Катехізація

Тепер поговоримо про 2-у фазу: Катехізація – учимо дитину в що вірити.

а виховуйте їх у вченні (Еф. 6:4)

Слово “виховуйте” (κτρέφετε) у цьому вірші означає “живіть, годуйте”. Наповнюйте розум дитини духовною їжею, духовними знаннями. Діти повинні спочатку пізнати істину. Потім вони повинні зрозуміти її.

Цікаво, що книга Притч написана спеціально як керівництво з виховання дітей. І от як на початку Соломон визначає її мету: “…щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму” (Пр. 1:2).

Соломон написав цю настанову, щоб її нащадки, по-перше, знали істину, а по-друге, розуміли, чому істина така. Але починається все з найпростішого: із звичайного знання фактів, знання істин, знання Біблії. Коли повинне починатися це пізнання? З наймолодшого віку!

Давид пише в Пс. 21:10: “Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї“. Як Бог міг дати надію Давиду від самого його народження? Шляхом настанови! Мати говорила йому про Бога. Коли мати почала говорити йому про Бога? Коли годувала його молоком, коли він був ще немовлям! Раніше нерідко годували дітей молоком років до 2-3. Таким чином, коли Давиду ще не було 2-3 років, мати його вже наставляла. Безіменний автор 70-го псалму пише: “В Тобі утвердився я від утроби матері моєї” (Пс. 70:6).

Невідомо, яким би виріс Мойсей, якби його не годувала рідна мати: “Жінка взяла немовля і годувала його. І виросло немовля“. (Вих. 2:9-10). Швидше за все, саме вона в ранньому дитинстві вклала в Мойсея якісь знання про істинного Бога.

В апостола Павла (це вже в Новому Завіті) був співробітник на ім’я Тимофій. У Тимофія були віруючі мама і бабуся (2 Тим. 1:5), і вони з дитинства вчили його Слову Божому. Павло нагадує йому: “До того ж ти з дитинства знаєш Святе Писання” (2Тим. 3:15).

І подумайте, як мудро задумав Господь: Священне Писання здебільшого складається з історій, які легко зрозумілі і дорослим, і дітям.

Ми бачимо історії в Старому Завіті: практично вся книга Буття і багато історій в інших місцях П’ятикнижжя; усі історичні книги – Самуїлові, Царів (Царств), Хронік, Руф, Есфир, Ездри та Неємії; безліч історій у пророчих книгах – згадайте яскраві історії про Даниїла та його 3 друзів. А чого варта історія Іова!

Так само і в Новому Завіті – я перерахував приблизно за числом сторінок – біля 70 займають Євангелія, Діяння апостолів і Одкровення! – а це все суцільно історії. Так що знати основний зміст біблійної істини може навіть маленька дитина!

Отже, перше завдання виховання – це повідомити інформацію про істину. Просто, щоб дитина знала чому вчить Писання.

  • Як цього досягти? Має бути організований час читання Біблії з дітьми. Дитина ніколи не дізнається, що говорить Біблія в цілому, якщо ви про це згадуватимете тільки час від часу.
  • Обов’язково треба виділити час, коли ви щодня будете намагатись читати з дітьми Біблію (зі старшими) або книжку біблійних історій (з молодшими).

Далі, дитині треба пояснювати Писання, щоб вона …могла зрозуміти слова розуму (Притчі 1:2).

Уявіть, що буде, якщо ми просто скажемо дитині: “Не сунь оголені дроти в розетку”. Вона запитає: “Чому?” Ми скажемо: “Просто. Не сунь, я сказав!” Що тоді станеться? Коли нас не буде поруч, дитина візьме і вирішить спробувати – засуне оголений дріт у розетку, і її вдарить струмом. Так само буде і в тому випадку, якщо дитина знає істину, але не розуміє її.

Ми повинні переконатися в тому, що наші діти розуміють істину Священного Писання. Як це можна зробити?

  • Коли ми читаємо з ними Біблію, ми повинні ставити їм багато питань, і чим старше вони стають, тим більше ми можемо ставити питань.
  • У міру того як дитина зростає, міняються наші питання. Спочатку ми запитували про факти історії. З віком ми починаємо більше запитувати про сенс. Ставлячи питання, ми допомагатимемо їм роздумувати над Біблією.
  • Показувати їм, як ми самі роздумуємо над Біблією.
  • Ну і, нарешті, просто пояснювати, що Писання говорить, і відповідати на їхні питання.

