Виховання дитини в благочесті

Одна стара китайська притча свідчить: “Одне покоління саджає дерева, а друге ховається в їхній тіні”. Ми з вами все ще користуємося благами тіні від дерев, посаджених нашими батьками, дідами і прадідами. В якомусь сенсі ми ще ховаємося в тіні їхніх моральних стандартів. Тепер лопата в наших руках, і вже від нас залежить у тіні яких дерев ховатимуться від спеки наші нащадки.

Перше народження в людській історії записане в Буття 4:1. “Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа“. Зверніть увагу, що Сам Господь дарував це дитя. Коли Єва народила Сифа, вона сказала: “Бог поклав мені інше сім’я” (4:25). Вона розглядала своїх дітей виключно як дар від Бога.

Лія була нелюбимою дружиною Якова, тому, коли Бог благословив її дітьми, вона усвідомила Його милосердне благословення. Про Рувіма вона сказала: “Господь споглянув на моє нещастя” (Бут. 29:32), а про Симеона – “Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього” (29:33). Бог послав їй синів, щоб вона могла відчувати любов з їх боку навіть у той час, коли вона не отримувала її від чоловіка.

У Книзі притч Соломонових 23:24 сказано: “Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього“. Але як так буває, що, не дивлячись на те, що за Божим задумом діти повинні приносити радість, щастя, задоволення і любов своїм батькам, вони замість цього досить часто стають для них великим горем? Шлюби і сім’ї, які мають бути наповнені миром, радістю і задоволенням, все частіше характеризуються конфліктами, страхами і суперечками. Домівки стають, швидше, схожими на зону бойових дій, ніж на затишні притулки. Ми виховуємо покоління людей, які незахищені належним чином від життєвих негараздів.

Винен із народження?

Так що ж ми можемо зробити, щоб надати нашим дітям відповідну тінь? Про це апостол Павло розповідає нам у Посланні до Ефесян 6:4. Але перш ніж почати розмову про наші зобов’язання, він звертає кілька велінь до дітей: “Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. “Шануй батька твого і матір” – це перша заповідь з обітницею: “щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі”” (6:1-3).

Бог закликає всіх дітей бути слухняними і шанобливими. Слухняність – це вчинки, повага – це ставлення. Проте ні те, ні друге не виникає просто так. Комісія з Правопорушень штату Мінесота підтвердила це, коли в далекому 1926 році була випущена доповідь, в якій говорилося: “Кожна дитина починає своє життя подібно до маленького дикуна. Вона повністю егоїстична і самолюбна. Вона хоче те, що вона хоче і коли хоче. Свою пляшку, увагу своєї матері, свої іграшки, годинник свого дядька і багато чого ще. Відмовте їй у чомусь, і її охопить лють і агресія, яка могла б бути смертоносною, якби вона не була такою безпорадною. Вона зіпсована і не має анінайменшого уявлення про моральність. У неї немає знань і немає розвинених навичок. Це означає, що всі діти, не лише певні діти, але всі діти народжені винними. Якби їм було дозволено продовжити існувати у своєму егоцентричному світі дитинства, потураючи будь-якому імпульсивному вчинку і даючи вільно задовольняти кожне своє бажання, то кожна дитина мала б вирости в злочинця, злодія, вбивцю і насильника”.

Писання вчить, що діти розвиваються в чотирьох сферах. Євангеліє від Луки 2:52 розповідає нам, що Ісус досягав успіху в премудрості (розумово), у віці (фізично), у любові в Бога (духовно) і людей (соціально). Коли діти приходять у цей світ, вони нерозвинені. Їх треба навчити просто бути слухняними, бо чинити так, правильно.

Бог залишив обітницю довголіття слухняним дітям за умови, що в них буде правильне, тобто шанобливе, ставлення до своїх батьків, а повага – це рушійна сила для послуху. Але перш ніж ваші діти почнуть вам коритися і ставитися з повагою, вам треба їх виховати. Зрозуміло, ключ до цього зберігається в тому, щоб вони полюбили Господа Ісуса Христа і відчували благодать Святого Духа. Тому це ваш обов’язок навчити їх, як підпорядкувати своє життя Богові. Якщо ви не навчите своїх дітей послуху і повазі, вони розіб’ють вам серце.

Книга притч Соломонових – це безцінне керівництво в цій сфері. У ній сказано: “Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого” (3:11-12). Батько і мати, які по-справжньому люблять своїх дітей, не побояться їх карати. От, як треба це робити: “У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного – різка” (10:13). Така ситуація не має на увазі, що дитина, яка не мала правильної інформації, а лише те, що вона відмовилася її виконати. Поки ваше дитя не підросло, м’яко, але рішуче шльопайте її по “м’якому місцю”, так ви зумієте швидко подавити її бунтівний дух. Поступаючи таким чином, у результаті ви зробите і себе, і вашу дитину набагато щасливішими.

Притчі 19:18 дає наступне попередження: “Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його“. Бо одного дня може бути вже надто пізно: ваш син або ваша дочка стануть занадто дорослими, щоб чекати від різки хорошого ефекту. Чи усвідомлюєте ви, що, не караючи дитину, ви фактично бажаєте їй смерті? Чому? Бо коли діти надані самим собі, може статися все, що завгодно. Ваш син може вирости, приохотитися до наркотиків і в результаті померти від передозування. Можливо, ваша дочка, ставши дорослою, виявиться за кермом у нетверезому стані і розіб’ється, влетівши в дерево. Чи будь-хто з них може, подорослішавши, стати злочинцем і закінчити своє життя у в’язниці. Карайте своїх дітей, поки є надія. Бо альтернатива цьому – смерть.

Притчі 23:13-14 підбадьорюють нас словами: “Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре; ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла“. Коли ви використовуєте різку для покарання своїх дітей, ви робите більше, ніж рятуєте їхнє життя, – ви рятуєте їхні душі.

У Книзі притч Соломонових 29:17 сказано: “Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй“. Якщо ви караєте своїх дітей і учите їх жити в послуху, вони доставлять радість вашій душі. Це не так складно. Встановіть певні стандарти, живіть за цими стандартами, вимагайте, щоб ваші діти дотримувалися тих же стандартів, і у вашій старості вони любитимуть вас, підтримуватимуть і благословлятимуть.

За матеріалами сайту “Мій хрест”

Попередній запис

Слова наставництва

Павлова проповідь А тепер, знаючи про те, як Павло був наставником для Тимофія, давайте подивимося на ... Читати далі

Наступний запис

Виховання дитини в благочесті (закінчення)

Візьміться за лопату Яким чином ви можете гарантувати, що ваша маленька дитина, яка здається такою славною і кмітливою зараз, згодом ... Читати далі