Що таке терпіння?

Є щось у цьому слові, що насторожує, якщо не сказати відлякує більшість з нас. Воно ріже нам слух. Ми б вважали за краще послухати про щось інше. Проте для успіху на нашому християнському терені нам необхідно прийняти і застосувати у своєму житті те, чому Біблія учить нас про терпіння. Тому не дозвольте цій неусвідомленій, негативній реакції перешкодити вам почути і здобути це вчення.

Передусім, нам необхідно з’ясувати значення цього слова, бо упродовж віків деякі слова в англійській мові змінювали своє значення, і слово «терпіння» є одним з них. Багато англомовних християн засновують своє розуміння Писання на так званому «Перекладі короля Якова», а в ньому те, що ми сьогодні називаємо «терпінням», було названо «довготерпінням» (буквально: «довгостражданням»). І я маю визнати, що це досить точний опис. Хтось сказав: «Є тільки один спосіб набути довготерпіння – це терпіти довго». Проте те, що перекладачі короля Якова назвали «довготерпінням», сьогодні ми називаємо «терпінням», а що вони називали «терпінням», сьогодні ми називаємо «стійкістю» і «витривалістю». Але я збираюся використовувати сучасну термінологію, і вам треба пам’ятати про це.

Нам необхідно зрозуміти різницю між «терпінням», у його сучасному сенсі, і «стійкістю».

«Стійкість», «витривалість» і «наполегливість» – це щось, за своєю суттю, активне, якщо не сказати наступальне або навіть агресивне. Мається на увазі рух, боротьба, зусилля, подолання. Це ясно виражено в Посланні до Євреїв 12:1: «Отже, нас оточує ціла хмара свідків! Тому давайте відкинемо з себе усе, що заважає нам бігти (долати нашу дистанцію), а також гріх, що легко заплутує нас у свої мережі, і терпляче долатимемо відміряну нам дистанцію» (пер. з англ.).

Дозвольте зауважити, що у версії короля Якова сказане: «давайте бігти з терпінням», тоді як у сучасних перекладах сказано – «з наполегливістю».

Таким чином, наполегливість є рисою, яка вам потрібна для силового подолання дистанції. Мається на увазі сила, зусилля, витривалість, прагнення вперед. По суті, йдеться про завзятість у дії. Тоді як терпіння, за своєю суттю, це завзятість у бездіяльності.

Воно нерухоме, воно нічого не робить, воно чекає. І я хочу сказати вам, що і те і друге нелегко, але проявляти наполегливість у дії набагато легше, ніж чекати і проявляти терпіння. Але, як би то не було, терпіння має своє місце в житті Божого народу, і не може бути нічим іншим замінене. Ніщо не зможе замінити терпіння.

Ми повинні розуміти, що Божий народ за визначенням є народом, що очікує. От що пише Павло в 1-му до Солунян, кажучи про те, що відбувається із солунськими християнами, і про те, якими вони були в очах оточення: «Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові» (1:9-10).

Це перша зміна – вони звертаються від ідолів до істинного Бога, щоб служити Йому. Але на цьому все не закінчується: «І з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву».

Як бачите, служіння та очікування йдуть рука об руку. Ми покликані служити живому Богові, але ми також покликані чекати з небес Його Сина, Ісуса. Таким чином, Божих людей відрізняє не лише служіння Богові, але також і очікування Христа. І саме в цьому наполегливість і терпіння знаходять своє місце. Ми служимо із завзятістю, і чекаємо з терпінням.

Нам слід зрозуміти, що Сам Ісус перебуває в очікуванні. Ми рідко замислюємося про це, але в Євреїв 10:11-13 Ісус описаний як наш Первосвященик, що чекає: «І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг».

Отже, зверніть увагу, що нині на небесах Ісус сидить праворуч від Бога, і Він знаходиться в стані очікування – Він чекає. І, наскільки я розумію, Він чекає вже майже дві тисячі років. Це приголомшливий приклад терпіння. Ісус чекає, коли Отець вкаже Йому час для повернення в силі і славі – той момент, коли Він повинен прийняти Свою Наречену, Церкву, до Себе. І я розумію, Він має глибоке бажання – яке ми не можемо навіть повністю усвідомити, щоб навіки з’єднатися зі Своєю Нареченою. Але Він проявляє величезне терпіння. Він не випереджує часу Отця.

