Що означає “благодать на благодать”?

Таке запитання виникає при читанні Ін. 1:16,17: «І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать, бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися».

Фраза “благодать на благодать” в грецькому оригіналі звучить “карін анті карітос”, а буквально “благодать (знахідний відмінок) проти (чи “замість”) благодаті (родовий відмінок)”. Проте, це навряд чи скаже вам багато що. Я не став шукати коментарі богословів на це. Вважаю, що за бажання ви самі можете зробити це. Благо, сьогодні доступне достатнє число коментарів. Але запропоную вам своє тлумачення.

Слово “благодать” означає “доброту”, “милість”, “особливий прояв божественної присутності, дії, сили або слави”, “дар” або “благословення”. Загальноприйняте тлумачення слова “благодать” – “незаслужена милість”. І хоча в дрібницях деякі коментатори і тлумачі розходяться, але загалом усі вони кажуть практично про одне й те саме.

Отже, наш текст протиставляє “благодать” і “закон”. Ця тема багатьом вже набридла, проте спробуємо поглянути на неї ще раз і простіше. Отже, спочатку був закон, даний через Мойсея, а потім з’явилася благодать через Ісуса Христа.

Проте, що було першим, курка чи яйце? Хто був раніше, Мойсей або Христос? «Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є» (Ін. 8:58). Мойсеїв закон був даний пізніше: «Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця; і вчинений він був через ангелів, рукою посередника» (Гал. 3:19). А до нього вже був злочин, а значить і був Закон, який був порушений. Значить, Мойсеїв закон не був першим законом. Але Мойсеїв закон був даний ТІЛЬКИ “до пришестя нащадка”, а по іншому – “закон був вихователем, який вів нас до Христа” (Гал. 3:24). Про якого “нащадка” і про який “злочин” йде мова? Звичайно ж, ми повертаємося в Едемський сад: “І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм (нащадком) і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут. 3:15) – це найперше обіцяння Спасителя і найперший прояв благодаті Божої до людини.

Отже, від самого початку в Бога був Закон, який спочатку був і залишається основою Його престолу. Цей закон був порушений Адамом і тому Бог виявив благодать – обіцяв “нащадка” або Спасителя Месію, Який мав спокутати людство, будучи Агнцем, заколеним “від створіння світу” (Одкр. 13:8). Від Адама і до Авраама, і навіть далі люди жили “під благодаттю” даної Богом обіцянки, чекаючи Спасителя. Проте, “закон, ослаблений плоттю, був безсилий” (Рим. 8:3). Люди, постійно вдаючись до зваблювань сатани, вже не мали сили чинити опір гріху, так що закон, написаний у серці, їх стримувати вже не міг. Тому Бог вимушений був дати закон, написаний на камені, а до нього ще і зведення постанов, що визначають застосування цього закону. Проте ця зміна у відносинах між Богом і людиною ніяк не вплинула на прояв Божої благодаті: “Заповіту про Христа, раніш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу” (Гал. 3:17). Тільки тепер у людини з’явилося наочніше вираження обіцяння про благодать – служіння у святилищі з усіма обрядами і церемоніями, що в найдрібніших деталях відбивало весь Божий план спокутування від Голгофи до відновлення втраченого раю на новій землі. Про це свідчив увесь річний цикл служіння в скинії, що починався зі свята Пасхи (перший місяць священного календарного року) і закінчуючи Судним днем з очищенням святилища і потім святом кущей, що вказувало на вічне царство Христове (перший місяць цивільного календарного року). Так закон вказував на Христа, на Його служіння спочатку на Голгофі, а потім у Небесному святилищі як Заступника і Первосвященика (див. Послання до євреїв) і нарешті на Його повернення і встановлення вічного царства при Другому пришесті Христовому. Закон Мойсеїв став “вихователем, який вів нас до Христа“.

А що ж Сам Христос? Спочатку була дана благодать – обіцянка Спасителя Адаму і всім наступним поколінням. Потім проти цієї благодаті дарована інша благодать: реальне пришестя Нащадка, смерть Христова на Голгофі. І ця друга благодать перекрила дію першої благодаті, зробила її непотрібною більше – образ і реальність зустрілися! Якщо Адаму і Аврааму потрібна була віра в благодать, то ми вже бачимо благодать явлену в Христі. Якщо євреям потрібні були образи служіння в скинії, то ми спостерігаємо служіння Самого Христа і як Жертви за гріх, і як Священика, що приносить цю жертву, і як Первосвященика, що клопоче за грішників, а потім очищаючого Святе-святих від гріхів, що накопичилися в ньому, знову таки Своєю кров’ю, а не кров’ю козла очищення, що символізував Його в Судний день. Дійсно, благодать проти благодаті, благодать на благодать!

І щоб завершити роздум про закон і благодать, залишилося тільки сказати: “Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ніЩо ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: “Не пожадай”Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра” (Рим. 6:15; 7:7,12). Закон був до Адама, закон був до Авраама, закон був до Синаю, закон залишився і після Христа. Закон ніколи нікого не рятував – це не його функція! Закон завжди вказував на гріх, а потім направляв грішника до благодаті – до Христа, бо завжди основою Божого правління були закон і благодать: “Правосуддя і справедливість – основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм” (Пс. 88:15).

Автор: Василь Юнак

Попередній запис

Благодать або справи?

«Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає ... Читати далі

Наступний запис

Блаженство благодаті

«Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; але Бог обрав немудре світу, ... Читати далі