Послухайте, що Ісус сказав про людину, що прагнула мати життя вічне: «Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір. А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку» (Мр. 10:19,20).
Ісус процитував останні шість з десяти заповідей, кожна з яких відноситься до взаємин між людьми. Багатий юнак з готовністю відповів, що він дотримував їх усе своє життя. Я щиро вірю йому. Відповідно до цих стандартів ми бачимо, що він був доброю, чесною і порядною людиною. Він сподівався на ці хороші риси своєї вдачі, думаючи, що вони допоможуть йому набути Божого благовоління.
Проте Ісус навмисно опускає перші чотири заповіді, що пояснюють, якими мають бути стосунки між людиною і Богом. Перша з них говорить про те, що не можна мати інших богів та ідолів перед лицем Всемогутнього Бога. Іншими словами, у нашому житті ніщо не повинне заважати нам любити Його, захоплюватися Їм, присвячувати і підпорядковувати себе Йому. Цей молодик не виконував ці заповіді, у той момент йому не хотілося цього робити. Ісус бажав показати йому щось у його житті, що згодом допомогло б йому встати на вірний шлях і добре завершити його.
«Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста» (Мр. 10:21).
Зверніть увагу, тут написано, що Ісус поглянув на нього з любов’ю! Але як Він показав Свою любов до цього молодого багатого хлопця? Він попередив цього шукача. Ісус знав, що неминуче настане день, коли гроші цієї людини відвернуть її від послуху і панування Ісуса. Ісус хотів, щоб цей юнак пройшов увесь шлях до кінця, а не тільки добре його почав.
Гроші були для нього перешкодою. Для інших перешкодою можуть стати хлопець або дівчина, спорт, шопінг, бізнес, філософія, освіта, прихильність до їжі чи сексу. Каменем спотикання може бути що завгодно, їм може бути предмет, якому ми віддаємо більше переваги і сили, ніж Ісусові.
Хіба Ісус Христос виразив любов до цього юнака, вмістивши у Своє послання також іншу його любов? Чи спростив Він істину, щоб не образити хлопця? Чому Він просто не попросив його помолитися молитвою покаяння в надії, що настане момент в майбутньому, коли цей хлопчина сам залишить свою любов до грошей? Адже він все-таки був чудовим кандидатом, що виявив інтерес до спасіння. Усе, що треба було зробити Ісусові, – тільки розкинути мережі, і Він би дістав видатного багатого і сумлінного християнина!
Але Ісус щиро полюбив юнака. Він дав йому істину, дуже сильне слово, ризикнувши втратити цю чудову сильну людину. Ісус подивився йому в очі і прямо сказав, чого йому бракує, – не пристрасті, але готовності серця і розуму слухатися Царя царів незалежно від того, яку ціну довелося б заплатити.
Я думаю, ця людина прийняла Ісуса тільки як Спасителя, не вважаючи обов’язковим послух. Якби Ісусова порада здалася йому доброю, він би скористався б нею. Проте оскільки йому здалося, що Ісусова порада не добра, він пішов.
Могли б ви прямо сказати якомусь пристрасному шукачеві Бога, чого йому бракує і що утримує його від вічного життя? Якщо ви дійсно любите людину, ви маєте бути чесними з нею, не боячись, що вона відкине вас.
Багато християн і служителів лестять людям, боячись бути відкинутими своїми слухачами. Вони жадають прийняття. Зізнатися чесно, я і сам раніше був таким. Я подобався усім підряд, бо завжди говорив людям те, що вони хотіли почути. Я ненавидів суперечки і відкидання, мені хотілося, щоб усі залишалися задоволеними. Потім Бог показав мені мою невпевненість і егоїстичні мотиви. Він показав мені фокус мого життя. Справа була в мені, а не в людях, з якими я спілкувався.
Набагато краще казати правду, ніж йти на компроміс з істиною і примушувати людей вірити в брехню. Набагато краще дати їм почути істину зараз, ніж залишити їх переконаними, що можна жити з ідолами і потім одного разу, коли буде надто пізно, пережити шок, почувши слова Учителя: «Відійдіть, Я ніколи не знав вас, ви були обдурені!»
Тепер подивіться, як пристрасний шукач Бога реагує на відповідь Ісуса: «А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав! І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!» (Мр. 10:22,23).
Цей юнак пішов глибоко засмученим!
«Ісусе, як Ти міг? Ця людина з натхненням підбігла до Тебе, але, почувши Твої слова, пішла засмученою! Хіба Ти не знаєш, що потрібно нести позитивне послання людям, що шукають Тебе? Твої слова і фрази повинні піднімати людей, дарувати їм гарний настрій, а не печаль. Пасторе Ісусе, у Твоїй церкві стане менше людей, якщо Ти продовжуватимеш так відповідати усім пристрасно шукаючим чоловікам і жінкам, особливо багатим і впливовим. Піди до нього і пом’якши Свої слова, врешті-решт він, звичайно, прийме усю істину повністю!»
Можливо, такі слова Ісус чує сьогодні від Своєї лідерської команди і членів рад західних церков! Ісуса б викликали на нараду та зажадали Його відставки.
Як Він посмів образити цього потенційного спонсора, одним рухом руки здатного підписати чек, сплатити витрати усіх церковних заходів на рік вперед. Він міг би заплатити борг у декілька мільйонів доларів за церковну будівлю. Пастор Ісус не розуміє динаміки побудови великого ефективного служіння. Можливо, Він навіть забув, як позитивно впливати на людей. Він повинен пом’якшити Свої слова і проповідувати мотиваційні послання – говорити так, щоб піднімати людей і підвищувати їх самооцінку.
Чи схоже це на те, що, ймовірно, сталося з церквами на Заході? Ми потрапили в пастку, роблячи усе можливе, щоб навернути людину і зробити з неї послідовника. Ми застосовуємо методи підвищення числа парафіян, щоб наші церкви зростали, привертаємо послідовників через Твітер, розширюємо групу прихильників у мережі Фейсбук, заманюємо людей на сторінки своїх блогів. Це не менше, ніж сказати Богові, що наша мудрість вища за Його мудрість. Ми знову ставимо добро над Богом.
Це вірно, що треба запрошувати людей до Христа, але необхідно робити це на підставі істини. Ми повинні усвідомлювати, що Бог не закликав нас розширювати послання Нового Заповіту, полегшуючи його для людей, бажаючих жити незалежно від Його шляхів до спасіння. Спасіння криється не в дереві пізнання нашої оцінки добра і зла. Воно в дереві життя – так свідчить Його Слово. Усіх інших улюблених та ідоли необхідно залишити, так само як дівчина, що погоджується вийти заміж, повинна припинити стосунки з іншими чоловіками. Ми повинні приймати Ісуса Господом, а не просто Спасителем. Це – дерево життя!
