Виховання дитини в благочесті (закінчення)

Візьміться за лопату

Яким чином ви можете гарантувати, що ваша маленька дитина, яка здається такою славною і кмітливою зараз, згодом залишиться такою ж і принесе вам радість? Якого роду дерево вам треба посадити, щоб його тінь забезпечувала захист дорогоцінного життя вашої дитини від усього, що може завдати шкоди їй. Послання до Ефесян 6:4 містить веління: “І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому“. От воно, і в ньому немає нічого неможливого. Ви не маєте бути дитячим психологом, відвідати тисячу семінарів або скупити в магазині всі книги з виховання дітей.

Не дивлячись на те, що подібна жорстокість немислима, мені здається, що одна з найбільших жорстокостей, яку можуть виявити батьки стосовно дітей, – це залишити дитину одну, позбавивши її можливості розвиватися фізично, духовно, соціально і розумово, як того побажав би Бог. Чи так вже сильно ви відрізняєтеся від батька часів Римського суспільства, який викидав небажану дитину, якщо не проводите час зі своїм дитям і не виховуєте його у вченні і наставлянні Господньому?

У наші дні немає нічого незвичайного в тому, щоб залишити дитину няні, відправити до дитячого садку чи школи, тоді як мати і батько займаються своїми справами, не зраджуючи своїм звичкам. Стаття з газети “Newsweek” розповідає наступне: “Життя батьків таке бурхливе, що в школах, коли виникають проблеми, їх досить часто не можуть знайти. Одна матуся повідомила школу Чикаго, що не може роздавати свій нерозголошуваний номер усім підряд. Унаслідок сильної завантаженості батьків, деякі діти поступають у дитячий садок, не вміючи читати чи навіть розмовляти і тому їхнє спілкування з іншими дітьми зводиться до ударів і поштовхів”.

У тій же статті наводяться тривожні дані з Бюро трудової статистики: “73% матерів з дітьми шкільного віку працюють поза домом. Приблизно четверта частина всіх дітей до 18 років живуть з батьками-одинаками, і тільки 7% дітей шкільного віку живуть у повній сім’ї з двома батьками, в якій заробляє лише хтось один”. Виховання дитини – це обов’язок, що займає повний робочий день. От як матері минулого покоління вирощували дерева, що вкривали нас тінню.

У вас може скластися враження, що Павло звертає своє веління винятково до батьків (греч. patera). Як правило, цей термін мав на увазі чоловіче верховенство в сім’ї, але іноді він використовувався в Писанні в загальному до батьків (Євр. 11:23). Він містив у собі батьківське верховенство і материнську підтримку. І мати, і батько повинні брати участь у розумовому, фізичному, соціальному і духовному розвитку своїх дітей.

У своєму дослідженні – Розгадка підліткової злочинності – соціологи Гарвардського університету Шелдон і Елеонора Глюїк визначили 4 вирішальні чинники для запобігання в майбутньому злочинності серед неповнолітніх:

  1. Батьківська суворість, справедливість і послідовне покарання.
  2. Материнський нагляд і дружні стосунки протягом усього дня.
  3. Прояв любові батьками один до одного і до дітей.
  4. Сімейне єднання – час, проведений разом, заходи, в якому беруть участь усі.

Не роздратовуйте дітей ваших

Говорячи “не роздратовуйте дітей ваших”, Павло має на увазі таку поведінку, що обурює і засмучує дітей так, що вони розчаровуються.

Надмірна опіка. Якщо ви насправді хочете розчарувати своїх дітей, обгородіть їх, не довіряйте їм і не надавайте їм достатньо можливостей для розвитку і незалежності. Коли ви оберігаєте ваших дітей від усіх небезпек, ви провокуєте в них роздратування, особливо тоді, коли вони роздумують про те, що дозволено їхнім друзям. Не забувайте, що ваші діти – це люди, які потребують того, щоб навчитися самостійно вирішувати життєві проблеми. Ослабте трохи хватку, і вони навчаться тим способом, за допомогою якого найкраще вчаться всі діти, – ударяючись об стіну знову і знову. Але якщо ви опікатимете їх надмірно, ви їх розсердите.

Упередженість. Не порівнюйте своїх дітей один з одним. Кожен із них особливий. Кожен – це дар від Бога. Коли ви порівнюєте їх, менш талановитий або менш популярний з них, буде спустошений. Він або вона ставатимуть похмурими, образливими, замкнутими і запеклими.

Завищені очікування. Якщо ви постійно вимагатимете з них все більше і більше, ваші діти так і не зможуть відчути задоволення від досягнутого результату. Для вас вже ніякий результат не буде досить хорошим: якщо вони отримають “7”, ви зажадаєте “9”. Якщо вони отримають “9”, ви зажадаєте “11”. І, нарешті, коли вони принесуть дванадцятку, ви все одно залишитеся невдоволеними. Такі батьки завжди шукають, до чого б чіплятися.

Надмірне потурання. Якщо ви даватимете їм усе, що вони попросять, то одного дня, коли ви відмовите, у них буде істерика. Таке ставлення перейде з ними в доросле життя, але тоді вони вже почнуть працювати. Але що ж станеться, коли вони не отримають підвищення чи надбавку до зарплати, яку, на їхню думку, вони заслужили?

