Терпіння

Усі ми досить часто чули і, напевно, казали: “Христос терпів і нам велів”. Зазвичай при цьому мається на увазі, що Христос терпів Хресні муки. Зрозуміло, це незаперечно, – Господь наш їх дійсно зазнав. Але коли ми говоримо це за нікчемних приводах, чи правильно це? Чи добре прирівнювати до хресних мук зубний біль або сварки?

Терпіння Христове

Якщо ми звернемося до Писання і подивимося, що ж терпів Христос, то побачимо наступне: у Мф. 17:17, дізнавшись про те, що Апостоли не змогли зцілити біснуватого отрока, Він каже: “О роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас?

Ці слова майже дослівно повторюються в тому ж епізоді в Мк. 9:19 і в Лк. 9:41 і свідчать про те, що терпів Він гріховне людство. Вже саме перебування Людиною між людьми – Його применшення, прийняття Царем і Богом образу раба – вимагало від Бога дійсно нелюдського терпіння. А про Хресні муки Він в Євангелії від Луки (Лк. 12:50) каже: “Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!” Виходить, що до Хресних мук Він прагнув, але не тому, що це Йому було легко, – це було жахливо – а тому, що вони знаменували виконання справи спасіння і подолання гріховності світу, яку Христос перейняв на Себе в Хрещенні, Сам будучи Єдиним Безгрішним. Недаремно кажуть богослови, що Хресний шлях Христовий починається з Різдва, з втілення.

А якщо ми, християни, терпіти хочемо по-християнськи, то для нас головне в терпінні – це терпіння обставин у занепалому світі і нас самих, які перебувають у цьому світі в занепалому ж стані.

Терпіння і труд все подолають

Без терпіння неможливо навчитися жодної професії, бо навіть найпростіші професії вимагають навичок, навички отримують повторенням вправ, а для вправ потрібне терпіння, яке і дозволяє перетворювати рядове ремесло на високе мистецтво.

Що ж до мистецтва як такого, то свого часу для першокласників класу фортепіано однієї з музичних шкіл незабаром після початку занять проводився своєрідний урок. Їх вели в недалекий провулок. Там стояв будинок, в одному з вікон якого була відкрита кватирка, а звідти лунали звуки – не так щоб дуже мелодійні. І вчителька казала: “Чуєте, діти? Це Гілельс[1]. Він грає гамми. Щодня по кілька годин”. Такий от урок терпіння. А всі великі балерини так само по декілька годин на день займаються вправами. А мужні гітаристи і ніжні арфістки однаково роздирають собі пальці в кров у процесі опанування майстерності.

А що головне дається вищою освітою (якщо вона справжня)? – Навичка роботи з літературою – не завантаження рефератів з Інтернету, а уміння працювати з бібліотечними каталогами, уміння знаходити там те, що тобі потрібне, правильно читати, робити конспекти, виписки, знаходити причини і наслідки – і розуміти функції Інтернету як потужного джерела інформації, а не як шпаргалки. Між іншим, запит для Інтернету теж треба вміти зробити. А для технічних спеціальностей – уміння сидіти над кресленнями, домагаючись максимальної акуратності і чіткості виконання. І опанування тонкощів вищої математики, коли в душі росте і зріє протестуючий крик: “А навіщо мені це!?!” А для хіміків і біологів – здатність повторювати дослідження десятки і сотні разів при скрупульозному дотриманні правил, що забезпечують надійність результатів. От що дає вища освіта – і не більше того. Але і надалі всяка наукова робота вимагає терпіння.

Терпіння в сім’ї

Колосальне терпіння вимагається в сімейному житті. Дуже великий відсоток розлучень з нашої взагалі катастрофічної статистики сходить просто до відсутності терпіння.

Адже люди чекають, що от це – гарна сукня, оркестр, несусвітної розкоші весільний банкет, а далі починається суцільна рекламна пауза. А починаються будні. Починається шок від того, що улюблена людина при найближчому розгляді викликає певні питання і навіть частково почуття протесту. А потрібно терпіти, звикати, поступатися. Вчитися любити живу людину, а не створений власною уявою фантом. Ну, а якщо така справа, в якій поступатися не можна, то діяти потрібно з любов’ю і молитвою. Людину так відразу не переробиш, і взагалі, кажучи переробляти – це справа Божа, а не справа людська. Її справа – любити і терпіти, а там Бог дасть те, що треба. Колосальне терпіння потрібне і при вихованні дитини, а єдиний спосіб пом’якшити всі сімейні тяготи – це настільки перейнятися любов’ю, що вона перетворить життя так, що всі будні перетворяться на свята. Але це дається духовною працею.

Духовне життя – скільки можна терпіти?

Коли ми переходимо до терпіння в нашому релігійному житті, з’ясовується, що тут терпіння потрібні моря та океани. Зараз прийнято палко обговорювати, так би мовити, “провальний” релігійний досвід. Адже якщо просто, то всі розчарування виникають через відсутність терпіння. Міркування при цьому може бути приблизно таке: як же це так: я хрестився, я в Церкві, пощу, молюся – а все ще по воді не ходжу, словом не зціляю… та навіщо мені все це треба!? І далі: як я можу перебувати в Церкві, коли люди в ній поруч зі мною такі грубі, некультурні, а священик таку погану проповідь сказав. Як правило, це говорить людина, яка сама особливою вихованістю не відрізняється, а що стосується проповіді, то пару років тому вона про проповідь гадки взагалі не мала, а зараз вже намагається судити.

