Давайте подивимося, що каже Ісус. Його слова, звернені до безлічі людей, звучать просто і ясно.
«І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже» (Мр. 8:34,35).
Ми повинні зректися самих себе, якщо хочемо слідувати за Ним. Крапка.
Що це означає? Неможливо служити двом панам, бо вірним можна залишатися лише одному з них, якщо кожен закликає вас до різних дій. Коли наше тіло, яке все ще не спокутане, бажає одного, а Слово Боже каже про інше, якщо ми ще не прийняли рішення йти за Ісусом як за своїм вищим Господом, ми легко можемо вибрати незалежну дорогу, як і раніше дивлячись на Ісуса і сповідуючи Його своїм Спасителем. Чи можливо помилитися, сповідуючи це?
Можливо, тому Ісус сказав: «Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?» (Лк. 6:46). Іншими словами, Господом стає порожнє безглузде життя. Якщо ми, кажучи «Господь», не вкладаємо в це слово належного значення, Ісус каже, що нам краще називати Його «великим Учителем». Принаймні тоді ми зможемо отримати щось з Його вчення і не обманюватися, думаючи, що ми належимо Йому, хоча насправді це не так.
Як написано в Євангелії від Марка (8:34,35) і в багатьох інших віршах у Новому Заповіті, зректися себе – це не просто варіант, як піти за Ним «з острова» цього засудженого світу. Це обов’язкова умова, якщо ми хочемо врятуватися від прийдешнього гніву. Я помітив, що людям на Заході дуже важко це зрозуміти. Причина, на мій погляд, у тому, що ми, люди, намагаємося зрозуміти принципи царства з погляду демократії. Демократія діє в Америці та інших західних країнах, але якщо намагатися застосовувати її в стосунках з Богом, ми зазнаємо поразки. Він справжній Цар, а не номінальний монарх, як, наприклад, королева Великобританії.
Демократія – це «народовладдя; форма політичного устрою, в якому верховна влада належить народу, виконується безпосередньо ним або його обраними представниками». З таким менталітетом ми. Він закладений у нас, у нашому мисленні. Тому якщо нам щось не подобається, ми думаємо, що зможемо це оспорити або змінити, маючи «невід’ємні» особисті права і свободу слова для вираження своїх поглядів.
Така форма уряду успішно діє в Сполучених Штатах, бо вона створена для смертних людей, що живуть у плюралістичному суспільстві, але чужа Богові. Як би нас, західне суспільство, це не бентежило, Бог, на щастя, – диктатор. Він щедрий і великодушний, але останнє слово завжди залишається за Ним. Якщо ми мислитимемо демократичними категоріями відносно свого ходіння з Богом, то отримаємо не більше ніж удавані стосунки.
Життя при справжньому монархові інше. Господь і цар – це синоніми в значенні верховної влади. Якщо ми дійсно хочемо йти за Богом, ми не можемо застосовувати принципи демократії до Його царювання. Бо тоді ми нічим не відрізняємося від Адама і Єви, що скуштували від дерева пізнання добра і зла. Ми як і раніше командуємо парадом і самі вирішуємо, що для нас найкраще.
Візьми свого хреста
Далі Ісус велів нам узяти хреста. Що це означає? Це не може означати самозречення, інакше навіщо Ісусу повторюватися? Відповідь ми знаходимо в листі Павла до Галатів, де він каже: «Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:19,20).
Павло не говорить про фізичне розп’яття, інакше він був би мертвий і не зміг написати цей лист. Він говорить про своє рішення йти за Господом, прийнятому декількома роками раніше. Павло узяв свій хрест. Секрет значення ховається в його словах «живу вже не я, а Христос проживає в мені». Таким має бути заява кожної істинної Божої дитини. Ми перестали бути незалежними і живитися від дерева своєї оцінки добра і зла. Тепер ми живемо в Ньому, тепер усе наше життя від Нього. Ми залежимо від хреста, що дарував нам свободу від рабства, щоб ми могли жити в послуху та силі Божій.
Хрест пропонує абсолютно новий спосіб життя. Як Павло пише в іншому листі: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим. 6:4). Це оновлене життя дає нам можливість залишати те, що ми раніше залишити не могли. Гріх більше не володарює над нами, але ми повинні обрати для себе такий спосіб життя. Ми самі вирішуємо повністю підпорядкувати себе Його волі.
Павло продовжує: «А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями» (Гал. 5:24). І ще: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу» (Гал. 6:14). Хрест дає нам силу ходити у свободі від гріховного тіла і не піддаватися сильному впливу світу.
У молодості, до моєї зустрічі з Ісусом, іноді я коїв погані вчинки і ніяк не міг припинити їх коїти. Я жалкував, що знову і знову показував свою гордість і похіть, кривдив інших людей, але чим більше я намагався звільнитися від такої поведінки, тим більше розчаровувався. Я був безнадійно пов’язаний гріхом і його владою над собою. Проте щойно я розіпнувся з Христом, я почав жити у свободі.
«Знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!» (Рим. 6:6,7).
Сподіваюся, ви не пропустите цей вірш. Пийте ці слова, бо в них сила до вашої свободи. Істина ще дивовижніша. Споглядання хреста дає нам все більше свободи від гріха і дозволяє жити в послуху Йому. Написано: «Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!» (1 Кор. 1:18). Те, що ми раніше не могли своєю силою, тепер можемо – ходити Його дорогами. Тепер ми можемо наслідувати Бога. Тепер ми можемо йти за Ісусом.
Отже, ми сказали, що неможливо йти за Ісусом, не зрікшись самих себе (забути про свої дороги і прийняти Його божественну владу) і не узявши свій хрест (сповнитися силою Христовою, щоб остерігатися гріха і світських шляхів). Ми живемо по вірі в Його могутність, діючу в нас і через нас. Ми живимося від Нього. Який славний пакет Божого спасіння дарований нам!