Одна з важливих особливостей терпіння, яку мені б хотілося підкреслювати знову і знову, полягає в тому, що ми коримося Божому часу. Бог – диригент оркестру, і ми стежимо за Його диригентською паличкою. Нетерплячий скрипаль в оркестрі може усе зіпсувати, лише на долю секунди випередивши музичний такт.

От так нам і слід бачити себе – інструментами в Божому оркестрі з Богом у ролі диригента. І потрібне терпіння, щоб дочекатися того невеликого кивка голови диригента або того легкого руху Його палички, який скаже нам: «Ось момент для твого вступу».

Біблія просто повна найчудовіших обіцянь тим, хто уміє чекати, і мені б хотілося приділити трохи часу, щоб підбадьорити вас у цьому плані, просто процитувавши декілька з цих численних обіцянь. Вважаю, якби ви знайшли слово «чекати» і його похідні в Біблійній симфонії, ви б здивувалися тому, скільки разів Бог радить Своєму народу навчитися чекати. Наприклад, от що каже Давид у Псалмі 25:4,5: «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь».

Упевнений, що це молитва, якій більшість з нас бажають молитися. Але в наступному вірші говориться про одну з умов: «Провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь![1]».

Отже, навчання в Бога включає науку очікування. У певному значенні можна сказати, що Бог не учить нетерплячих – принаймні, якщо терпіння немає, то Він спочатку має намір навчити їх саме цьому – терпінню. Але вони не просунуться далі у своєму навчанні, поки не навчаться терпінню. Отже майте це на увазі, якщо ви хочете пізнати шляхи Божі і бути мудрими на Його шляхах, вам доведеться чекати.

Бачте, Сам Бог є Учителем. Він не просто учить нас чомусь, але саме Він розробляє учбову програму і вирішує, який предмет ми вивчатимемо, і в якому порядку. Ми можемо бути дуже зацікавленими, наприклад, якоюсь пророчою темою, але Божа програма свідчить, що сьогодні вам треба вчитися вірності. І ми втрачаємо терпіння, коли Бог не учить нас тому, що ми хочемо знати. Але щоб вчитися в Бога, ви повинні погодитися з тим, що Він не лише затверджує список учбових предметів, але і встановлює порядок навчання.

Давайте звернемося до слів Давидових вже в Псалмі 27:13,14. І я думаю, якщо ви згадаєте життєвий шлях Давида, то зрозумієте, чому він так багато говорить про терпіння. Трохи пізніше я говоритиму про Давида як про приклад терпіння. Але пам’ятайте, що він пророчо був помазаний на царство, а потім впродовж наступних десяти років страждав від переслідувань, і я упевнений, що за ці роки йому доводилося знову і знову вчитися терпінню. І от яке умовляння Він нам дає в Псалмі 27:13-14: «Немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!».

Він зіткнувся із ситуацією, в якій, здавалося, не було жодної надії. Він був просто роздавлений відчаєм. Але потім він піднімається над ситуацією і проголошує: «Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!»

Отже, що робити, коли нам здається, що усе обернулося проти нас, тиск збільшується, ми ніде не бачимо і проблиску світла, усе тоне в мороці і негативі? Єдине, що ми повинні зробити, і що, можливо, найважче, це просто чекати. Дочекайтеся того моменту, коли Бог вирішить, що настала ваша черга. Не робіть фальстарту; не біжіть попереду Бога. Бог тримає ситуацію під контролем, і Він заступиться за нас, але Він почне діяти належного часу, і щоб Він міг це зробити, ми повинні чекати.

Звернемося до чудового опису Бога в Книзі пророка Ісаї 64:4: «І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе».

Він – єдиний Бог. А потім сказано про одну властиву Йому рису: «Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!».

Запам’ятайте, що Він – єдиний Бог, ви можете довіряти Йому, Він всемогутній, але Він діє на користь тих, хто чекає Його і проявляє терпіння.


[1] В англійському тексті тут сказано: «Тебе я чекаю щодня». У багатьох місцях Писання, де сказано про очікування, перекладачі схильні говорити про «надію» і «сподівання», тим самим надаючи зайву піднесеність і туманність простому тексту – прим. ред.

Наступний запис

Терпіння Боже

У своєму вступному слові я пояснив різницю між терпінням і наполегливістю. Наполегливість, по суті, діяльна – вона бере участь у ... Читати далі