Пригнічення. Якщо ви постійно переконуватимете їх, що вони нічого не доб’ються і що вони даремні в будь-якій справі, якщо не віддаватимете їм належне, не будете хвалити їх і не проявляти до них пошани, то кінець кінцем, ви чи знищите їхні почини, або підштовхнете їх шукати схвалення в іншому місці.

Нездатність йти на жертви. Раз і назавжди залиште їх у спокої. Змусьте їх самих піклуватися про себе. Змусьте їх готувати собі їду, самостійно ходити за продуктами, купувати собі одяг, самостійно пересуватися містом. Не робіть це за них, ви ж не хочете зайвого клопоту. Зробіть їх своїми помічниками, нехай вони роблять усю вашу роботу по дому. Якщо ви не будете чимось жертвувати заради дітей, вони затаять на вас образу.

Нездатність враховувати дитячу обмеженість. Ви коли-небудь сиділи за столом, коли дитина проливала молоко, а батьки бачили в цьому катастрофу? Чи коли дитина висловлювала якесь дивовижне припущення, а батьки у відповідь повідомляли, наскільки безглузда її ідея. Дозвольте вашим дітям ділитися з вами своїми безглуздими ідеями, не побоюючись потрапити під вогонь критики. Чекайте вдосконалення, а не досконалості.

Фізична і словесна образа. Словесна образа, мабуть, не виглядає такою вже очевидною проблемою, як фізична, але подумайте над наступним: ваша мова набагато гостріша, ніж мова вашої дитини. Завдяки більшому словарному запасу ви здатні легко покінчити з бідною дитиною за допомогою кепкування чи сарказму. Так само ви можете побити її завдяки тому, що ви маєте більшу силу. Подібний результат також викличе в дитині гнів і обурення.

Виховання книгою

Ми щойно торкнулися негативного аспекту вчення з Послання до Ефесян 6:4: “Не роздратовуйте дітей ваших“. А тепер розглянемо позитивний: “А виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому“. Фраза “у вченні” має на увазі підготовку, яка включає правила і норми, які, у свою чергу, набувають чинності за допомогою заохочень і покарань. Ви встановлюєте стандарти і слідуєте їм. А потім учите дітей дотримуватися їх. Якщо вони наслідують їх, ви їх підбадьорюєте, а якщо порушують – караєте. Таким чином ви допомагаєте їм помічати наслідки своїх вчинків.

Слово “наставляння” (греч. nouthesіa) – буквально означає “вкладати в розум” і також містить ідею виправлення. Подібний тип повчання ми знаходимо в Книзі притч Соломонових, яка, як ми бачили, приділяє основну увагу підготовці і навчанню дітей. Така підготовка і навчання мають на увазі, що діти матимуть справу не стільки з фактичною інформацією, скільки з правильним ставленням і правильними принципами поведінки.

Ключ до правильного вчення і наставляння дітей знаходиться в слові “Господньому“. Усе, що батьки роблять для своїх дітей має бути від Нього, згідно з вченням Його Слова, під водійством сили Його Святого Духа і для Його слави і честі. Чоловік повинен любити свою дружину з ніжністю, дружина повинна шанувати свого чоловіка, і обидва вони мають бути чуйними стосовно виховання своїх дітей як Божого дару. Якщо ви так чинитимете, діти стануть вашим благословенням, радістю, опорою і втіхою, як те задумав Господь.

Один мудрий батько сказав: “Уся моя сім’я вже виросла, і діти покинули дім. Але якби я міг усе почати спочатку, от як би я вчинив: При дітях я б особливо проявляв свою любов до дружини. Я б більше сміявся зі своїми дітьми – над нашими помилками і досягненнями. Я б більше слухав, причому навіть маленьких діток. Я був би чеснішим відносно своїх слабостей, ніколи не претендуючи на досконалість. Я б інакше молився за свою сім’ю, замість того, щоб фокусуватися на них, я б зосереджувався на собі. Я б більше робив різних речей разом зі своїми дітьми. Я б більше підбадьорював їх і не скупився на похвалу. Я був би уважніший до дрібниць, які показують турботу на словах і на ділі. І, нарешті, у результаті я б робив усе це знову і знову. Я б, точно, більше розповідав про Бога своїй сім’ї: кожну буденну річ, яка б відбувалася в кожному буденному дні, я б використовував, щоб вказати їм на Бога”.

Бог хоче, щоб наші сім’ї розкрили весь свій потенціал і не вкрилися пліснявою цього світу. Бог не бажає, щоб християнські сім’ї розвалювалися. Хіба не було б це прекрасно, якби ми мали щасливих дітей, христоцентричні сім’ї, де все б працювало так, як задумав Господь? І це можливо, тому що це – Божа обітниця!

За матеріалами сайту “Мій хрест”

Попередній запис

Виховання дитини в благочесті

Одна стара китайська притча свідчить: "Одне покоління саджає дерева, а друге ховається в їхній тіні". Ми з вами все ще ... Читати далі