Дозвольте мені пояснити. Одного разу, наприкінці 1990-х років, я летів на конференцію в Швецію. Рейс був нічний, і в Стокгольмі я мав приземлитися рано вранці. Після прильоту я отримав свій багаж, пройшов паспортний контроль і відразу на виході побачив брата, що зустрічав мене. Не встигли ми вийти з аеропорту, як він повідомив мені новину, що стала новиною року, а можливо, і десятиліття.
Він сказав: «Джоне, цієї ночі, поки ти був у літаку, сталася одна дуже трагічна подія, про яку ти, напевно, ще не знаєш».
«Що трапилося?», – запитав я з тривогою і одночасно з цікавістю.
Він розповів мені про жахливу автокатастрофу, що сталася за декілька годин до мого прибуття в Швецію, однією з жертв якої стала, ймовірно, найбільш популярна і улюблена людина на планеті. Що б не робила ця жінка, усе ставало предметом заголовків новин. Ми з моєю дружиною Лізою захоплювалися її добродійною діяльністю і з цікавістю читали про неї в газетах і журналах. Ризикую зауважити, що мені не лише подобалося читати статті, але також і дивитися фотографії, що ілюструють її життя. Простіше кажучи, я був великим прихильником цієї жінки. Всякий раз, коли в новинах з’являвся репортаж про неї, я полишав свої справи і уважно дивився і слухав новини.
Звістка про загибель цієї жінки потрясла мене до глибини душі. Вона була молода, у неї були маленькі діти, крім того, вона була яскравим політичним діячем, одночасно розумним і красивим. Користуючись своїм впливом у всьому світі, вона робила багато добра для сиріт і жертв протипіхотних мін у країнах, охоплених військовими конфліктами. Цього було достатньо, щоб завоювати моє серце, але на цьому її чарівливість не закінчувалася. Вона завжди з любов’ю ставилася до своїх прихильників, дарувала їм щирі посмішки або інші теплі та особисті жести уваги.
Я не міг повірити, що така людина пішла з життя. Невже вона могла бути мертвою? Як таке могло статися?
Мене привезли в готель. І, увійшовши до номера, я відразу включив телевізор. Новини з місця трагедії передавали по усіх каналах. Але скрізь говорили шведською, і я не міг зрозуміти ні слова, тому став перемикати канали, поки не знайшов «CNN» і «BBC Sky News». Я сидів на краю ліжка, не розпаковувавши валізи, і не міг повірити в те, що сталося.
У новинах показували тисячі скорботних людей біля резиденції загиблої жінки. Зібралися люди різного віку, вони покладали квіти біля воріт, сльози струменіли по їх обличчям. Багато хто обнімався або збирався групами і разом молився. Світ був шокований.
У наступні чотири дні цю трагедію освітлювали на перших шпальтах усі видання світу. Репортажі про автокатастрофу, розслідування, реакція сім’ї і похорони стали предметом новин усіх засобів масової інформації. Голови держав, лідери світових держав, сотні знаменитостей приїхали на її поминальну службу, яка набрала рекордне число переглядів за всю історію телебачення.
У той перший день мого перебування в Стокгольмі я горював у своєму готельному номері, насилу примушуючи себе готуватися до вечірнього богослужіння. Мій мозок намагався вирішити питання, на які немає відповідей, і я боровся з гнівом на ті безглузді обставини, що призвели до її загибелі. Незважаючи на горе, я відчував, що на поверхню намагається вибратися думка іншого характеру.
Я робив спроби позбутися її, але безуспішно. Нарешті, після декількох годин терзань і розбіжностей між своїми емоціями і духом, я встав на коліна біля ліжка і помолився: «Отче, я тужу про загибель цієї жінки. Але серцем я відчуваю, як втручається щось інше. Що відбувається?»
У наступну мить глибоко усередині себе я почув: «Прочитай вісімнадцятий розділ книги Об’явлення». У той момент я гадки не мав, про що там говориться, соромно зізнатися, раніше я не настільки глибоко вивчав останню книгу Біблії. Коли я відкрив її і почав читати, дійшовши до сьомого вірша, я здивувався:
«Скільки прославляла себе і розкошувала, стільки дайте їй мучення і скорботи. Бо в серці своєму говорить: Сиджу бо царицею і я не вдова, і скорботи ніяк не побачу. Через те в один день прийдуть кари її, смерть і скорбота і голод, і в огні спалена буде, бо кріпкий Господь Бог, що судить її. Возплачуть і поридають за нею царі землі, що з нею блуднили і розкошували, коли побачать дим від пожежі її». (Одкр. 18:7-9, переклад Хоменка).
Я прочитав ці слова, і на мене наринули емоції. Між жінкою, описаною в цьому уривку, і жінкою, чия смерть оволоділа ефіром, проглядалися чіткі паралелі. Я відчував, ніби на мене вилили відро крижаної води, – замішання, зніяковіння і шок. Яке відношення могли мати ці слова з Писання до такої щедрої знаменитості, що творила так багато добра?
Важливо підкреслити, що апостол Іван у цих віршах не говорив про когось з людей. Тут зафіксований дух, що проник у наш грішний світ. Проте він мав велику схожість з тією конкретною ситуацією, і Дух Божий показав мені це місце Писання, щоб зробити зрушення в моїй свідомості. Бог колись говорив з вами про вашу особисту ситуацію через конкретну ілюстрацію в Писанні? Саме так було і в цьому випадку.
Дух Божий відкрито показав мені мій вимір добра, аналогічним чином Ісус вчинив з багатим юнаком. Усвідомлюючи, що Бог відкрив мені, я почав голосно сперечатися з Ним у моєму готельному номері: «Господи, як ці слова можуть відноситися до неї? Вона займалася найрізноманітнішою гуманітарною діяльністю, допомагала жертвам протипіхотних мін, сиротам і…»
«Вона виставляла напоказ всьому світу свою непокору владі і перелюб, – заперечив мені Господь. – Вона не корилася Мені…»
Як і раніше не вірячи почутому, я продовжував сперечатися: «Але як щодо того, що вона робила людям так багато добра?»
Тоді я почув, як Дух Божий сказав мені: «Сину, до дерева пізнання добра і зла Єву привернув не бік зла, а бік добра».
Ці слова, що так чітко прозвучали в моєму серці, убили мене. Я відкрив 3-й розділ Книги Буття в Біблії, щоб знайти підтвердження почутому. І дійсно, там я прочитав:
«І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв» (Бут. 3:6).
Побачивши слова «добре», «принадне» і «пожадане», я позбувся дару мови. Потім Дух Божий ще сказав мені: «Є таке добро, яке не від Мене і Мені не кориться».
Я сидів і роздумував над тим, що почув і прочитав. Слово Боже освітлювало усе таємне і виправляло мене. Очевидно, що мій стандарт добра відрізнявся від божественного стандарту.
