Тепер давайте знову повернемося до мети нашого дослідження – події в Еденському саду. Ми намагаємося з’ясувати, як змій, керований дияволом, зміг змусити Єву відвернутися від Бога, коли вона знаходилася в ідеальних умовах. Давайте дослідимо його підхід.
Він запитав у жінки: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» (Бут. 3:1).
Цим питанням змій виконав свій перший стратегічний крок. Йому треба було відвести Єву від божественної мудрості. Його майстерно придумане питання змусило жінку миттєво забути про безліч дерев, плоди яких їй можна було їсти, і перепрямувати її фокус на єдине заборонене дерево.
Бог сказав Адаму та Єві: «Можеш їсти плоди з будь-якого дерева в саду, але…» Бог щедрий, тому Він підкреслив: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти». У світі нам відомі тисячі видів фруктових дерев, я вважаю, що кожен з них ріс у саду. Наскільки був розумний змій? Єва могла їсти будь-які плоди з цих тисяч видів дерев, але почувши перекручене питання сатани, вона не могла відвести погляд від єдиного забороненого плоду.
Часи не змінилися. Бог дає кожному з нас неймовірно багато дарів, нам доступні усі небесні благословення (див. Еф. 1:3). Знадобиться написати ще одну книгу, щоб перерахувати їх усі! Крім того, нам сказано, що в Христі Ісусі абсолютно усе належить нам (див. 1Кор. 3:21-23). Проте ворог застосовує ту ж саму стратегію, що і в саду. Він прагне приховати від нас Божу щедрість, щоб ми бачили лише те, що «не можна». Чому Бог може від нас щось утримувати? Ми розглянемо це важливе питання дещо пізніше, а доки дамо відповідь просто – заради нашого блага. Він краще за нас знає, що для нас найкраще. Єва не забарилася з відповіддю змію, згадавши істину, сказану їй Богом: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти» (Бут. 3:2,3).
Цікаво, що у відповіді Єви помітна неточність. Бог не говорив, що до дерева не можна торкатися. Нехай це здасться незначним, але проте в цьому є ключ, чому змій вибрав своєю мішенню її, а не Адама.
Коли Бог давав заповідь, Єви ще не було, тому вона не могла чути її з вуст Божих, як Адам. Я особисто вважаю, що в попередній день Адам і Єва гуляли цим великим садом і проходили повз дерево Пізнання добра і зла. Адам вказав на нього і розповів Єві про те, що заповідав Бог з приводу цього конкретного дерева. Такий тип повідомлення я називаю переданим знанням. З іншого боку, для Адама ця заповідь була відкритим знанням. У чому різниця? Відкрите знання – це коли Бог показує нам щось безпосередньо.
Одного разу Ісус запитав Своїх учнів: «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?» (Мт. 16:13). По черзі учні називали імена, які чули від інших: воскреслий Іван Христитель, Ілля, Єремія або один з пророків, – це були повідомлення, які учні Ісуса отримали від інших у Твітері, Фейсбуці, Інстаграмі та блогах.
Щойно Ісус вислухав усі їх відповіді, засновані на переданому знанні, Він поставив їм наступне питання: «А ви за кого Мене маєте?» (в. 15).
Учні завмерли, втративши дар мови. Якби Ісус не поставив їм перше питання, вони залишилися б під впливом коментарів інших людей, і їх відповіді відбивали б передані знання. Ісус прибрав ці знання з других рук Своїми двома питаннями, для того, щоб з’ясувати, що Бог відкрив їм особисто. Відповідь була тільки в Петра: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (в. 16).
Уявляю, як Ісус посміхнувся, поклав руку на плече Петра на знак підбадьорення і сказав: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (в. 17). Петро не повторював інформацію, яку він почув десь в Інтернеті або випадково прочитав у журналі! Він поділився істиною, переданою йому Богом безпосередньо.
Потім Ісус проголосив, що на такому відкритому знанні буде зведена церква, і жодні сили пекельні не зупинять тих, хто володіє ним. І навпаки, сили пекельні зможуть легко обдурити тих, хто матиме передане знання.
