Приклад наставництва

Апостол Павло, Валантен де Булонь

Відомому грецькому філософові Сократу приписують такі слова: “О, якби я міг піднятися на найвище місце в Афінах, я б голосно закричав: “Співгромадяни, чому ви перевертаєте кожен камінь у пошуках багатства і так мало уваги приділяєте дітям, яким ви повинні будете залишити все, що нажили?”

Дійсно, люди схильні приділяти дуже мало уваги своїм дітям.

Нагадаю, що ми продовжуємо говорити про виховання дітей на підставі 6-го розділу Послання до Ефесян. Досі ми розібрали перші дві фази виховання:

  1. Дисципліна і навчання;
  2. катехізація.

Тепер настав час поговорити про 3-у фазу виховання – наставництво. Ця фаза триває з 12 до 30 років. Цікаво, що Христа ми бачимо в Євангеліях у 2 віках: у 12 і відразу вслід за цим – у 30; у 30 років, за юдейською традицією, можна вже стати рабином.

Давайте прочитаємо ще раз Ефесян 6:1-4: “Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. “Шануй батька твого і матір” – це перша заповідь з обітницею: “щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі”. І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому”.

і наставлянні Господньому (Еф. 6:4).

Остання фаза виховання – наставляння, або наставництво. Слово “наставляння” (νουθεσί) у цьому вірші буквально означає “класти в розум”. Тобто ті істини, які дитина вивчила, узнала теоретично, повинні проникнути в її розум так, щоб вона навчилася жити за цими істинами.

Ми як би кажемо дитині: “Я навчив тебе, у що вірити і чому. Тепер ходи зі мною і вчися. Я покажу тобі, як треба виконувати все те, чому я тебе навчив”.

Але як це зробити?

На щастя, апостол Павло не лише записав веління наставляти своїх дітей, але і показав це на власному прикладі. Більше того, він був одним з найкращих вихователів християнської церкви.

Павло наставляв багатьох молодих людей, у тому числі Тимофія. Хоча Тимофій не був рідним сином Павла, Павло ставився до нього як до сина. У своєму листі цій людині – у 1-му Посланні до Тимофія апостол пише такі слова: “Тимофієві, істинному синові у вірі” (1Тим. 1:2). Він вважав його за сина і наставляв, як сина. Таким чином, Павлів приклад може послужити для всіх батьків зразком того, як треба наставляти своїх рідних дітей.

Мені б хотілося спочатку показати вам – на прикладі апостола Павла – кілька ілюстрацій наставництва з книги Діянь апостолів, а потім поглянути на слова того ж самого Павла в іншому посланні, з яких ми побачимо цілі наставництва. Отже, ілюстрації наставництва з книги Діянь апостолів.

Уперше Павло зіткнувся з Тимофієм під час своєї другої місіонерської подорожі. От як це описується в Діяннях 16:1-3: “Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько – еллін, і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії. Павло захотів узяти його з собою“.

З цієї ілюстрації ми бачимо перший урок наставництва: того, кого наставляють, треба всюди брати із собою, треба проводити з ним час.

Беріть своїх підростаючих дітей із собою як можна частіше. Беріть їх з собою скрізь.

Далі, Тимофій був свідком труднощів і страждань Павла.

Наступну ілюстрацію ми знаходимо в Діяннях 17:13-15: “Але коли фессалонікійські юдеї довідалися, що і у Верії проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ. Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там. Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули“.

З цієї ілюстрації ми бачимо наступний урок: той, хто наставляється переживає труднощі разом із наставником.

Не бійтеся, що ваші діти стануть свідками ваших труднощів або страждань. Вони все одно не зможуть прожити життя без труднощів і страждань. Але поряд з вами вони можуть навчитися правильно ставитися до цих труднощів.

Далі, Тимофій був свідком того, як Павло благовіствує про Христа: “А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павло, ідучи за велінням Духа, свідчив юдеям, що Ісус є Христос” (Діян. 18:5).

Звідси ми бачимо урок: той, хто наставляється, бачить у наставнику приклад служіння.

Нехай ваші діти бачать як ви допомагаєте ближнім. Нехай і вони беруть у цьому участь.

Далі ми бачимо, що Тимофій виконував доручення Павла: “І‚ пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, сам залишився на деякий час в Асії” (Діян. 19:22).

Якщо є ще щось, що можуть зробити ваші діти, робіть так, щоб вони вам допомагали. Це допоможе їм бачити вашу зацікавленість у служінні Господу і допомозі ближнім.

Далі, Тимофій слухав Павлове вчення і був свідком перемог у його житті: “Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян – Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим. Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді. А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.

[Після цього розповідається, як Павло наставляв учнів]: Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі. [Тимофій був при цьому з ним і слухав повчання.]

[Услід за цим йде розповідь про воскресіння Євтиха]: У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників. Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: “Заспокойтесь, бо душа його в ньому”» (Діян. 20:4-10).

З цієї ілюстрації ми бачимо ще один урок наставництва: той, хто наставляється, переживає радощі разом з наставником.

Але для того, щоб усе це сталося: щоб ваші підростаючі діти бачили те, як ви переносите труднощі, і як ви служите Богові, і як ви переживаєте радощі, треба лише одне – одна проста умова: ви повинні проводити з ними час. Ви повинні брати їх частіше із собою.

Один молодий чоловік розповів про найкращий різдвяний подарунок у своєму житті. Він сказав: “Найкращий подарунок, який я колись отримував на Різдво, – це коли мій батько протягнув мені маленьку коробочку. У цій коробочці була лише одна записка. Записка була від батька, і вона свідчила: “Синку, цього року я дарую тобі 365 годин свого часу: по одній годині щодня після вечері. Цей час належить тобі. Ми говоритимемо про те, про що ти захочеш поговорити, ми підемо, куди ти захочеш, і гратимемо в ігри, які ти сам вибереш. Це буде твоя година!”

Цей хлопчина продовжив: “Мій батько не лише дотримався своєї обіцянки, але й продовжував її кожного нового року. І це був найпрекрасніший подарунок у моєму житті”.

Попередній запис

Катехізація

Тепер поговоримо про 2-у фазу: Катехізація – учимо дитину в що вірити. … а виховуйте їх у вченні (Еф. 6:4) ... Читати далі

Наступний запис

Слова наставництва

Павлова проповідь А тепер, знаючи про те, як Павло був наставником для Тимофія, давайте подивимося на ... Читати далі