Але є й ще один вид настанови у вченні Господньому, яким ми в жодному разі не повинні нехтувати. Це навчання систематичному богослов’ю. Тільки, звичайно, на дитячому рівні. Знаєте, є такі дитячі катехізиси?

Дитячий катехізис. Приміром:

  • Питання: Хто створив тебе?
  • Відповідь: Бог створив мене.
  • П: Що ще Бог створив?
  • В: Бог створив усе, що існує.
  • П: А для чого Бог все створив?
  • В: Для Своєї слави.
  • П: Чому ти повинен прославляти Бога?
  • В: Бо Він створив мене і піклується про мене.
  • П: Як ти можеш прославляти Бога?
  • В: Люблячи Його і виконуючи Його заповіді.
  • П: Хто такий Бог?
  • В: Бог є дух. У Нього немає тіла, як у людини.
  • П: Де Бог?
  • В: Бог скрізь.
  • П: Чи можеш ти бачити Бога?
  • В: Ні, я не можу бачити Бога, але Він завжди бачить мене.
  • П: Скільки є богів?
  • В: Є тільки один Бог.
  • П: У скількох особах існує цей один Бог?
  • В: У трьох особах.
  • П: Хто ці три особи?
  • В: Отець, Син і Дух Святий.

До речі, це рівень для 2-х літньої дитини. І я, чесно кажучи, здивувався. Я подумав, що, хоча наша дочка вже знає якісь біблійні історії, у неї немає чіткості в найфундаментальніших питаннях про Бога. Після цього ми стали з нею проходити цей катехізис.

Деякі батьки кажуть: “Я хочу, щоб у моїх дітей було особисте спілкування з Богом, а не просто, щоб вони запам’ятовували якісь істини”. Правда? А чому ви тоді учите їх: “А, б, в, г, д?..” Ви ж хочете, щоб вони полюбили читати, а це просте запам’ятовування? Навіщо ви вчите їх таблиці множення? Чому просте запам’ятовування цілком нормальне в будь-якій іншій сфері, окрім вчення про Бога?

Інші кажуть: “Я не хочу нав’язувати дитині віру в Бога. Я хочу, щоб вона виросла і зробила вибір самостійно”.

– Правда? А що, якщо те ж саме сказати про освіту?

– Я не хочу нав’язувати дитині читання. Я хочу, щоб вона виросла і зробила вибір самостійно: хоче вона вміти читати чи ні.

– Я хочу, щоб вона виросла і зробила вибір самостійно: хоче вона знати таблицю множення чи ні.

Це звучить смішно.

Учіть дітей істинам Писання якомога більше.

Регулярно. Про це свідчить і Писання: “І нехай будуть слова ці, які Я заповідаю тобі сьогодні, у серці твоєму; і навчай їх дітей твоїх і говори про них, сидячи в домі твоєму і йдучи дорогою, і лягаючи і встаючи” (Второзаконня 6:6-7).

Деякі батьки кажуть: “Моєму синові 14 років. Як ви думаєте, він може починати знайомитися з богослов’ям?” – “Про що ви говорите! У 14 років у нього вже є богослов’я”. Вони можуть цього не усвідомлювати, але в 14 років у них вже є певні уявлення про Бога.

Дехто з вас стикався з тим, що ви говорите своїй 14-річній дитині щось про Бога, про життя, а вона видає вам у відповідь те, що суперечить Біблії, вашим переконанням, вашій вірі. У чому проблема? – Ви не вчили дітей богослов’ю, тому хтось заповнив цей вакуум неправдивими уявленнями. Якщо ви не дали їм правильних, істинних понять про Бога, то вони отримали своє богослов’я – свої поняття про Бога – з фільмів, з пісень, які вони слухають, від друзів.

  1. Отже, 1-а фаза виховання – дисципліна і навчання.
  2. 2-а фаза – катехізація (у що вірити і чому).
  3. Про 3-у фазу – наставництво – ми поговоримо наступного разу.
Попередній запис

Дисципліна і навчання

"Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. “Шануй батька твого і матір” – це перша заповідь з ... Читати далі

Наступний запис

Приклад наставництва

Апостол Павло, Валантен де Булонь Відомому грецькому філософові Сократу приписують такі слова: "О, якби я міг ... Читати далі