У нас немає терпіння і для елементарної духовної вправи в самопізнанні, для того щоб подумати: а що таке насправді “Я”. А самопізнання – це початок християнського життя. Адже всякій людині необхідно розібратися, що є частиною її особистості, а що – гріхом, який на ній паразитує. Як правило, для цього теж бракує терпіння, а марно, бо можна було б потихеньку прийти до думки про те, що дуже багато з того, що здається складовим нашої особистості, – це лушпиння, це піна і кірка, яка на нас наросла в занепалому світі.

Терпіння народжує упокорювання, бо чим більше думаєш, тим більше в тебе терпіння подумати, тим більше ти розумієш, що вже не такий ти скарб, щоб тобі себе розглядати як еталон і ревізувати церковні правила залежно від того, підходять вони тобі чи не підходять. Якщо ти вважаєш, що вони тобі не підходять, так це не тому, що вони погані, а тому, що тобі треба з терпінням навчитися їм відповідати.

“Терпи себе”

І от ми підходимо до моменту, про який пишуть мало, бо вважається, що це річ дуже тонка. Це так, але знати про неї, напевно, необхідно. Це терпіння себе.

Навчитися терпіти себе зовсім не означає розслабленої поблажливості: так, я такий, ну і що? По-справжньому терпить себе той, у кого вже є певне уявлення про те, яким же має бути той, хто йде шляхом спасіння. І от тут він бачить, що він цьому не відповідає. Стрибати через східці, у п’ятнадцять хвилин переглянути свій світогляд і визнати, що віднині ти будеш подвижником і духовидцем, – от цього не можна, це нетерпіння. А терпіння – це зізнатися, що ти загалом мало на що придатний. Не подарунок. Тобто визнати свою недосконалість. І терпіти. Врешті-решт, Бог тебе терпить. А ти що, кращий за Нього?

Але тут і криється найголовніше: як часто люди створюють за своїм задумом ідеальний образ себе і намагаються відповідати цьому образу, і впадають у різні нехороші стани, коли зазнають невдачу. А терпіння себе має на увазі в першу чергу уміння дивитися на себе очима Божими і вирішувати проблему проблем: яким Він мене створив? для чого? як я можу цьому відповідати? як мені почути Його голос, що закликає мене звільнятися від гріха?

І треба звернути увагу на те, як часто в Писанні говориться про шляхи Божі (тільки в Псалмах – 29 разів, а в Іс. 55:8,9 сказані слова, що значною мірою прояснюють нашу тему: “Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші“).

Виявивши терпіння в духовному житті, ми набуваємо упокорювання перед Господом. А потім вже зрозуміло, що вихід для нас лише один: просити в Господа, щоб Він нас вів саме тим шляхом, який Він для нас передбачив, – не розробляти систему аутотренінгу, а звернутися до Нього. Головне, щоб Він нас вів саме в тому темпі, який вважає корисним. Це Його справа, і не кожного Він, як Савла Тарсянина, миттєво навертає від палкої ворожнечі до християнства до такої ж палкої любові Христової.

Багато хто любить стверджувати, що Бог захотів – і в одну мить Савл став Павлом. А хто такий був Савл? Про це теж треба подумати. Савл був фарисей і син фарисея. Савл був учень наймудрішого рабі Гамаліїла. Савл був дуже віруючою людиною і дуже твердим у своїй вірі. Це схоже на сучасних людей, які навертаються в християнство? – та нічого подібного; ми ж в основному духовно розм’якли. Заразилися в’ялими ідеями стосовно того, що можна думати по-різному, є різні думки. Нічого схожого в Савла не було. Він найпалкішим чином наслідував те, що вважав Божою Істиною, а Бог показав йому, що Істина в іншому. Його навернення було наверненням дуже сильної особистості; це був, так би мовити, поворот вектора без зміни його величини. А нам корисно не підноситися у фантазіях, а терпіти себе перед обличчям Божим.

Коли людина терпить себе, їй вже не до марнославства. Вправа в терпінні себе зістригає гординю під нуль. Якщо людина терпить себе, то вона знає собі ціну, розуміє, що гордитися їй нічим, а не те щоб “Я знаю, що гордитися недобре, тому я не гордитимуся. Так, я абсолютно чудовий, але я не гордитимуся”. Це помилковий шлях, так довго не витримаєш. А от коли людина терпить себе, то вона розуміє: “А чим мені гордитися? Ну, дав мені Бог розум, так я ж його погано використовую, байдикую. Ну, дав мені Господь дар людської мови, але я ж дурості кажу, розпускаю плітки, засуджую, пересудами займаюся. Де ж моє слово, щоб навертати людей? Немає в мене такого слова”. І от так от можна перебрати всі свої властивості та якості і побачити, що гордитися нічим. І головне при цьому – не впадати у відчай, бо ми багато що можемо придумати стосовно того, якими хотіли б бути, а найважливіше – зрозуміти, якими нас замислив Господь.

Але чому ж терпіння себе не загрожує перетворитися на джерело відчаю? – Бо воно пов’язане з упованням на Бога. Без цього уповання воно шкідливе. Справжнє терпіння себе – це якщо людина знає, що Господь її любить, якою вона є, і виведе її на шлях спасіння – так і тоді, як і коли визнає це за потрібне.


[1] Видатний піаніст ХХ століття, уродженець Одеси

Автор: Марина Журинська

Попередній запис

Біблія про терпіння

І. Визначення терміну Визначення словника "Терпіти – (1) упокорено і стійко переносити щось (страждання, біль, неприємне, небажане); (2) миритися з ... Читати далі

Наступний запис

Добрий подвиг віри

Існує древнє оповідання про те, як в одній країні пройшов слух про дивне сімейство. Сім'я була дуже велика, вона складалася ... Читати далі