А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности… 2 Кор. 8:11
Золоте правило духовного розуміння – не інтелект, а послух. Освальд Чемберс
Уявіть: хлопчина зустрічається з дівчиною. Вона приваблива, енергійна, організована, прекрасно готує, чудово поводиться з дітьми, і, найголовніше, у неї дивовижний характер. Він закоханий і усе своє життя хотів би провести саме з нею. В один прекрасний момент, до якого хлопчина ретельно підготувався, він опускається перед нею на коліна, відкриває невелику скриньку, в якій виблискує кільце з діамантом, і освічується їй.
На його великий захват, обличчя дівчини осяюється широкою посмішкою, вона скрикує від радості, сльози котяться з її очей, і, трохи отямившись, вона пристрасно вигукує: «Так! Так! Так! Мені навіть не віриться. Це найщасливіший день у моєму житті! Я так сильно люблю тебе! Так, я вийду за тебе заміж!»
Не пам’ятаючи себе від щастя, вони кидаються один одному в обійми, вона дивиться йому в очі і пристрасно обіцяє: «Ми будемо дуже щасливими. Я буду найкращою дружиною, створюватиму затишок у домі, буду бездоганною хазяйкою, готуватиму їжу для тебе і наших дітей, вестиму здоровий спосіб життя, модно одягатимуся і даруватиму тобі любов завжди».
Хлопчина думає: «О це так! Яке блаженство! Я, напевно, найщасливіший хлопець на землі».
Потім вона вимовляє ще одне речення, яке примушує його насторожитися: «Звісно, є інші хлопці, які мені подобаються, і час від часу я, можливо, з ними зустрічатимуся».
Хлопчина приголомшено вигукує: «Так не піде!»
«Чому, любий?»
Він у замішанні. Радісна подія зіпсована. Захват зник. У його голові проносяться думки: «Вона жартує? Але як можна жартувати про такі речі, особливо після того, як я освідчився їй?»
Після невмілого мовчання, яке здається вічністю, вона намагається повернути щасливий момент, пропонуючи йому компроміс: «Гаразд, нехай буде тільки один день на рік для інших бойфрендів. Я присвячуватиму тобі всю себе 364 дні на рік, і тільки один день дарувати себе ним».
Хлопчина не вірить власним вухам. Очевидно, вона не розігрує його, вона говорить цілком серйозно. Він знову відповідає: «Ні, так теж не піде».
Вона спантеличена, але оскільки вона дуже сильно любить його, то пропонує йому ще вигіднішу угоду. «Добре, а як щодо чотирьох годин на рік? Лише чотири години на рік я проводитиму з іншими чоловіками».
«Ні!» – ще наполегливіше, ніж вперше, відповідає жених.
Вона не відступає: «А якщо двадцять хвилин на рік? Дозволь мені тільки один разок побути в ліжку з іншим хлопцем!»
«Ні!»
У надії хоч якось знайти вихід з безвиході, вона починає благати свого жениха: «Любий, я дуже люблю тебе, я без тями від тебе. Я люблю тебе більше за усіх інших. Але в мене є така потреба. Я не можу належати одному чоловікові. Я щиро бажаю бути вірною тобі і знаю, що не повинна вступати у відносини з іншими чоловіками, але давай дивитися на життя реально. У світі так багато хороших хлопців, і мені дуже подобається їх увага. Навіщо мені відмовлятися від них? Чому не можна бути з тобою і одночасно трохи з ними?»
Юнак настільки засмучений, що вже не може відповідати їй, він тільки хитає головою. Минає кілька невмілих секунд, дівчина м’яко каже йому: «Я маю бути чесною з тобою: по-моєму, ти занадто багато чого просиш. Я хочу насолоджуватися повним життям».
Хлопцю цього вистачає, і він каже: «Це неможливо. Ми не одружимося, і ми більше не зустрічатимемося».
Вони розходяться кожен у свій бік.
Давайте продумаємо цю ситуацію. Хлопчина знаходить приголомшливу дівчину з дивовижним характером. Вона чудова в побуті, вона любить його, готова служити і хоче віддати йому краще, що в неї є. Вона із захватом приймає його пропозицію руки і серця. Усе складається чудово. Йому треба тільки погодитися з тим, що двадцять хвилин на рік вона проведе з іншим хлопцем! Чому б йому не вибрати такий варіант?
Відповідь очевидна – вона не готова віддати йому усе своє життя і серце. Вона знає, що правильно, і навіть хоче цього, але річ у тім, що вона занадто прив’язана до інших чоловіків.
Жоден нормальний хлопець не погодиться одружуватися на такій дівчині, чому ж ми думаємо, що Ісус прийде за нареченою, яка так поводитиметься? Давайте ще раз прочитаємо Його слова:
«І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.» (Мр. 8:34,35).
Зверніть увагу, що одне лише бажання зберегти своє життя коштуватиме нам усього. Ісус не сказав: «Хто хоче душу свою зберегти, той збереже її». Одного бажання зберегти своє життя недостатньо, рівно як в історії про двох закоханих, де наречена тільки хотіла віддати всю себе женихові.
Для того, щоб вступити у відносини заповіту з найпрекраснішою Особою на світі, необхідно віддати Йому усього себе, а значить, підкоритися Йому в усьому. Цікаво, що Біблія порівнює взаємини з Богом із стосунками між чоловіком і дружиною. Павло пише: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву! Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!» (Еф. 5:31-33).
Павло дав цю настанову для подружніх стосунків, проте він ясно показав, що вона стосується і наших взаємин з Ісусом. Жоден чоловік не одружується на жінці, яка хоче віддати йому усю себе, але не робить цього. Ви думаєте, Ісус інший? Яків пише: «Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:4).
Двічі підкреслюючи цей пункт, він робить на ньому сильний акцент. Це не дрібниця, це найважливіша частина справжніх взаємин з Богом.
Перелюбник, задник – це людина, що укладає заповіт з однією людиною і порушує його, вступаючи у взаємини з іншим. Така людина не присвятила себе договору, скріпленому двома людьми.
Укладаючи заповіт з Господом Ісусом Христом, ми зобов’язуємося йти за Ним, зрікшись себе і вийшовши з системи світу, що оточує нас. Від нас вимагається не менше ніж повна самовіддача в послух Йому. Це означає, що ми приймаємо Його волю, ми хочемо виконувати її сильніше, ніж власну. В обмін на своє життя ми отримуємо Його життя. Саме так будується шлюб між чоловіком і жінкою.