Ми отримуємо відкрите знання різними способами: під час читання Писання або надихаючої книги, під час тихої молитви, під час проповіді, або коли бачимо видіння, як Петро на даху (див. Дії 10:9-16), або просто зустрічаючись із Словом Божим, яке Дух Святий відкриває нашому серцю. Навряд чи можна дати одне визначення. Іноді можна почути спокійний, тихий голос у серці. Іноді ви просто знаєте це, завдяки одкровенню, що опустилося у ваш дух. Іноді ваше серце починає прискорено битися і відчувати присутність Божу, поки ви читаєте Писання. Але найголовніше – те, що ви знаєте, ви почули Бога, і це відкрите знання не вирвати з вашого серця.
З іншого боку, передане знання приходить від простого слухання або читання чиїхось тверджень про те, що вони чули від Бога. Знання може бути точним, але якщо Дух не відкриває його вашому серцю, його дуже легко перекрутити.
Наприклад, я чую, як люди сміливо хваляться своїми знаннями Священного Писання: «Знаєш, Джоне, гроші – це корінь усього лихого». Ці збиті з пантелику люди прочитали або почули якогось служителя, що процитував 1 Тимофія 6:10, де сказано: «Бо корень усього лихого то грошолюбство».
Гроші лише засіб і нічого більше. Засобом можна користуватися правильно, можна користуватися неправильно. Зброя – це засіб. У руці грабіжника вона використовується невірно. Проте в руці поліцейського вона здатна зупинити зловмисника від зґвалтування чи вбивства жінки. Це один і той же засіб, сам по собі він нейтральний, не хороший, не поганий. Так само і гроші – це лише інструмент, вони не є коренем усього лихого. Любов до грошей – от корінь усякого лиха.
Люди дають такі помилкові коментарі, маючи передане, а не відкрите знання. На власному досвіді я помітив, що передане знання іноді небезпечніше, ніж його відсутність.
Євині слова про те, що не можна торкатися плоду дерева, які вона використовувала для опису заповіді, означають, що вона знала лише те, що їй передали. Бог постійно був присутнім у саду. Він гуляв з Адамом і Євою, швидше за все, щодня (див. Бут. 3:8). Немає нічого поганого в тому, що Адам переказав своїй дружині заповідь, дану йому Богом, але, найімовірніше, вона не прагнула почути повторення цієї заповіді прямо з вуст свого Творця.
Лише ті, хто шукає Бога і прагне глибше пізнати і зрозуміти Його, отримають від Нього знання. Подивіться, що зробили вірні у Верії, коли Павло приніс їм послання з небес: «Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:11).
Верійці уважно слухали Павла, а потім самі досліджували Писання.
На відміну від багатьох вірних сьогодні верійці не просто користувалися вмістом подкастів, блогів, обговорень на Твітері і у Фейсбуці. Подібно до Ісуса, Який, обговорюючи з учнями Свою ідентичність, не цікавився, що про Нього кажуть люди в засобах масової інформації того часу. Він хотів знати: «Друзі, що Бог відкрив вам?»
Можливо, в одній зі своїх подорожей з Ісусом, Петро почув, як хтось сказав: «Ісус, мабуть, Христос». У той момент знання наповнило його розум і серце, його охопила присутність Духа Святого. «От воно! Він Син Божий. Він Христос. Ось це так! Досі я цього не розумів, але тепер я знаю, що Він Христос!» Часто саме такі почуття охоплюють нас, коли Бог відкриває Свою істину нашим серцям.
Чи, можливо, з Петром було інакше. Одкровення могло прийти в його серце одного разу увечері перед сном або днем, коли він йшов з одного міста в інше, або в той момент, коли він дивився, як Ісус спілкується з учнями біля багаття. Можливо, в один з таких моментів, коли Петро навіть не усвідомлював, Бог нагадав йому одне із старозавітних місць Писання, наприклад, з Ісаї (9:6,7), де міститься пророцтво про прихід Христовий.
Чи, можливо, духовне осяяння Петра прийшло, коли Ісус зціляв якусь людину. Несподівано учень згадав, як один рабин з його дитинства читав пророцтво із Старого Заповіту про прихід Месії: «Щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс» (Мт. 8:17, підтверджує Ісая 53:4).
Одкровення про істинну ідентичність Ісуса могло прийти до Петра багатьма різними способами, головне те, що це відкрив йому Сам Бог.
Я думаю, можна сміливо сказати, що з Євою було інакше. У неї не було відкритого знання, навпаки, вона вирішила, що їй досить переданого знання. Можливо, Адам послав їй повідомлення в Твітері: «Привіт, любо, я бачив, як ти дивилася на дерево Пізнання добра і зла. Не чіпай його! Бог каже, що ми помремо, якщо з’їмо його плід».
