога, але не ходимо в нашому покликанні і не прагнемо виконувати Його плани, Він поводитиметься з нами так, щоб спонукати нас прийняти наше покликання і Його волю.
Але все разом сприятиме до блага тих, хто відповідає цим трьом умовам: любить Бога, знаходиться у своєму покликанні, досягає Його цілей. Ще раз: якщо ми прийняли ці умови – ми любимо Бога, ходимо в нашому покликанні, виконуємо Його цілі – тоді усе, що відбувається в нашому житті, йде нам на користь. І саме в цьому ми не дозволяємо розчаруванню приховати добрість Бога.
Як часто трапляється, що в нас, коли ми служимо Господові, накопичується розчарування, відбуваються затримки, або, можливо, люди або наше здоров’я підводять нас, і ми просто не можемо робити те, що, як ми віримо, Бог хоче, щоб ми робили. У цей момент ми повинні перевірити себе і сказати: «Я люблю Бога, я ходжу у своєму покликанні, я виконую Його цілі. Незалежно від того, наскільки скрутною може виглядати моя ситуація, це сприяє до мого блага». І яка властивість характеру, дозволить вам сказати це? – навряд чи мені треба підказувати вам – це терпіння.
Четверте, що я хочу порекомендувати вам, є простим, але важливим.
4 Всякий раз, коли вам забракло терпіння, сповідуйте це як гріх і покайтеся
Бачте, у більшості церков не учать тому, що нетерпіння – це гріх. Це один з тих релігійних гріхів, на які прийнято дивитися крізь пальці. Наприклад, на такий гріх, як лінь. Лінь – це ще один жахливий гріх в очах Божих, але в церквах рідко викривають лінь. Вони засуджують пияцтво, що також є серйозним гріхом, але, повірте мені, Біблія значно більше викриває лінь, ніж пияцтво. Отже, існує цілий ряд «пристойних» релігійних гріхів, на які ми схильні дивитися крізь пальці, і нетерплячість є одним з них. Але Біблія закликає нас називати гріхи їх справжніми іменами, щоб ми могли позбутися них: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1Ів. 1:9).
Також і в Приповістях 28:13 сказано: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний».
Отже, якщо ви винні в нетерпінні, не приховуйте це, не виправдовуйте це. Просто змириться перед Богом, сповідуйте це як гріх, покайтеся, і Він простить, відновить вас, і ви зможете перемогти. Але якщо ви не покінчите з цим, то це буде подібно до прив’язі на вашій нозі, яка буде стримувати вас всякий раз, коли ви спробуєте рухатися вперед.
П’яте і останнє, що мені хотілося б порадити:
5 Розвивайте чутливість до Божого часу
Давайте ще раз прочитаємо перші вісім віршів з третього розділу книги Еклезіястової, які ми вже читали раніше. Одна з причин, через яку я їх читаю, полягає в тому, що вони мені дуже подобаються. Сподіваюся, що зможу передати це почуття і вам. Вони підкреслюють важливість правильного часу.
«Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!».
Бачте, ніщо із згаданого тут не є завжди правильним, і ніщо не є завжди неправильним. Але кожне з них правильне у відповідний час, і неправильно в невідповідний час. Отже, щоб бути правим, ви повинні розвивати чутливість до моменту часу від Бога.
Дозвольте повернутися до того прикладу диригента і оркестру, який я наводив раніше.
Ви один з інструментів в оркестрі. Ви можете грати правильні ноти, але якщо ви зіграєте їх у невідповідний час, результат буде катастрофічним. Так, щоб зіграти правильну ноту у відповідний час, ви повинні стежити за диригентом і починати грати, коли він вказує, що вам пора вступити. Він злегка кивне вам, Він на мить підведе свою диригентську паличку. Він нагадає вам, що от зараз ваш час. І Бог, Святий Дух, є нашим диригентом, і ми зможемо тільки тоді бути успішними, досягти гармонії, виконати своє призначення, коли не зводитимемо очей зі свого диригента.
