Терпіння Боже

У своєму вступному слові я пояснив різницю між терпінням і наполегливістю.

Наполегливість, по суті, діяльна – вона бере участь у гонці, вона рухається вперед, вона щось робить; тоді як терпіння, по суті, проявляється в бездіяльності. Фактично, за походженням англійське слово «терпіння» («patience») і слово «пасивний» («passive») походять від одного латинського кореня. Терпіти має на увазі нічого не робити. Це означає чекати, це означає стояти на місці, що набагато важче, повірте мені, ніж бути активним. Я цікавився в багатьох слуг Божих: що важче – працювати або чекати, і практично завжди чув відповідь, що працювати легше, ніж чекати.

Отже, праця вимагає наполегливості, очікування вимагає терпіння. Нам би хотілося обійтися без цього, але це неможливо, тому що Божі люди – це люди, що очікують. Павло пише до солунян про християн, що вони навернулися від ідолів, щоб служити живому Богові і чекати з небес Його Сина, Ісуса. Таким чином, християн у віці цьому відрізняють дві риси: по-перше, ми служимо Богові із завзятістю; по-друге, ми чекаємо повернення Ісуса з терпінням.

Сьогодні ми поговоримо про терпіння Самого Бога. Спочатку давайте звернемося до слів з Послання до Римлян 2:3,4, які адресовані релігійним людям, що вважають себе правими тільки унаслідок того, що вони знають, що правильно, і які дуже критичні відносно інших, і засуджують інших, які не знають так багато, як знають вони. І Павло дійсно дуже строгий стосовно таких людей. От що він каже: «Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?»

Павло каже, що ці люди заслуговують засудження в такій же самій мірі, як і ті, кого вони критикують. Але вони думають, що їм це сходить з рук, бо суд над ними звершується не відразу. Вони не розуміють, що Божа добрість, стриманість і терпіння утримують Його від того, щоб негайно розібратися так, як вони заслуговують на те. Але вони невірно тлумачать те, що відбувається, і Павло каже, що вони не розуміють, що доброта і терпіння Божі повинні б провадити їх до покаяння. Сьогодні наш світ повний таких людей. Вони не цінують терпіння Боже. Оскільки суд Божий не відразу приходить на них, вони думають, що вони уникнули його. Тоді як їх ставлення має бути протилежним: «О, Боже, Твоє довготерпіння глибоко торкається мого серця і будить у мені бажання навернутися до Тебе і отримати Твоє прощення».

Далі в Посланні до Римлян 9:22 Павло згадує про фараона і про те, як він переслідував Божий народ, Ізраїль, і про те, як Бог проявляв терпіння стосовно фараона, що продовжує упиратися у своєму злі, насильстві і спротиву. Павло пише: «Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль».

Бачте, фараон, його воєначальники і його військо були посудинами Божого гніву. Вони були готові до знищення, але в Бога був певний час для їх знищення. Він з великим довготерпінням переносив їх порочність і упертість, їх ворожнечу до себе, поки Його цілі не здійснилися через їх винищування.

Нам слід пам’ятати про це, бо світ сьогодні повний фараонів, і вони як і раніше злісні, уперті та ворожі до Бога. І ми кажемо: «Боже, хіба Ти не бачиш? Невже це Тебе не хвилює?» Бог каже: «Ти не розумієш Мого терпіння. Я довготерпеливий. Але настане час, коли Я зроблю те, що слід зробити».

Потім, от що каже Петро про терпіння Боже до людей за часів Ноя, які були розбещеними, безбожними, аморальними, жорстокими і т. д. 1-е Петра 3:20: «Вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води».

Зверніть увагу, саме терпіння Боже було причиною Його очікування. Біблія вказує, що Бог чекав не менше ста років, поки будувався ковчег. Люди тих днів дійшли висновку: «Божого суду немає, нам це зійде з рук». Вони не розуміли, що терпіння Боже було причиною Його очікування, і це є істиною і сьогоднішнього дня. Ми не зможемо по-справжньому зрозуміти історію, якщо не розумітимемо терпіння Божого. Не розуміючи цього, ми отримаємо дуже спотворене, негативне і похмуре уявлення про історію. Тоді ми скажемо: «Ну от, нечестивий процвітає, і Бог нічого не робить із цього приводу». Але терпіння Боже виражається в тому, що Він не поспішає втручатися в справи нечестя. У книзі Вихід 34:6,7 ми читаємо, що Він «повільний на гнів» (у перекладі І. Огієнка: «довготерпеливий»). І це, до речі, одна з характеристик терпіння. Ми повинні пам’ятати про необхідність бути повільними на гнів. Ось так Бог відкрив Себе Мойсеєві: «І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий (повільний на гнів), і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях».

