Досконала дія терпіння

Плід Духа

Немає іншої такої чесноти, про яку було б сказано так багато, але яка настільки важка в практичному застосуванні, як терпіння. Багато хто вихваляє терпіння, але небагато хто практикує його. Випробування, через які ми проходимо, виявляють брак у цьому прояві Божої благодаті. Тому для нас важливо зрозуміти, звідки береться угодне Богові терпіння. Ми всі знаємо людей, які, стиснувши зуби, переносять біль. Але людину, що віддає славу Богові під вражаючим бичем страждань, зустрінеш не щодня.

Як і інші плоди Духа, терпіння має неземне джерело. Воно не характерне для нашої гріховної плоті, з її похіттю і ворожнечею. «Діла плотські явні…» (Гал. 5:19). Чому апостол такий упевнений, що нам вони відомі? Відповідь проста – ми добрі знайомі з ними досвідчено. Людина, що пережила отруєння або мала перелом, може детально розповісти про симптоми і наслідки хвороби. Ми добре знаємо те, що пережили самі. Кожен християнин може, як апостол Павло, вигукнути: «В членах моїх бачу інший закон» (Рим. 7:23). Діла плотські нам відомі.

Дія Духа у віруючій людині прямо протилежна ділам плоті. Дух завжди знаходиться в конфлікті з плоттю. «Але ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями» (Гал. 5:24), щоб Слово Христове принесло прекрасні плоди любові, миру, радості.

Люди світу теж прагнуть набути любові, і усі хотіли б переживати радість. Але чи багато ми зустрічаємо тих, хто хоче навчитися терпінню?

Терпіння і спасіння душі

Писання часто говорить про терпіння і спасіння у взаємозв’язку. Наступні вірші добре це показують:

  • «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21:19);
  • «…А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні» (Лк. 8:15);
  • «…Воздасть… тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, – життя вічне». (Рим. 2:6,7);
  • «Багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже» (Діян. 14:22);
  • «Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне» (Євр. 10:36).

Ми врятовані по благодаті, тільки однією вірою. Але одним з плодів живої віри є терпіння. Спасіння не буває без терпіння. В оригіналі Євангелія від Луки (21:19) сказано буквально так: «Терпінням вашим набувайте душі ваші». Вправляючись у терпінні, ми вчимося володіти нашою душею. А це, як пише Яків, має «досконалу дію», тобто призводить до формування зрілого характеру і до здатності краще служити Господові.

Прекрасний опис любові, залишений апостолом Павлом, починається так: «Любов довготерпить» (1Кор. 13:4). Перших двох слів вистачає, щоб усвідомити свою нужду в силі Божої благодаті. Якщо терпіння – плід Духа і перша риса любові, значить, Господь чекає від Своїх учнів такого плоду. Ми не шукаємо солодких ягід на тернині, але обґрунтовано чекаємо плоду від винограду, дбайливо вирощеного в нашому саду. Господь як досвідчений виноградар працює над нашою душею.

Терпіння Боже

Терпіння – не просто заповідь і не лише земний приклад Христа, що служить для нас зразком. Терпіння – ця Божа риса, яку Він виявляє людям день за днем, рік за роком, із століття в століття. Нам важко перенести незаслужену образу, особливо від тих, до кого ми були добрими. Подивіться, які образи переносить Творець від пропащого творіння! Той, без Кого неможливе жодне благо в житті людей, терпить кричущу ворожість грішників, проте продовжує благодіяти людям, щоб вони увірували і набули вічності. «Довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням», – каже апостол Петро (2Пет. 3:15).

Бог не просто повеліває нам терпіти, Він закликає нас робити те, що робить Сам щодня в житті кожного з нас. Господь «довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2Пет. 3:9). Бог з’являється в житті грішника, що ворогує з Ним, і каже: «Я хочу, щоб сьогодні тобі було тепло і сонце радувало тебе. Я дарував тобі мудрість у твоїх справах. От твоя їжа, поїш. Я хочу, щоб вона була смачною. Тепер відпочинь, а Я потурбуюся про твоїх близьких».

