Кожному з нас завжди доступні дві найбільші цілющі сили – сміх і радість. Вони здатні зцілити, відновити і зміцнити будь-яку людину. Серце, наповнене радістю, – потужна зброя проти згубних емоцій.
Біблія підтверджує життєдайну силу радості: “Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки” (Притч. 17:22). Писання каже нам, що здоровий сміх має ту ж силу, що і ліки. Не дивно, що веселі люди часто живуть довше, за надто серйозних або тих, хто багато засмучуються.
Коли людина сміється, то в мозку виробляються чудодійні речовини – ендорфіни. Вони діють подібно до опію, викликаючи всепоглинаюче відчуття щастя, задоволення і тілесного комфорту. Веселе серце лікує не гірше за ліки, і це підтверджується численними дослідженнями.
Загальновизнано, що щасливі люди, які знаходяться в мирі із самими собою та життєвими обставинами, набагато рідше страждають від тяжких недуг, ніж нещасні. Сміх, щастя і радість є прекрасною протиотрутою проти будь-яких стресів.
Один знаменитий лікар стверджував, що багато органів – діафрагма, грудна клітка, черевна порожнина, серце, легені і навіть печінка – вдячно відгукуються на щирий, радісний сміх. Смійтеся на здоров’я – ви отримаєте прекрасну зарядку для усього організму!
Які фільми і серіали ви дивитеся? Що читаєте? Які сайти відвідуєте? Залиште все, що наводить жах і смуток! Вибирайте те, що принесе радість серцю, що викличе у вас посмішку.
Безумовна любов
Чи знайоме вам почуття самотності? Чи відчуваєте ви себе нелюбимим і нікому не потрібним? Навколо розлитий безкрайній океан любові – ви можете поринути в нього в будь-який момент. Як? Достатньо найпростішої молитви. Ісус Христос так любить кожного, що віддав заради нас Своє життя – щоб ми зцілялися, звільнялися від страху, долали з Божою допомогою гніт гріха і могли набути життя вічне в Царстві Небесному.
Я всім серцем вірю у владу і могутність Бога. Скільки разів я був свідком чудової дії Божої сили – дотику Його Духа, Який перетворював життя, що було паралізоване тяжкою недугою або очікуванням близької смерті! Я хочу, щоб ви зрозуміли таємницю Божої сили: ця сила знаходиться в Божій любові. Бог любить вас незмірно більше, ніж ви можете собі уявити! Його любов охоплює вас у кожну мить і завжди готова угамувати спрагу вашого серця і омити всі його рани. Чому ж не відгукнутися на заклик цієї великої любові, чому не схилитися в молитві? Зверніться до Бога, скажіть Йому: “Господи, допоможи!” Відповідайте на Божу любов, і ви не пошкодуєте.
Можливо, ви скажете: “Але ви не знаєте, скільки в мене гріхів!” Ви праві – цього я не знаю. Я знаю одне – який би гріх ви не скоїли, він гасне у світлі Божої любові до вас. Покайтеся, сповідуйтеся і пам’ятайте: Бог любить вас без обмовок. Самі ви ніколи не зможете заслужити Його благовоління або стати гідними Його любові. Ніколи. Нікому це не під силу. Любов Божа до нас велика не через наші заслуги чи чесноти. Любов Божа велика, бо Він Сам великий. Тому вона не ставить умов. Невпевненість у любові послабляє і душу і тіло. Безумовна любов, навпаки, зміцнює людину – я переконаний, що це найкращий імуностимулюючий засіб. Відчувши Божу любов, людина набуває здатності щедро ділитися нею з ближніми – навіть із тими, хто спричинив їй зло.
Якось Ісуса запитали про те, яка найбільша заповідь. І Він відповів: “Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе” (Мф 22:37-39). Любити іншу людину як самого себе – важке завдання. Але саме в цьому і полягає суть безумовної любові.
Для ілюстрації сказаного наведу уривок із спогадів американського психіатра Георга Річи про людей, які під час другої світової війни змогли вижити в таборах смерті. От що він розповідає про людину за прізвиськом Диво-Біл:
“Диво-Біл був давно ув’язненим, але здавалося, що він потрапив у табір лише вчора. Тримався він прямо, його очі не втратили блиску, а тяготи табірного життя не залишили на ньому своїх слідів. Оскільки Біл вільно володів англійською, французькою, німецькою, російською і польською мовами, він став неофіційним табірним перекладачем. Не дивлячись на те, що він працював по п’ятнадцять-шістнадцять годин на день, втома його не брала. Інші ув’язнені згиналися від виснаги, а він, здавалося, ставав тільки міцнішим.
Я не міг повірити, що Диво-Біл знаходиться в таборі з 1939 року. Шість років разом з іншими ув’язненими він отримував украй мізерний пайок, спав у переповненому бараку, де панували хвороби і нічим було дихати. І він уберіг від деградації тіло і розум! Диво-Біла ми вважали нашим скарбом – він завжди був готовий на добре слово і завжди проповідував прощення. Одного дня я сказав йому:
– Багатьом з нас дуже важко прощати. Адже ми втратили близьких.
І тут я вперше почув про нього самого. Він, не кваплячись, відповів:
– Ми жили в єврейському кварталі Варшави – я, дружина, двоє дочок і троє маленьких синів. Коли гітлерівці дійшли до нашої вулиці, вони поставили всіх жителів уздовж стіни і відкрили вогонь з автоматів. Мене залишили живим, оскільки я знав німецьку. Я благав дати мені померти разом із сім’єю, але мене забрали з собою.
Тоді переді мною встав вибір, як жити далі – чи дозволити ненависті до нацистів оволодіти мною. Виявилось, що вибрати мені легко. Я за професією адвокат, і не раз бачив, що робить з людьми ненависть. Більш того, ненависть на моїх очах знищила шістьох найдорожчих мені людей. І я вирішив, що решту життя – будь це кілька днів або багато років – я стану любити кожну людину, яка зустрінеться на моєму шляху.
Сила любові, і тільки вона, зберігала цю людину серед усіх труднощів і позбавлень”.
