Добрий подвиг віри

Існує древнє оповідання про те, як в одній країні пройшов слух про дивне сімейство. Сім’я була дуже велика, вона складалася із ста людей. Незважаючи на численність, родина зберігала мир, порядок і згоду. Правитель країни, отримавши звістку про це, вирішив сам побувати в незвичайному сімействі. Його зустрів голова сім’ї, поважний старик.

– У чому секрет такого благополучного життя? – зацікавився правитель.

Старик узяв чистий аркуш паперу, довго писав щось і подав правителеві. На листі було сто разів написане слово “терпіння”.

Спрадавна терпіння вважалося верховною чеснотою. Кожна віруюча людина розуміє, що християнська любов невід’ємна від великого довготерпіння. Найдосконаліше поєднання жертовної любові і безмежного терпіння явлене роду людському в образі небесного Учителя, Який “довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння” (2Пет. 3:9).

Довготерпіння не покинуло Ісуса Христа і під час тяжкої страти на Голгофі. Любляче серце Господнє обіймало і тих, хто дихав злістю і ненавистю: “Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному” (1Пет. 2:23).

Вище терпіння від Бога. Нетерпіння, як протилежний стан душі, від диявола.

Що змусило нашу праматір Єву виявити непослух Богові? У неї забракло терпіння жити по волі Божій. Піддавшись на приманку спокусника, вона переступила заповідь Отця Небесного (Бут. 3:2-6). Через нетерпіння однієї людини весь світ потрясла дисгармонія, він втратив рівновагу, заразившись гріхом (Рим. 5:12).

Чому Каїн лиходійські вбив рідного брата? Гріх заздрості позбавив його розуму, вивів із себе, і він не міг стерпіти благовоління Господа до Авеля (Бут. 4:3-8).

Сім’янин, який бажає отримати уроки святого терпіння, повинен познайомитися з багатостраждальним життям біблійних праведників. Проповідник-євангеліст Дуайт Муді якось сказав: “Якщо у твоєму серці бракує терпіння, то читай книгу Іова”.

Багатий батько сімейства, щасливий і всіма шанований, став самотнім жебракам. Вкритий з голови до ніг проказою, він сидить на гноїщі за міськими стінами. Нетерпляча дружина схиляє Іова до страшного гріха богохульства: “Ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри” (Іов 2:9). Як же Іов затулив вуста дружині?

Лагідністю і довготерпінням: “Ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати?” (Іов 2:10).

Не знайшов диявол слабкого місця в характері цього мужа віри. Позбавлення майна не похитнуло праведника. “Господь дав, Господь і взяв; нехай буде ім’я Господнє благословенне!” (Іов 1:21) – упокорено казав він. Не вдалося підступному духу зла і через дружину обеззброїти Іова.

Ви чули про терпіння Іова, – нагадує ап. Яків, – і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий” (Як. 5:11).

Іов і його друзі, Ілля Репін

Терпіння Іова було винагороджено Богом. Історія мужнього праведника переконує нас у тому, що шлях до маленьких і великих перемог у житті християнина лежить через подвиг терпіння. Сила благочестя може творити дива.

Хочеш перемагати зло добром? Проси в Бога сил, мудрості і терпіння. Проси Його втручання і присутності в усіх житейських негараздах. Премудрий і довготерпеливий Господь навчить, як чинити в справі заспокоєння сімейних сварок і конфліктів.

Ап. Петро перестерігає дружин-християнок поводитися гідно звання, в яке вони покликані: “Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались, коли побачать ваше чисте, богобоязне життя” (1Пет. 3:1,2).

Християнська поведінка – запорука навернення наших ближніх до Бога. Мужнє терпіння християнської душі гасить безумні пориви зла. Зло ударяється як би об кам’яну стіну. Християнська любов не дає місця нетерпінню.

Одна благочестива християнка, бажаючи нести світло божественної любові у свою сім’ю, щодня молилася таким чином: “Милосердний Боже! Даруй мені благодать терпляче переносити сполучені з моїм станом смуток, досаду і прикрості, не ображати чоловіка мого, тримати в таємниці його недоліки і слабкості, не засмучувати його, берегтися щонайменшої з ним суперечки, пригнічувати в собі гнів і роздратування; лагідністю утихомирювати запальність мого чоловіка, веселістю моєю розсіювати його похмурість, догоджанням йому пом’якшувати холодність і жорстокість його вдачі, мовчанням пересилювати гнів його, привітністю моєю полегшувати труди його і втішати його прикрості. Нехай радіє про мене чоловік мій!”

Заради сімейного миру дружина готова жертвувати собою. Для неї сімейне життя – це подвиг. Вона вірить, що Господь буде її вірним помічником. Яким радісним і світлим колоритом прикрашена її молитва! Помиляються ті, хто думає, що терпіння обов’язково пов’язане з похмурістю. Швидше навпаки, терплячі люди – найбільш життєрадісні.

Людей, які вміють чекати і терпіти, називають вродженими мислителями. Найбільший мислитель християнської церкви ап. Павло пройшов сувору школу терпіння (2 Кор. 6:4). Проте він майже ніколи не втрачав благодушного настрою. Найвідчайдушніші обставини життя він за допомогою Духа Святого умів обертати на користь душі і на славу Господню.

Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої. І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам“, – відважно прославляє він Бога, Який безмірно дає різноманітну благодать Свою для удосконалення християнського характеру (Рим. 5:1-5).

“Є на землі такий життєвий терен, на якому можна було б успішно трудитися без терпіння? Ні. Всі сфери життя, включаючи і сімейну, плідно розвиваються тільки за наявності терплячого характеру. Терпіння посилює віру, відновлює мир, допомагає любові, учить упокорюванню, збуджує покаяння, – писав на зорі християнства Тертуліан. – Терпіння втримує лихослів’я, перешкоджає хижацтву, торжествує над спокусами. Воно підтримує слабкого, підбадьорює сильного, веселить вірного, залучає язичника до віри, служить прикрасою дружин і славою чоловіків. Воно люб’язне в дитині, гідне поваги в юності, дивне в старці. Воно має обличчя лагідне і спокійне, не затьмарене ні гнівом, ні печаллю, брови ніколи не нахмурені. Де Бог, там і терпіння…”.

За матеріалами сайту www.yess.kіev.ua

Попередній запис

Терпіння

Усі ми досить часто чули і, напевно, казали: "Христос терпів і нам велів". Зазвичай при цьому мається на увазі, що ... Читати далі

Наступний запис

Терпіння потрібне кожному

У наше століття швидкостей люди хочуть мати все тут і зараз. Усі відразу хочуть стати багатими, швидко вирішувати всі питання, ... Читати далі