Ми навіть не можемо усвідомити усі блага, які отримуємо від Творця, і жодного з них ми не заслуговуємо. Ця любов зовсім не означає, що Господь закриває очі на гріх, який Він ненавидить усію Своєю суттю. Як же любов дарована нам, якщо Бог ненавидить гріх кожну мить? Відповідь – довготерпіння в Синові Його! Тим, хто набув прощення, сказано: «Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені» (Еф. 5:1).

Проте не всяке терпіння веде до спасіння.

Терпіння – страшна сила, особливо, якщо воно вичерпалося

Ми знаємо руйнівні наслідки зовнішніх зусиль, не заснованих на внутрішньому, сердечному, бажанні прославити Бога. Таке зовнішнє благочестя накопичує нетерпіння, подібно до того, як ростуть тиск і температура у вулкані. Ми помилково вважаємо, що вирішення проблеми – у зовнішніх зусиллях: треба просто вистояти, перечекати, винести випробування. Чи такий плід Духа? Писання учить про істинні, сердечні, причини терпіння. Це не просто стриманість на очах у людей. Це не обачливий спокій, продиктований вигодою.

Є приклади терпіння і в пропащому світі. Подружжя в черговий раз затіяло конфлікт. Вони знають, як дорого коштує «війна», проте терплять руйнування стосунків і сердечну пригніченість заради перемоги в конфлікті.

Багато прикладів терпіння ми можемо виявити у світі, що оточує нас. Спортсмени терплять біль і утримуються від усього, щоб здобути земну нагороду. Землероб чекає урожаю і наполегливо працює, чекаючи жнив. Бізнесмен проявляє витримку для укладення вигідного контракту. Істеблішмент відрізняється високими стандартами ввічливості і терпимості. Люди, які пройшли бойову підготовку, можуть навчити витримці, умінню терпіти біль, умінню чекати.

Багато християн не можуть похвалитися і часткою таких здібностей, якими володіють люди світу цього. Проте в цьому терпінні немає благочестя і прагнення наслідувати Бога.

Отже, Господь спонукає нас не просто до терпіння, але до терпіння, що творить Його Царство, тому ми повинні оцінювати свої сердечні наміри.

Терпіння та нетерпіння Іова

«Ви чули про терпіння Іова» (Як. 5:11). Божий чоловік, непорочний і вірний, пережив страждання і благословив Господа, залишивши нам приклад терпіння. Але хтось запитає: «А як щодо нетерпіння Іова?» Хіба не в гнівних словах докоряли його друзі? Його слова несамовиті, судження категоричні, його скарги повні гіркоти. «Згинь день, у який я народився» (Іов. 3:3), – вигукує страждальник. «Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом», – каже він у замішанні (Іов. 13:3).

Сам Господь докоряє Іова в спротиву Його задуму: «Хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?»; «Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе?»; «Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому» (Іов. 38:2; 39:32; 40:3). Ми бачимо людину, яка відмовляється терпіти і готова сперечатися із Самим Богом. А Яків каже: «Ви чули про терпіння Іова». Це не так просто зрозуміти.

Дехто намагається пояснити зухвалі слова Іова його сильним стражданням. Але цей аргумент розбивається об один явний факт. Серце Іова заспокоїлося в покаянні ще до того, як він був позбавлений від зовнішніх лих. Викритий Господом, все ще бездітний, жебрак і хворий, Іов каже: «Руку мою покладаю на вуста мої» (Іов. 39:34).

Ні, не зовнішнє страждання було причиною нетерпіння Іова. Його покаяння ясно показує нам те, що завжди було відкрите Богові, – цей праведник любив Бога і залишався вірним цій любові навіть у пітьмі страждань. Ми чули його безрозсудні докори Самому Богові: «Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?» (Іов. 13:24). Але про що ж переживає Іов, коли докоряє Богові в мовчанні? Що є для нього найбільшою цінністю, до Кого прагне його серце? Хіба не до Того, Хто був Світлом його життя? Навіть викривальні Божі докори з бурі умиротворяють серце праведника!

«Непорочний», – каже Господь про Іова на початку книги. Те ж підтверджує Дух Святий наприкінці книги. У нетерплячих запереченнях Іова було більше любові до Бога, ніж у холодній релігійності його друзів. Іов проявляв нетерпіння, але у своїй вірності Вседержителеві переніс усе і зріс у непорочності.