Отже, Бог не поспішає покарати зло, гріх і бунт, бо Він жадає виявити милосердя і прощення. Але якщо нічого не зміниться, то настане час, коли Його терпіння вичерпається, і Він більше не втручатиметься. Терпіння є властивістю не лише Бога-Отця, але також Ісуса Христа, нашого Спасителя. Павло свідчить про себе самого, в 1-му Тимофія 1:16: «Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя».

Був час, коли сам Павло злісно гнав церкву, стеріг одяг тих, хто побивав Степана камінням – знаходився в повному відкритому бунті проти свого Месії, проте Ісус був терплячий і Він чекав, але коли настав Його час, Ісус зупинив Павла на дорозі в Дамаск і за пару секунд змінив його.

Терпіння також є рисою християнського характеру, який ми повинні розвивати. Послухайте, що сказано про плід Духа в Галатів 5:22,23: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!».

Пам’ятайте про те, що там, де в цьому перекладі написане «довготерпіння», у версії короля Якова говориться про  «довгостраждання». І дозвольте нагадати те, що я сказав раніше: є тільки один спосіб набути довгостраждання, а саме – довго страждати.

Далі, у Колосян 1:11 Павло молиться за християн, щоб вони «зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю». І зверніть увагу, що терпіння є вираженням Божої сили. Це ознака не слабкості, але сили.

І потім, далі в Колосян 3:12, він каже християнам: «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння».

Хочу підкреслити, що терпіння – це вираз сили, а не слабкості. Так багато людей з тілесним розумінням бачать у терпінні слабкість – але це якраз не слабкість, а сила.

От два вірші з Приповістей, в яких говориться про це:

  1. «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста» (Пр. 16:32).
  2. «Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру» (Пр. 25:28)

Йдеться про людину, яка миттєво втрачає самовладання і може відразу ж розлютитися. Така людина може зриватися на крик, і навіть перейти до насильства, – але усе це не сила, а слабкість. Людина сильна, що володіє своїм духом, не допускає того, щоб її внутрішнє духовне місто було зруйноване тими речами, які приводять її в замішання, лишаючи спокою і самовладання.

Повірте, це істинна духовна сила – контролювати себе, і не вестися на провокації, реагуючи на чиїсь безглузді чи необачні заяви, і дії зловмисних і брехливих людей. Нам слід навчитися хоч би частково Божому терпінню. Ми повинні навчитися іноді дозволяти чомусь йти не так, як нам би хотілося, не роблячи нічого із цього приводу.

Днями Господь досить несподівано промовив до мене особисто. У той момент я не думав про щось конкретне, коли раптом, як я вірю, почув Його голос. Він сказав: «Людям треба дозволити припускатися власних помилок». І я подумав: «У цьому є своя глибока істина». Як часто ми, будучи батьками чи пастирями, хочемо захистити близьких нам людей від усіх їх помилок. Але іноді ми повинні чинити так, як чинить Сам Бог: дозволити людям припускатися власних помилок. Це вимагає терпіння. Яке це: бачити, що ваше улюблене чадо або член вашої церкви збивається з дороги і коїть щось безглузде, і ви точно знаєте, що їм доведеться заплатити за це ціну, але при цьому Бог не надає вам права втручатися? Він каже: «Ви повинні дозволити їм йти своєю дорогою і засвоїти урок». От де потрібне терпіння.

Більше того, Біблія підкреслює, що терпіння особливо потрібне для Божих служителів. От що Павло пише про слугу Господнього в 2 Тимофія 2:24,25, пояснюючи пастирські обов’язки: «А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати».

Бачте, коли ми бачимо, що люди не праві, це зовсім не означає, що нам слід відразу ж накидатися на них. Ми повинні проявляти терпіння і сподіватися, що наше терпіння, подібно до терпіння Божого, приведе їх до покаяння.

Попередній запис

Що таке терпіння?

Є щось у цьому слові, що насторожує, якщо не сказати відлякує більшість з нас. Воно ріже нам слух. Ми б ... Читати далі

Наступний запис

Залишаючи ініціативу за Богом

У двох попередніх розділах я вказував, що терпіння є властивою рисою характеру Бога і Христа, і яке має проявитися як ... Читати далі