І ми покликані, як Іов, бути упертими і невідступними в нашій прихильності до Отця, бути вірними Богові, навіть коли усе навколо протистоїть цьому. Іов був нетерпимий до усього, що розділяло його з Творцем. Любов до Творця виразилася в нетерпінні до усього, що руйнувало близьке спілкування з Ним.

Випробування учать нас чеснотам

Не просте терпіння потрібне нам, але терпіння любові до Бога і людей до спасіння. Це справжнє терпіння, терпіння Христове! Як багато благ приносить воно, спочатку гірке на смак, яке проте потім приносить солодкі плоди праведності. «З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння» (Як. 1:2,3).

Будьте обережними, якщо хочете навчитися терпінню, бо єдиний спосіб набути його – це випробування. Ми не повинні шукати страждань, але у випробуваннях, які по благодаті Божій даються нам, ми повинні витягати «дорогоцінне із нікчемного» (Єр. 15:19). Для благочестивої людини терпіння, як теплий одяг, що захищає від пронизливого холоду. Нетерплячий переносить більше страждань, бо не захищений під час випробування.

Приклади Іова та інших мужів Божих, що перенесли страждання, доводять, що не всяке страждання – наслідок гріха. Але страждання завжди приносять користь, бо вони дають можливість зрости в терпінні. Будь то наш ближній, який докучає нам, або тісні обставини, або томливе очікування відповіді на молитву – усе це має сприйматися нами як Божий дар, що навчає терпінню.

Чому важко терпіти?

Чому ми так часто поступаємося двом злим ворогам терпіння – гніву і смутку? Тут корисно розглянути практичні питання, що стосуються взаємин.

Писання учить, що терпіння властиве людям розсудливим. «У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту» (Притч. 14:29). Тому нам потрібне розуміння заповідей Божих в їх практичному застосуванні.

Ще одна проблема стосунків у тому, що наша внутрішня боротьба із слабостями характеру – у певному розумінні унікальна в деталях. На підставі власного досвіду ми ніколи не можемо ясно зрозуміти труднощі, з якими бореться наш ближній. Мене бентежить дратівливість друга, а він, у свою чергу, не може зрозуміти мою неорганізованість, і ми разом відчуваємо подив з приводу ліні третього друга. Кожен бореться зі своїми «колодами» і «скалками», ми не переживаємо безпосередньо досвід наших ближніх, і тілесно нам властиво недооцінювати їх труднощі і зусилля. Відповідь Писання та сама – любов поблажлива, бо зацікавлена в духовному благополуччі ближнього, як у своєму. «Любов довготерпить»

Терпіння – ознака сили

Світ вважає терпіння слабкістю. Терплячий здається не здатним постояти за себе. Людина, що підставляє іншу щоку тому, хто б’є, виглядає безглуздою чи дивною. Бути терплячим – це загроза бути приниженим. Але мудрість проголошує: «Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста» (Притч. 16:32). Якщо ми правильно розуміємо сердечні підстави терпіння, ми погодимося з тим, що творити добро ворогам – це подвиг більший, ніж сміло захищатися чи навіть перемагати. Божа людина може постояти за себе, але її серце як би каже кривдникові: «Я не хочу постояти за себе, я хочу постояти за тебе, щоб врятувати тебе від зла, яке ти спричиняєш мені».

Саме так вчинив з нами Господь. Він віддав нам добром за зло не тому, що не міг захистити Себе, але тому, що хотів спасіння для Своїх кривдників. Всякий, хто має терпіння Христове, показує, що він не лише терпляче чекає майбутньої благодаті, але вже переживає в собі Божу благодать. «Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу і на терпіння Христове» (2Сол. 3:5).

Автор: Олексій Толочьянц

Попередній запис

Побачити себе в терпінні

Людям не з чуток знайомих з Біблією не треба пояснювати про корисність паралельних посилань у Біблії, які допомагають краще вникнути ... Читати далі

Наступний запис

Віра і терпіння – сили-близнюки

"З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно ... Читати далі